«…А той другий празник – Святого Василя, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!..»

0
45

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

14 січня (1 січня за ст. ст.) позначене в церковному календарі низкою знакових подій. На цей день припадають празники Обрізання Господнього, свв. свт. Василія Великого (близько 330—379) й Петра Могили, митрополита Київського і Галицького та всієї Русі (1597—1647).

Саме після встановленого в Старому Завіті обряду обрізання (прообраз таїнства хрещення) Немовля Христа нарекли Ісусом, як і провістив під час Благовіщення архангел Гавриїл. Ім’я Ісус означає «Бог — моє спасіння». Службу до празника склали в VII ст., приблизно тоді ж його визначили як великий недванадесятий.

Василій Великий — одна з найвизначніших постатей в історії християнства — народився в дуже побожній сім’ї. Двох його братів і двох сестер затим долучили до лику святих.

Гідним послідовником св. свт. Василія став Петро Могила. Він навчався у Львові та в різних університетах Європи, 1621 p. у складі польського війська брав участь у битві з турками під Хотином. Тоді познайомився з українськими козаками й гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним, після чого почав часто навідуватись до Києва. Там за благословенням духовного наставника, митрополита Іова Борецького, 1625 р. прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі. Вже через два роки Петро Могила став настоятелем цієї обителі, а 1631 р. — митрополитом Київським і Галицьким. Цілий рік він добивався, аби польський король офіційно визнав Київську митрополію та ще чотири православні єпархії, котрі для тогочасної католицької влади були поза законом. Значною мірою завдяки переконливості владики ці зусилля увінчалися успіхом.

З старим Новим роком!