Такий висновок зробив ексгенпрокурор Юрій Луценко, після того, як НАБУ і САП здійснили в Офісі Генпрокуратури резонансну антикорупційну спецоперацію «Карфаген».
Після гучних викриттів у президентській канцелярії і Кабміні Національне антикорупційне бюро (НАБУ) й Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) викрили злочинне угруповання, яке очолювали і діяльність якого координували високопосадовці Офісу Генпрокуратури — провідної правохоронної структури, яка має наглядати за законністю. Ці особи та їхні спільники систематично отримували хабарі від шахрайських кол-центрів, «дахували» їх, у різні способи легалізували незаконно отримане майно. Є перші затримання, перші арешти. У СІЗО відправили заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП Сергія Кропиву, його коханку і водія, які були активними учасниками злочинних схем. Детективи обшукали кабінети Генерального прокурора Руслана Кравченка, його заступниці Марії Вдовиченко, голови Одеської ОВА Олега Кіпера. У кримінальних провадженні фігурують багатомільйонні суми отриманої незаконної вигоди. Слідство відтворює картину хижацьких діянь спрута у прокурорських мундирах. На тлі цих подій у понеділок пізно ввечері Генпрокурор Кравченко подав у відставку…
Корупцію, яка з кабінетів ОГПУ розповзалася по країні, аналізує Генеральний прокурор України у 2016−2019 роках Юрій Луценко.
У кол-центрах грабували людей кожний Божий день…
— Як стала можливою та жахлива історія, що сталася в Офісі Генеральної прокуратури — святая святих правоохоронної системи України?
— Дякую за влучне запитання. Бо багато хто мене запитує: «що сталося у Генпрокуратурі?». Насправді її немає. Її не тільки змінили у 2019 році, а ще й кожну букву її назви бандитською фомкою (я не перебільшую) збили з фасаду приміщення на вул. Різницькій у Києві. Це перейменування було потрібне, бо змінилися цілі нової «зеленої» влади. Їй потрібно було здійснити політичну чистку у головному органі з контролю за дотриманням законності.
Я зовсім не романтизую всіх працівників Генпрокуратури, які працювали за моїх часів. Але хочу нагадати, що ГПУ 2017 року забрала у мафії і повернула державі півтора мільярда доларів організованого злочинного угруповання Януковича. Половина цієї суми пішла на нову українську армію, зокрема — на ракетні програми. У січні 2019 року завдяки ГПУ вперше в історії України засуджено за державну зраду експрезидента України — він (нехай і заочно) отримав 13 років ув’язнення. Це стало пересторогою для всіх наступних керівників країни.
Я можу розказувати про десятки тисяч гектарів землі, яку повернуто державі, про тисячі засуджених російських агентів і корупціонерів. Така система, де працювало багато патріотів і професіоналів, не влаштовувала нову владу. Тому в Україні виникла інша система — Офіс президента, Офіс Генерального прокурора. Пізніше вони породили дві тисячі офісів колцентрів, в яких працювало 100 тисяч українців або їхніх найманців — вони грабували наших громадян кожний Божий день. Приблизно на мільярд доларів щомісяця! Це був один з найпотужніших потоків державної мафії, яка, на жаль, знову утворилася в Україні. Дуже показово, що брехня і корупція, яка панує на верхах, була методом обдурення оцих колцентрів щодо найбільш незахищених людей.
Мене збивають з ніг емоції, бо тяжко уявити собі, що головний орган, який, за Конституцією, покликаний слідкувати за законністю у державі, вчиняв злочини. Прокуратура — від латинського слова procurare, означає «піклуватися» «убезпечувати», «захищати». А в Офісі Генпрокуратури України був кримінальний дах пограбування найбільш нещасних, вразливих людей! Колцентри грабували, першою чергою, не бізнесменів, а не дуже економічно грамотних пенсіонерів, інвалідів, найбідніших громадян. І все це прикривали ті, хто по ідеї мав би забезпечувати захист цих людей.
