Стратегічні вагання

0
972

 

Серпнева спека минулого тижня не те, щоб геть притлумила українське політичне життя, в якому й так спостерігалося канарсько-багамське затишшя, а навпаки — збурила пристрасті.

З’ясувалося, не всі «гарячі голови» остуджуються у тихоокеанських чи середземноморських водах. Зокрема, мова про народного депутата України від Партії регіонів Олега Царьова, який спочатку в інтерв’ю журналу «Форбс» заявив, що шість пунктів Угоди про асоціацію з Європейським Союзом суперечать Конституції України, а згодом оприлюднив відповідний висновок такого собі Незалежного українського центру правових ініціатив і експертиз «Правова держава». Меткі журналісти відразу кількох видань перекинули місточок до «Українського вибору» Віктора Медведчука, що неважко було зробити, бо офіси обидвох фігурантів знаходяться в одному й тому ж приміщенні.

Слід зауважити, що обійшлося без гучного скандалу. Мабуть, все-таки через відпускну кампанію. Щоправда, досить різко, як для представника тієї ж, що й Царьов, політсили, відреагувала міністр юстиції Олена Лукаш. «Будь-які закиди щодо невідповідності проекту Угоди про асоціацію чинному законодавству є безпідставні та безглузді», — заявила вона. Цікаво, що засоби масової інформації кинулися навперебій цитувати інші слова Лукаш: «А взагалі, коли я чую подібні закиди від осіб, які не мають належного рівня фахової підготовки, правової освіти і повторюють чиїсь думки, мені завжди хочеться спитати: «Хто вас попросив це сказати?».

Відтак хіба можна ще сумніватись у правильності припущення вітчизняних політологів про подальше загострення не лише в українському суспільстві, а й у нині правлячій партії та близькому президентському оточенні ініційованої зовні боротьби двох таборів: умовно кажучи, «євроінтеграторів» та «путінофілів».

Ох і гарячі будуть місяці, що залишилися до Вільнюського саміту. Політичні градуси зашкалюватимуть, а тому й звичайним громадянам не уникнути «магнітних бур». Отже, не зайвою буде своєрідна інформаційна профілактика. Матеріали, що проливатимуть світло на підкилимні ігри та інтриги можновладців, «Сільські вісті» мають намір публікувати під рубрикою «Закулісся». Зрозуміло, що у найближчі кілька років буде вона постійною, принаймні до президентських виборів 2015-го — точно. Бо, на жаль, публічна, відкрита, повернута обличчям до народу політика — це не у вимірі нашої держави.

А сьогодні слово — екс-соратнику Віктора Януковича, який свого часу заради нього поставив під загрозу власну політичну кар’єру і честь імені.

Тарас Чорновіл: «Януковича лякають і Тимошенко, і Путін, і ЄС»

В інтерв’ю Петру Шуклінову колишній депутат-«регіонал» Тарас Чорновіл, який був у 2004 році довіреною особою і головою передвиборного штабу кандидата в президенти Януковича, висловив своє бачення планів теперішнього господаря Банкової, майбутньої долі екс-прем’єра Тимошенко і ролі Медведчука у нинішніх політичних розкладах.

 — Останнім часом багато говорять про можливість виїзду Юлії Тимошенко за кордон. Відкрито влада цієї ймовірності не заперечує. Називають навіть терміни — вересень-жовтень. Як ви гадаєте, Віктор Янукович може погодитися на це?

— Дуже складне питання. Важко зрозуміти людину, коли вона орієнтується на якісь фобії і перебуває під впливом різних радників. Я знаю напевне, що вже двічі Президент приймав позитивне рішення з цього питання. Але потім усе зривалося. Перший раз таку ідею подав безпосередньо я і активно відстоював свою пропозицію. Навіть вдалося заручитися підтримкою у Верховній Раді. Але за одну ніч все змінилося, і тему закрили.

Вдруге питання було порушене у розпал місії Європарламенту в Україні Пета Кокса та Олександра Квасьнєвського. Вони дуже прозоро натякали на необхідності лікування Тимошенко за кордоном. Наскільки мені відомо, рішення було вже майже прийнято: погодився Янукович, погодилася Тимошенко, висловила згоду прийняти екс-прем’єра Німеччина. Все йшло чудово, поки місія не поїхала. Як тільки вони полишили Україну, Київ висунув нову умову: Янукович поставив питання, щоб хтось із вищого ешелону чиновників Європейського Союзу рівня Ангели Меркель гарантував, що Тимошенко не буде в Німеччині займатися політичною діяльністю. Це, звичайно, поховало переговори.

Тепер розпочався їх третій раунд. Чим він завершиться, важко сказати. Серпень — мертвий місяць у Європі. Ніхто не працює, політики масово у відпустках. У вересні все зміниться. Януковичу висунули умову: Брюссель закриває очі на левову частку невиконаних зобов’язань щодо асоціації, а Київ подає по справі Тимошенко бодай якийсь істотний сигнал. Сьогодні йдеться про можливе обмеження ареалу пересування екс-прем’єра: це буде або тільки Берлін, або Німеччина в цілому, або їй дозволять переїжджати в межах країн Шенгенської зони. Якщо Янукович на це погодиться, питання підписання асоціації на саміті у Вільнюсі буде вирішено.

— Чого чекати від Януковича? На Вашу думку, він імпульсивний у прийнятті рішень?

— Він дуже ґрунтовна людина, любить усе продумувати і зважувати, виношує кожне рішення. Але не позбавлений страхів, які люди з оточення дуже вміло культивують у ньому. Наприклад, страх, що йому особисто загрожує небезпека, чи страх бути використаним у чиїйсь грі.

