Олександр Вілкул: «Нещодавно спілкувався з Добкіним. Розмовляли українською»

Війна, розв’язана Росією, показала в іншому світлі багатьох представників українського політикуму. Скажімо, путінський кум Віктор Медведчук, який перебував під арештом, просто зник і невідомо де зараз переховується. Багато хто з його соратників з партії ОПЗЖ, які гаряче запевняли у неминучому стратегічному партнерстві з Росією, залишили Україну ще до російської агресії і навряд чи збираються повертатися.
Але є й інші приклади. Окремі політики, яких чітко асоціювали з проросійським вектором, у нинішніх умовах стали палкими патріотами України. Колишній голова Дніпропетровської обладміністрації, віцепрем’єр часів президента Януковича Олександр Вілкул попри дуже непрості стосунки з нинішньою центральною владою на початку війни вступив з нею в альянс. Після початку путінської авантюри його було призначено очільником військової адміністрації Кривого Рогу. А це, нагадаємо, – рідне місто президента Володимира Зеленського.
Вілкул показово закопав сокиру війни і з президентом, про якого зараз висловлюється виключно компліментарно, і з мером Дніпра Борисом Філатовим. А щодо ворогів з Росії зараз висловлюється жорсткіше, ніж завзяті націоналісти.
В інтерв’ю Вілкул не стримував емоцій. Він розповідає про те, як обороняється найдовше за розмірами місто країни, як захисту Кривого Рогу допомагають олігархи та що він відповідає на пропозиції з боку російських окупантів.

— Як склався ваш альянс з Офісом президента. До війни у вас були дуже непрості стосунки? Хто до кого звернувся? На Банковій зрозуміли, що на Батьківщині глави держави не мають впливовішої за вас фігури?

— Сьогодні вся країна та весь Кривий Ріг об’єднані навколо президента Володимира Зеленського, захисту міста та України. Ми підтримуємо всі його рішення. Завдання, які стоять переді мною, такі ж, як і перед главою будь-якої іншої військової адміністрації. Тобто потрібно захистити Кривий Ріг та весь наш регіон.
Наша стратегія полягає в тому, аби максимально тримати ворога на далекій відстані – межі Криворізького району і трохи далі. Побудовані дуже серйозні фортифікаційні інженерні споруди. Багато з них були розміщені по периметру міста, але потім ми їх рознесли на більшу дистанцію. Ми й зараз зайняті тим, аби не дати ворогові здійснити кілька речей: по-перше, підійти ближче, по-друге, розширювати свій периметр. За останні три дні було звільнено декілька населених пунктів на Херсонщині, звідки для нас існує загроза. Тобто ми продовжуємо тіснити окупантів і розширювати зону безпеки навколо Кривого Рогу.

— Рінат Ахметов, на підприємствах якого ви свого часу працювали топ-менеджером, брав участь у призначенні вас на цю посаду? Ви казали, що вам допомагає і голова ОДА Валентин Резніченко, і «сірий кардинал» Дніпра Геннадій Корбан, а як себе проявляє найбагатша людина країни, у якої теж є бізнес в регіоні?

— Моє призначення – це рішення дніпровської військової адміністрації. Особисто Валентина Резніченка та президента Володимира Зеленського. Більше до цього ніхто не має стосунку. Що стосується промислових підприємств, то і підприємства групи «Метінвест», і підприємства ДТЕК надають серйозну допомогу в обороні міста. Це стосується й будівництва фортифікаційних споруд, і гуманітарної складової.
Бригади ДТЕК кілька разів протягом війни виявляли реальний героїзм – наприклад, коли потрібно було відновлювати енергопостачання. Усі дуже патріотично налаштовані, всі в строю.

— Ви як політик, що звик до піджаків та краваток, комфортно відчуваєте себе зараз у мілітарі-стайл?

— Голова військової адміністрації має ходити у військовій формі. Цілком комфортно у ній себе подчуваю.

— Як ви сприйняли заборону рішенням РНБО діяльності Опозиційного блоку, одним з лідерів якого ви свого часу були? А також ОПЗЖ, з якою ваша сила «Блок Вілкула» співпрацювала у Дніпропетровську. Ви вважаєте це адекватними заходами за нинішніх обставин?

— У Кривому Розі ще за чотири дні до рішення РНБО усі депутати міської та районних рад вийшли з ОПЗЖ у повному складі. І створили замість цього різні депутатські групи. Ви ж розумієте, що без мого впливу цього не б могло статися. Якщо я це зробив у Кривому Розі, то як ви вважаєте – чи підтримую я таке рішення на загальнонаціональному рівні? Звісно, так.
Щодо Опозиційного блоку, то останні кілька років я був (і зараз є) лідером регіональної партії «Блок Вілкула «Українська перспектива», представники якої перемогли на виборах у низці міських рад. З Опоблоком в мене вже давно покінчено. А з ОПЗЖ я ніде, в тому числі в Дніпрі, не співпрацював.