Операція «Карфаген» стала черговою демонстрацією того, з чим ми маємо справу в державі. Скажу жартома: ми зараз є свідками того, як серіал «Династія» став набагато цікавішим, ніж серіал «Свати». Українці спочатку з цікавістю спостерігали за полюванням НАБУ за корупціонерами, а тепер вони шоковані тією картиною, яка їм відкрилася. Бо перед ними знову те саме, що ми вже бачили за часів Януковича — державна мафія! Організоване злочинне угруповання, яке використовує функціонал державних органів.
Я не перебільшую, не застосовую якусь ультраопозиційну риторику. Сума корупційних справ представників нинішньої влади цікаво характеризується сумою застав, які суди обрали щодо них. Вона вже перевалила за 1200 млн грн! Вже по цьому можна зрозуміти, що йдеться не про окремих корупціонерів, які, звичайно, існують при будь-якій владі, а про велику систему. А коли ми побачили, що ціла заступниця керівника Офісі президента пані Мудра отримує вказівку знайти можливість внести брудні гроші за викуп члена мафії Галущенка, який попався, тоді ми розуміємо, що це — вертикально орієнтована структура. Якщо хтось не розуміє ролі цієї чиновниці, то майте на увазі: за функціоналом пані Мудра — аналог покійного Андрія Портнова при Януковичі, людини, яка відповідала за тотальний контроль над суддями і міністрами. Тому, як це не прикро, мусимо зробити об’єктивний висновок: унаслідок діяльності НАБУ ми побачили, що в Україні діє вертикальна державна мафія. Те, що в її структуру включено Офіс Генпрокуратури, для мене особливо боляче. Бо здавалося, що такі часи позаду. Часи, коли Янукович, першою чергою, думав, кого призначити у ГПУ, щоб контролювати всю правоохоронну структуру, щоб беззаконням грабувати бізнес і нищити політичних опонентів, мені здавалося, відійшли назавжди. Бо Революція Гідності у великій своїй частині була революцією антикримінальною. І також, звичайно, антиколоніальною. Слава Богу, у минулому скликанні Верховної Ради ми встигли створити для людей незалежну систему НАБУ-САП-ВАКС. Саме вони сьогодні виявилися тим запобіжником, який не дає мафії діяти у темряві. По суті, детективи і прокурори цієї системи постійно вмикають світло. І це вселяє надію.
Деталі спецоперації «Карфаген»
— Як НАБУ вирахувало покровителів шахраїв?
— Існував чиновник на прізвище Кропива, якого чоловік колишньої генпрокурорки Ірини Венедіктової Денис Колесник, який працював у Нацполіції, привів зі свого Департаменту кіберзлочинності у Генпрокуратуру, у відділ нагляду за цими поліцейськими. Тоді вже намагалися взяти під контроль колцентри, але Венедіктовій багато часу не було відведено. Через певний час, уже за Кравченка, Кропива знову повернувся до цієї теми. Перша заступниця Генпрокурора Вдовиченко призначила його заступником керівника міжнародного департаменту. Здавалося б, яке відношення мають внутрішні українські шахраї до «міжнародки»… Справа у тому, що ці наші шахрайські колцентри грабують майже 10 відсотків росіян, а всі решта — українці та європейці. Відповідно європейські державні структури пишуть нам офіційне клопотання про міжнародну правову допомогу. У межах таких клопотань Офіс Генпрокурора порушує кримінальні справи, а ці нечисті на руку діячі використовують такі кримінальні справи як можливість вимагати данину із тих шахрайських установ.
Призначення Кропиви у цей міжнародний департамент означало дати йому в руки батіг, яким він вибивав пряник із злодійських структур. Нещодавно наші європейські партнери, по суті, поставили ультиматум президенту Зеленському. Ми, сказали вони, цього року збираємося видати Україні 45 млрд євро допомоги, зокрема — військової. Водночас ваші злодійські колцентри під дахом ваших же правоохоронних структур грабують наших громадян на колосальні суми. Ми, сказали, європейці, вимагаємо це припинити, тим більше, що ви всі знаєте їхні адреси і знаєте, хто їх «дахує».