Янукович не зла людина. Прагнення когось мучити, добивати і гноїти у в’язниці у нього ніколи не було. Якби не страх, він би не садив Тимошенко, а просто розіграв якусь інтригу всередині опозиції, щоб усіх пересварити.

— Які у Януковича мотиви для того, щоб відпустити Тимошенко, — особисті чи він хоче привести країну до Євросоюзу?

— Крім бажання приєднатися до Євросоюзу, Януковичу хочеться мати захист від Росії, тому що стосовно Кремля фобії ще сильніші. Він бачить, що Володимир Путін демонструє відверті зневагу і хамство. Янукович відчуває загрозу з Росії, тому шукатиме захисту в Євросоюзі. Але, з іншого боку, його лякає те, що в єврозоні потрібно буде жити за правилами, а останні передбачають дуже серйозні втрати в можливостях, у накопиченні грошей. До всього цього додається фактор Тимошенко. У результаті Президент розгублений, адже жодна з доріг не гарантує йому особистої безпеки. Все залежить від того, хто і що заносить йому в кабінет на прочитання. Навіть більше: хто і що саме підкреслює йому жовтим маркером в цих матеріалах, тому що тільки такі документи він читає з того, що потрапляє на його стіл.

— Про що свідчить візит Путіна на збори Віктора Медведчука у рамках святкування хрещення Київської Русі в Києві?

— Це говорить про те, що Янукович для Путіна більше ніхто. Але ці імперські фокуси нічого хорошого не дадуть Москві. Патріарх Кирило на відміну від Путіна зміг уміло завдати удару по Януковичу. Президент хотів, щоб свято хрещення стало його особистим тріумфом. Кирило забрав «цукерочку» і зробив так, що все пройшло під егідою Кремля. Путін повинен був добити Януковича, але відраза, яку відчував, зіграла проти нього — він зірвався, приїхавши до Медведчука і остаточно давши зрозуміти, що не хоче мати справи з Януковичем. Зрозуміло, що Янукович висновки зробив. Якби Путін був трохи культурніший, можливо, євроінтеграція виявилася б під загрозою, бо Янукович бачив би два шляхи. Сьогодні двох шляхів немає. Путін власними руками жене Януковича до Євросоюзу. Для України поведінка Путіна — позитивне явище.

З іншого боку, Янукович теж уже не хоче робити вигляд, що він великий друг Путіна і Росії. Ще перед візитом російського президента і патріарха Кирила він заявив, що не дасть іноземним церквам втручатись у внутрішні справи України. Мені розповідали, що за цією реплікою крилося дуже багато прихованого змісту. При підготовці суть промови змінювалася кілька разів, і меседж мало не прямим текстом адресувався Росії та Російській православній церкві на чолі з Кирилом. Ймовірне і продовження цього.

— Повернемось до Медведчука. Москва справді вважає, що він може мати серйозний вплив в Україні?

— Медведчук ще за Кучми планував дуже багато. Навіть устиг втертися в довіру до Путіна і став його кумом. Але прийшов Янукович, і все обломилось. Я був свідком того, як із Росії телефонували і вимагали праце-влаштувати Медведчука в партію на чолі з Януковичем, щоб він знову став якимсь сірим кардиналом. Потім були дзвінки із вимогою зробити його прем’єр-міністром. Після цього — призначити главою Адміністрації Президента. Янукович всі ці пропозиції твердо відхилив.

— Чому тоді Медведчукові дозволяють масовану рекламу його проросійського проекту, а депутатам-«регіоналам» не забороняють ходити на його заходи?

— Великі гроші і вплив Москви. Чіпати його поки що не наважуються, бо це буде сприйняте як відверта війна з Путіним. Багато «регіоналів», які симпатизують Путіну, хочуть мати канали спілкування з ним. Хто мудріший, то безпосередньо контактує з Кремлем. А більш нікчемні та ліниві намагаються вийти на Москву через Медведчука. Заради справедливості варто сказати, що з «регіоналів» до Медведчука ходить тільки шантрапа.

— Як Ви гадаєте, чи є у Януковича план, як виграти наступні президентські вибори?

— План дуже простий: зробити з опозиції ідіотів і добити її внутрішніми суперечностями. Були наміри вивести у другий тур Тягнибока. Що для цього тільки не робилося: і напади на його партійців організовували, і всі ефіри відкрили. Але так сталося, що сам Тягнибок не зміг слідувати цьому сценарію — він виявився неспроможний відмовитися від якихось маргінальних речей і стати по-справжньому загальнонаціональним політиком. За ним тільки його базовий електорат, який завжди буде за нього голосувати, але цього замало, щоб вивести його у другий тур.

Всі розмови про те, що Янукович хоче, аби президента обирали в парламенті, — цілковита туфта! Виборів у парламенті він боїться значно більше, ніж загальнонаціональних, тому що там треба домовлятись і потрапляти до когось у залежність, у парламенті гроші і домовленості, там можуть «кинути». А загальнонаціональні вибори з невеликими інтригами дають змогу пересварити опозицію, спокійно вийти в другий тур і виграти.

Але Янукович відчуває, що все йде не так, як планувалося. Крім того, він розуміє, що Сергій Льовочкін робитиме ставку на Віталія Кличка. Тому Президент став грати з іншими гравцями, а Льовочкіна трохи відсунув. Якою логікою керуватиметься надалі, сказати важко. Восени розпочнеться масштабна кампанія з дискредитації Кличка. Його поки що ніхто не бив у політиці. Але матеріал збирають, і там є куди бити. Спостерігаючи за всім, що зараз відбувається, мене не покидає думка, що наступним президентом знову стане Янукович.

Петро ШУКЛИНОВ