— Колишні ваші соратники як відреагували і на нинішню ситуацію, і на вашу співпрацю з владою?

— Кожен реагує по-різному, але я знаю, що дуже багато людей налаштовані дико патріотично. Я нещодавно спілкувався 10 хвилин з Михайлом Добкіним, який все, що залежить від нього, робить для оборони Харкова. Щоб ви розуміли, ми розмовляли українською.
Просто було розвішано багато ярликів. Південно-східна Україна розмовляє російською мовою, то й що? Ми народилися такими, і це не означає, що є меншими патріотами України. Подивіться, як бореться та вмирає російськомовний Маріуполь та як бореться Харків. Подивіться, як бореться весь російськомовний Південний схід. Російськомовний патріотизм нічим не гірший за україномовний. Ми – такі ж патріоти і готові боротися за Батьківщину.

— Багатьом мерам та їхнім заступникам від окупантів надходили пропозиції та погрози з вимогами здати міста. У випадку з вами, наскільки можна розуміти, у росіян взагалі виникає когнітивний дисонанс, бо вони ж, напевно, вас вважали «своїм». Які контакти з росіянами у вас були після початку бойових дій?

— На другий день після початку війни надійшов дзвінок одного з колишніх членів Кабінету міністрів, з яким я працював колись в одному уряді. Маю на увазі одного з втікачів в 2014 році. І, до речі, дзвінок був з українського номера. Він пропонував підписати якийсь договір про любов, дружбу та взаємовиручку.
Я цього товариша, певна річ, послав, причому у десятиповерховій формі. І за десять секунд розповів про це СБУ, поліції – всім, кому треба. Друге звернення до мене було від цієї суки – Царьова – він його написав публічно у своєму телеграм-каналі. Я не знав, до речі, що він має телеграм-канал, де постить всякі відео і виступає в стилі «хенде хох». Мені просто почали скидати скріншоти. Я о третій ночі заснув, о шостій ранку прокинувся і побачив повний телефон цих скріншотів.
Якщо він до мене звернувся публічно, я так само йому публічно відповів у «фейсбуці». Це була емоційна реакція.

— Крім цього колишнього урядовця та Царьова на вас ніхто більше не виходив?

— Повідомлення надсилали, але я всім писав: йди на ***! Вони мені писали у відповідь: «Ваше высказывание будет учтено».

— Царьов, який раптом сплив, зараз діє у приватному порядку чи виконує чиїсь вказівки?

— Я думаю, що він виконує вказівку ФСБ.

— Тобто нікого адекватнішого, хоча б числа колишніх урядовців-втікачів, в Москві не знайшли?

— Мені взагалі складно говорити про їхню адекватність.

«У криворізькому гарнізоні багато трофеїв, які добре луплять орків»

— Ви казали, що і підприємства Ахметова, і «АрселорМітал Кривий Ріг» дуже вам допомагають. А як щодо пана Коломойського, який у важкі часи в 2014 році взагалі очолив Дніпропетровську область?

— Пан Коломойський перебуває не у Кривому Розі, а у Дніпропетровську, наскільки я знаю. У нього комунікації десь там.
— Я розмовляв з Ігорем Валерійовичем під час війни двічі-тричі із тих питань, з яких я звертався, аби він допоміг. Із деяких питаннях, наприклад, стосовно «Дніпроазоту», він допоміг, але з деяких він допомогти об’єктивно не міг. Наприклад, я хотів взяти певні сплави з «Дніпроспецсталі», але вона зупинилася і не працює, тож чим Коломойський тут може сприяти? Але він точно хотів, старався, реагував.

— Пінчук?

— Вони мають комунікації з обласним штабом. Хоча ми комунікуємо та працюємо з тими заводами «Інтерпайпу» що, знаходяться в Нікополі. Вони допомагають, у нас відповідальність не тільки за Кривий Ріг.

— Які основні ризики ви вбачаєте зараз для Кривого Рогу і взагалі для Дніпропетровської області? Зараз на Дніпропетровщині відносно тихо у порівнянні з Харківською, Чернігівською областями, Донбасом та Півднем. Але ж регіон стратегічний.

— Ну як відносно тихо… Ми ведемо бої за зовнішній периметр. Росіяни дуже близько підходили до Кривого Рогу, але точну відстань вам не скажу.

— Чи фіксується потік біженців з Кривого Рогу? Чи до нього?