Зеленський відчув, що НАБУ йде по цьому шляху, тому дав команду силовикам зачинити ці структури. Буквально за кілька днів їх закрили. Причому, працівників цих колцентрів заздалегідь попередили, нікого з них на місці не застали. Але офіси знайшли, опечатали — і вони зупинилися. Майже всі.
НАБУ паралельно робило свою роботу. Бо обіцянки нашої влади, як правило, тимчасові. Співробітники НАБУ знайшли у Карпатах приватну контору, яка будує елітне житло — його купують високопосадовці правоохоронних органів, ймовірно, причетні до «дахування» колцентрів, за вартість, нижчу будь-яких ринкових цін. Наприклад, по тисячу гривень за квадратний метр. І це у Карпатах, біля озера, у шикарному будинку!
Окремо у НАБУ змогли знайти розписки цих високопосадовців про те, що ті готові заплатити величезні — мільярдні суми за елітні будинки. Тобто брудні кошти обманним шляхом вкладали у нерухомість. У результаті ця кримінальна справа підпала під статтю 209 (відмивання злочинних коштів).
У межах цієї справи суд дав детективам законне право на прослуховування фігурантів. Одним із них, підозрюю, не єдиним, став Кропива, оцей діяч із міжнародного департаменту ОГПУ, спеціаліст із кіберзлочинності. Оскільки суд санкціонував щодо нього законні методи розвідки (у народі їх називають «прослушкою»), його почали слухати. Також слухали тих, з ким він спілкувався на теми своїх, ймовірно, злочинних дій.
Я так розумію, що наступним фігурантом кримінальної справи стала заступниця Генпрокурора, яка й привела Кропиву на цю роботу. Під цю ухвалу про прослуховування потрапили ті, з ким спілкувалася вона на тему злочинних дій. Відчуваю, що слухали і приміщення самого Генпрокурора.
Відтак, коли грім ударив, прокурора ОГПУ Кропиву затримали у Львові. Зробили це показово — напроти тюрми на Лонцького. Вночі детективи НАБУ і прокурори САП прийшли до Офісу Генпркурора. Прийшли з обшуком різних приміщень, першою чергою — до згаданого спеціаліста по колцентрах. Заглянули також і у кабінет першого заступника Генпрокурора. А потім — і у приміщення самого Генпрокурора.
— Що цікавого знайшли?
— У приміщення Генпрокурора зайшли дуже ненадовго. Ніякого ретельного обшуку не робили. Але як людина досвідчена я вважаю, що сенс заходу детективів був у тому, щоб зняти спецтехніку.
— «Жучки»…
— Можете і так назвати — але вони вже давно не «жучки», а набагато менші.
Через ці обшуки наступного дня Генпрокурора шукали у лікарні. Потім він з’явився на закритій пресконференції (це якесь українське ноу-хау). А тепер намагається тримати удар.
Я не знаю, чи є докази співучасті Генпрокурора Руслана Кравченка у згаданій злочинній схемі пограбування нашого населення. Це можуть знати тільки детективи. Але те, що у системі головного органу законності країни тривалий час функціонувала така схема, яка набивала сейфи краденим майном, замість того, щоб із злочинних сейфів повертати їх людям — є, як мінімум, політичною оцінкою Руслану Кравченку.
Кравченко ухвалив угодовське рішення?
