Самозаспокоєння – не найкраща тональність під час загрози

0
201

Тут потрібна впевненість. Зеленський її аж ніяк не несе

Спочатку прочитала в соцмережах реакцію на чергове відео Зеленського. Принаймні, у моїй стрічці більшість обурювалися, що це було, хоч дехто похвалив Зе, мовляв, нарешті хоч щось з себе видушив не про спорт.

Потім подивилися пресконференцію Байдена, де президент США не приховував свого відчуття, що Путін налаштований перевірити реакцію НАТО і США й вдаватиметься до певних дій, ніхто не знає, що в нього в голові. Між цими рядками читається усвідомлення великої небезпеки і загрози для України.

Зранку примусила себе послухати Зеленського. Спробую розібрати його вихід в люди як комунікаційниця, а не опозиціонерка.

  1. День відосика обирали з міркувань відвернути увагу від Печерського судилища, розправи над політичним опонентом. До того, цей тиждень щедрий на високих закордонних гостей, які обговорювали з Зеленським безпекові питання, війну на Донбасі. Тому знову писати про баскетбол і Шеву чи ялинку і гойдалки на Банковій було б непристойно.
  2. Безумовно, панічні настрої – це дуже погано і влада повинна дати суспільству впевненість і надію, а не сіяти паніку.

Але самозаспокоєння – не найкраща тональність під час загрози. Тут потрібна впевненість. Зеленський її аж ніяк не несе.

  1. Надто помітно, що в групі спічрайтерів працюють Маши з Кварталу, які не паряться і старі скетчі з виступів на днях народженнях підшліфовують на широкий загал. Бо в кожному відосику, чи то новорічне вітання, чи то День Києва – шуткі/прібауткі про їжу/ питво, то шаурма, то борщ, то сало, то гречка… Весь цей конферанс втомлює і є недоречним, коли мова йде про війну.
  2. На фоні візиту Блінкена, пресконференції Байдена, шпальт світових медіа говорити, що в Багдаді все спокійно – це підігрувати Путіну, плювати в бік наших союзників і звинувачувати в панічних настроях не лише українців, але й наших іноземних партнерів.
  3. Традиційна образа на журналістів. Так комунікуйте з медіа краще.
  4. Українські політики люблять цитувати Черчилля. Мало хто його читав. Я б радила як не Зеленському, то його команді прочитати і мемуари Черчилля про Другу Світову і його виступи.

Вчора країна дійсно, як ніколи, заслуговувала на звернення президента. В ньому мала бути твердість, подяка нашим партнерам і чесна розмова з самими українцями, аби вони відчули, що влада усвідомлює свою відповідальність за долю країни і що в неї є план.

Зеленський, який до того десятки разів скликав позачергові засідання ВР з недолугим порядком денним, мав би зараз, негайно, скликати засідання Ради, можливо, закрите, з безпекових питань.

Він мав би внести як невідкладний законопроєкт про збільшення зарплат в ЗСУ з 2022, а не з наступного року. Він повинен взяти лідерство щодо посилення тероборони, навчань резервістів. Але про що і кому я все це пишу… Влада неадекватна – і це діагноз.
Отже, після ознайомлення з першоджерелом, доєднуюся до табору тих, хто запитує: що це було?

Ірина Геращенко