— У Кривому Розі біженців не дуже багато. Постійних близько півтори тисячі людей, бо більшість їдуть транзитом на Захід. У нас також «літає». Загалом через місто, за оцінками, проїхало близько 50 тис. біженців. Криворіжців теж, за оцінками, поїхало близько ста тисяч людей. Проте точно сказати ніхто не може.

— Існує стійке уявлення, що Кривий Ріг – промислове місце з поганою екологією. Дехто ще чув, що географічно це – одне з найдовших міст світу. Як працює промисловість в умовах постійної воєнної загрози та при закритих портах? І «Криворіжсталь», і ГЗКи, і шахти… Все-таки на цих підприємствах працює більшість місцевого населення.

— Промисловість та виробництво впали більш ніж на 50% через логістичні проблеми з постачанням і збутом продукції. На підприємствах, що знаходяться ближче до зон бойових дій в південній частині міста, – обсяги виробництва знижені ще більше. Там постійно щось «літає».
Слава Богу, у нас в Кривому Розі ще не було жодного попадання по цивільному сектору. Але по інших містах, які знаходяться на периметрі – таких як Зеленодольск, – були обстріли по житлових будинках, дитячих садках.
Але наскільки це можна – промисловість працює. Будуються нові логістичні ланцюжки. У цьому питанні велику допомогу надає Мінінфраструктури, «Укрзалізниця». Кілька днів тому з Києва приїжджали до Кривого Рогу особисто міністр та гендиректор «Укрзалізниці», аби на місці розібратися і все зробити, щоб підприємства не зупинялися і збільшували обсяги виробництва. Для малого та середнього бізнесу міськрада нещодавно скасувала всі місцеві податки, аби тільки вони працювали.

— Кривий Ріг – це великий залізничний вузол. У місті є аеропорт. Наскільки ці ключові об’єкти наразі є захищеними?

— Ми максимально захистили всі логістичні складові в Кривому Розі – зокрема, залізничні вузли. Але ми розуміємо ризики, що надходять з повітря. Я щиро впевнений, що ми перемагаємо на землі і якщо нам закрити небо, ми виженемо ворога і з Донбасу, і з Криму. Тому я дуже підтримую звернення нашого президента до керівництва США, європейських країн, НАТО щодо закриття неба. Тоді ми переможемо.

— Ви казали, що Кривий Ріг встигає допомагати Харкову, Маріуполю, Баштанці. Чим саме?

— Баштанка знаходиться в ста кілометрах від нас – її можна називати нашим далеким периметром. Допомагаємо медикаментами, продуктами, паливом, обладнанням. У нас хороші запаси – більш як на три місяці. І ми готові до будь-якого розвитку подій. Тому і допомагаємо містам, що воюють, не тільки продуктами і медикаментами, а і такими речами як спеціальні квадрокоптери. Можу сказати, що на озброєнні у криворізькому гарнізоні багато трофеїв. Які добре луплять орків.

«Росія припустилася катастрофічної помилки»

— З багатьма колишніми недругами ви закопали в цій ситуації сокиру війни. А з ким не закопали? Ну, окрім вже згаданого зрадника Царьова.

— Є люди, до яких я мав різне ставлення в житті, і є люди, у яких до мене було різне ставлення. Може, й залишилося. Моя позиція: кожен, хто готовий боротися за Україну, – мій друг. Так само кожен, хто думає інакше, – мій ворог. Без жодних застережень щодо минулого життя, дружніх чи споріднених стосунків. У мене чорне та біле, сірого кольору немає.

— Із Парасюком помирилися?

— У мене не було з ним жодних комунікацій. Але якби він був десь у нашому периметрі або близько, я б нормально спілкувався і надав будь-яку допомогу. Все змінилося – вже не має значення, хто кому що говорив вчора. Сьогодні має значення тільки країна.

— Як ви сприйняли чутки, що Росія хоче в результаті цієї «спецоперації» повернути до Києва Януковича? Що б ви сказали зараз колишньому лідеру?

— Я почав вважати Януковича боягузом та зрадником своєї країни у момент його втечі – у лютому 2014-го. І зараз те ж ставлення, що й тоді. Нічого доброго такій людині точно сказати не можу. Більш того, я єдиний із Опоблоку, хто голосував за позбавлення його президентського статусу.

— Опоблок свого часу виступав за налагодження стосунків з Росією. Як ви вважаєте, в якій перспективі після 24 лютого вони можуть налагодитися?

— Росія припустилася катастрофічної помилки і навіть після нашої перемоги ворожнеча між народами на ментальному рівні триватиме поколіннями.

Павло Вуєць