— Ви знаєте нинішнього Генпрокурора особисто…
— Так, це правда. 2016 року Військова прокуратура, де працював Кравченко, вийшла на фінішну пряму в одній зі справ проти експрезидента Януковича. Це справа була одночасно і простою, і складною. Нам тоді трохи пощастило. Бо тодішній представник Росії в ООН Чуркін довго розмахував листом Януковича, який запрошував Путіна ввести російські війська в Україну. Більше того, Чуркін зробив цей лист Януковича офіційним документом, зареєстрував його у канцелярії ООН. Коли ми це дізналися, з допомогою нашого представника в ООН Єльченка, офіційно витребували цей документ — і це стало основою для кримінальної справи про державну зраду Януковича. Коли був готовий обвинувальний акт, керівник Військової прокуратури прийшов до мене і каже: давайте виберемо прокурорів, які представлятимуть цю справу у суді. Я вирішив, що це мають бути люди молоді, по суті, ровесники Незалежності. Крім професійних якостей, мене цікавило, чи можуть символізувати, що громадяни, як народилися у незалежній Україні, карають державного злочинця, який хотів вкрасти Незалежність у нашої держави. Так з’явилися професійні молоді прокурори — Кравченко і Крим. Як на мене, вони блискуче представляли інтереси держави в суді. За три роки суду ми домоглися вироку Януковичу у всіх інстанціях. Я пишався тим, що ми зробили цю річ, дуже важливу для майбутнього України…
— А що потім сталося з Кравченком?
— Навіть професійна людина, яка потрапляє у систему з іншими цінностями, або іде геть з неї, або починає служити цим чужим цінностям. Судячи з усього, Кравченко, як і багато інших нормальних людей на різних посадах у нашій державі, ухвалив рішення угодовське — залишитися у системі і працювати як її частина. Це його і привело до сьогоднішньої, як мінімум, політичної катастрофи.
Я не можу оцінювати кримінальні перспективи цієї справи щодо Кравченка, але це справді політична катастрофа. Людина із переконаннями не повинна була залишатися у цій системі — мала сама піти у відставку або демонструвати свої переконання і бути звільненою, як я свого часу. Або пожинати плоди свого угодовства.
Американці тут ні до чого…
— Гуляє версія, що операцію «Карфаген» було спеціально приурочено до візиту в Київ спецпредставників президента США — Віткоффа і Кушнера. Мовляв, зроблено це було для того, щоб чинити тиск на Зеленського, змушувати його до поступок у мирних переговорах з Росією. Наскільки такий варіант можливий? Чи йдеться про випадковий збіг?
— Якщо припускати змову, тоді у рамках цієї конспірологічної версії треба було би подумати: а хто ж підклав мільйони у сейф прокурорів? І хто штовхав їх «дахувати» дві тисячі бандитських колцентрів по всій країні, які грабують власний народ? Це теж все зробили американці? Це вони набрали 100 тисяч шахраїв у ці колцентри? Прикольно, але такий сюжет приречений на провал…
Як людина досвідчена, висловлю своє бачення. У таких скандалах завжди винні не ті, хто їх викриває, а ті, хто до них призводить. Питання не до НАБУ, САП і тих, з ким вони, можливо, консультуються. А до тих, хто розкрадає країну під час війни.
З іншого боку, наші партнери майже відкрито демонструють бажання припинити війну. Навіть за наш кошт…
— Тобто…
— Це для нас «Україна понад усе!» А, пробачте, для наших союзників, коли на кону стоїть 90 млрд фінансової підтримки, бажання не платити їх означає більше, ніж слова Краматорськ, Слов’янськ, Гуляйполе або Куп’янськ. Не треба на це сильно ображатися, бо і для нас слово Косово свого часу мало що значило…
Хочеш робити максимум — роби сам! У цій ситуації ми відчуваємо, як зменшується фінансова допомога нам — як мінімум приходить невчасно. Ми бачимо, як різко утворився дефіцит ракет для протиповітряної оборони. Я розумію, що після американо-іранської війни їх залишилося мало — але ж не настільки мало, щоб Україна не мала чим відстрілюватися.
Звичайно, одним з видів тиску на нас є демонстрація абсолютної корумпованості нинішньої влади. Але ж, перепрошую, все це наслідок роботи самої влади. Бо українські ракетні програми заморозили не американці, а Зеленський. Бо корупцію у нас дозволив не Трамп, а Зеленський. Як людина, яка брала на себе авторитарні повноваження, Зеленський має відповідати за це.
Але отут нам, людям, які пам’ятають недавню українську історію, варто згадати акцію «Україна без Кучми». Я вважаю, що основою того скандалу була спецоперація російської ФСБ. Так, ми всі — львів’яни, кияни і багато хто інший — мали всі підстави вийти на протести проти диктатури Кучми. Але скористалися цим росіяни, які зробили Кучму, по суті, політично недієздатним. А керувати країною став насправді Медведчук, який потім просунув у спадкоємці вигідного кремлю Януковича.
У нинішній ситуації ми, українці, не маємо права мовчати — ні про кричущі помилки на фронті, ні про корупцію, ні про дуже небезпечні тенденції авторитаризму у владі. Але при цьому маємо для себе чітко сказати: Володимир Зеленський є легітимним президентом України, Верховним Головнокомандувачем, який має займатися тим, що передбачає Конституція. Треба нагадати, що Конституція жодним чином не передбачає його управління ні Верховною Радою, ні Кабміном…
Спецпредставники Трампа Віткофф і Кушнер привезли нам «хотєлки» Путіна. Вони зводяться до здачі Донбасу, роззброєння України за рецептом Стамбула 2022 року і вимоги проведення виборів під час війни. Ось тут настає момент, де визначається, хто державник, а хто — ні. Я — опозиціонер, але державник. Тому жодних виборів під час війни — під прицілом та ще й за один місяць — бути не може. Бо це загроза українській державності.
Постає питання: а що робити з державною мафією? Відповідь очевидна: «зелені» мають без виборів піти з керівних посад. Першою чергою, з посади спікера парламенту, голів комітетів ВР, з посад міністрів в уряді. Бо вони за сім років привели країну до катастрофи. І тоді відповідальні професіонали і патріоти мають взяти на себе відповідальність за національний порятунок.
— «Зелені» на це не погодяться…
— Зателефонуйте Турчинову і запитайте у нього, як 2014 року 75% нардепів-«регіоналів» і комуністів погодилися, щоб представник опозиції став спікером Верховної Ради. Вони погодилися через страх. Бо на Майдані лежало сто вбитих героїв. А ще 100 тисяч майданівців готові були розірвати на шматки зрадників України. Тому ці зрадники вирішили, що підтримають тих, хто візьме на себе відповідальність за державу.
Майдан сьогодні неможливий. Більше того — шкідливий зараз для України. Але способи закликати до відповідальності тих, хто сім років нищив країну, існують.
Зміни мають розпочатися з парламенту. Він має стати, як і велить Конституція, незалежною гілкою влади. По-мудрому це називається «взяти назад свою суб’єктність».
Зараз наступає час, коли ми бачимо всю систему державної мафії. Щоб відвернути біду, яка є раковою пухлиною для воюючої держави, треба щоб відійшли від керівництва ті, хто сім років вів країну цим жахливим шляхом.
— Чи є такі реформаторські настрої у парламенті? Чи зріють такі здорові сили? Чи усвідомлюють небезпеку притомні депутати більшості?
— За місяць до Майдану соціологи не показували революційного настрою ні у суспільстві, ні у парламенті. Але потім…
Як на мене, парламентська опозиція має оголосити діагноз стану країни, який, по суті, нам продемонстрували НАБУ і САП. Ця ж опозиція має прописати рецепт лікування. А суспільство повинно у немайданівський спосіб підтримати такий вихід із ситуації. Бо при нинішній системі державної мафії ми війну не витягнемо! Тим більше, що наші партнери, на жаль, цікавляться темпами, а не результатами цієї війни.
Україна у наших руках! Ніхто інший дбати за нас особливо не буде.
Іван ФАРІОН
Фото: facebook.com/Юрій Луценко
