Наступного року Україна відзначатиме сумний ювілей — 30-річчя наймасштабнішої техногенної катастрофи минулого століття. Виклики, з якими змушена боротися наша країна сьогодні, здавалося б, відсунули проблеми, пов’язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС, на другий план, проте вони належать до тих, які строку давності не мають. Саме про це, про нинішній стан обпаленого «мирним» атомом регіону йшлося на парламентських слуханнях «Про зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, об’єкт «Укриття» та перспективи розвитку зони відчуження».
СТАНОВИЩЕ СЬОГОДНІ
Зона відчуження. За цим сухим визначенням — близько 260 тисяч га забруднених територій, майже сто поселень-привидів, тисячі скалічених доль… На перший погляд може здатися, що зона мертва, а її спокій порушують тільки науковці та ще туристи-екстремали, котрі пробираються туди за порцією гострих відчуттів. Однак це жива, дуже складна система, безпечне функціонування якої забезпечують шість підприємств із кількатисячним колективом.
Керує цією величезною територією Державне агентство з управління зоною відчуження, підпорядковане Мінприроди. Його діяльність включає в себе кілька напрямів. Зокрема, вже багато років здійснюється спорудження нового конфайнмента над об’єктом «Укриття», щоб перетворити останній на екологічно безпечну систему. Нагадаємо, цей об’єкт, більш відомий як «Саркофаг», збудували далекого 1986-го над зруйнованим вибухом четвертим енергоблоком. Там і досі, за оцінками експертів, перебуває близько 180 тонн ядерного палива. Конфайнмент планують закінчити 2017 року.
На чорнобильському «довгобуді» — комплексі «Вектор» — та інших майданчиках, згідно з договорами, відбувається захоронення радіоактивних відходів.
ПІДВОДНА ЧАСТИНА «АЙСБЕРГА»
На жаль, з роками до ядерного монстра під боком у столиці увага притуплюється що в населення (і це, мабуть, добре), що у влади (а це вже — недопустимо!). Наша мінлива владна верхівка (під якими партійними кольорами не приходила б) традиційно згадує про цю незагоєну рану України напередодні річниці трагедії, забуваючи про чергові обіцянки вже чи не наступного дня. А проблем, пов’язаних із тим, що відбулося на ЧАЕС, наголошували всі без винятку учасники слухань, не меншає. Як і труднощів при їх вирішенні.
Відчутного удару підприємствам зони відчуження завдало «затягування пасків», запропоноване вже чинним урядом. Річ у тім, що їх колективи в основному складаються з фахівців, які вже досягли пенсійного віку. Через запровадження норми про оподаткування пенсій тих, кому на заслуженому відпочинку не сидиться, сенс продовжувати роботу ці люди фактично втратили. Маємо наслідок — відтік кваліфікованих кадрів, котрих до того ж замінити ніким (молодь не дуже хоче щодня отримувати дозу радіації, не маючи при цьому відшкодування у вигляді гідної зарплатні), а яку небезпеку це таїть, гадаю, пояснювати не треба…
Голова первинної профспілкової організації Чорнобильської атомної електростанції Максим Орлов на слуханнях наголосив: колективи підприємств зони відчуження виявилися заручниками ситуації. Річ у тім, що вони, виконуючи держзамовлення, але не виробляючи власної продукції, вимушені робити відрахування в Пенсійний фонд із фонду оплати праці. Склалася правова колізія, яка потребує якнайшвидшого врегулювання. Тим більше, що маємо прецедент: уже розроблено механізм, яким урегульовано подібне питання щодо відрахувань у шахтарів.
Фінансовий бік справи тут не мав би бути визначальним — ідеться ж про Чорнобильську АЕС. Але, як і скрізь, саме він робить погоду. На вже згадуваному комплексі «Вектор» уже двадцять років (!) споруджують два сховища для захоронення радіоактивних відходів першої черги, однак останні чотири роботи на цьому довгобуді (завершеному на 90%) призупинено. Така ж ситуація спостерігається і на інших подібних об’єктах. Виконання ж головного на сьогодні завдання — зробити безпечною Чорнобильську АЕС — наша країна взагалі навряд чи «потягне». Річ у тім, що вартість запланованого комплексу робіт фахівці востаннє оцінювали 2007-го. Тоді вони озвучили цифру — 20 мільярдів гривень (чотири млрд доларів)… за цінами попереднього року. З огляду на нинішню фінансову ситуацію сума перейшла в астрономічну площину. Вартість перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему підраховувати взагалі ніхто не береться, адже такий проект — унікальний у світовій практиці, його реалізація може становити десятки мільярдів доларів…
Не краще становище й в соціальній сфері. Не секрет, що люди, які захистили, без перебільшення, увесь світ від далеко не мирного атома, втративши при цьому здоров’я, та діти, які зазнали впливу радіації, всі ці роки увагою держави обділені. Ліквідатори не мають можливості отримувати належне медичне забезпечення, більшість і досі стоїть у черзі на житло (кошти на реалізацію програми уже другий рік не виділяються). Крім того, складається враження, що можновладці узагалі зібралися їх «списати в непотріб» — є проблеми з виплатою пенсій у належному розмірі, «зависає» питання щодо надання пільг тощо. «Обов’язок влади і суспільства — не забувати людей, які захистили цю землю від атомної загрози, інакше у подібних ситуаціях можуть виникнути проблеми із захистом держави», — наголосив заступник директора ВП «Атомпроект-інжиніринг» Володимир Холоша.
Привертали увагу учасники слухань і до стану дніпровської води, яку споживають 30 мільйонів українців. Власне, ситуація загрожує перерости в екологічну катастрофу — через потрапляння забруднених радіоактивними речовинами ґрунтових вод у Прип’ять, а звідти — в головну «блакитну артерію» країни. Враховуючи ступінь цього забруднення, таку воду, власне, називати питною можна тільки умовно.
Серед тривожних називали і той факт, що зона відчуження вже давно перетворилася на такий собі «рай для мародерів». Ласі до легкого заробітку масово вивозять звідти метал, вирубують ліси, вкрай потрібні в зоні для забезпечення бар’єрної функції. Охочі до гострих відчуттів товстосуми за чималі гроші влаштовують у ній «сафарі», полюючи на червонокнижних тварин, люди ж безтурботно збирають у лісах ягоди, гриби… Тобто «ядерна резервація» вже давно перестала бути такою, більше того, живе своїм, відмінним від визначеного для неї законодавством, життям, наголошували учасники слухань.
ЛАБОРАТОРІЯ ДЛЯ НАЦІЇ ТА СВІТУ
Саме такою, на думку голови Комітету з питань екологічної політики Верховної Ради Миколи Томенка, повинна стати ця величезна територія. Для реалізації амбітного завдання слід удосконалити стратегію розвитку зони відчуження. За майже тридцять років відбувся напіврозпад деяких сполук, наприклад стронцію, і землі, забруднені переважно ним, фактично пройшли природне очищення. Тож сенсу й надалі де-юре вважати їх «мертвими» немає.
Учасники слухань одностайно наголошували: час здійснити функціональне зонування територій. На заражених важкими сполуками створити зону спеціального промислового використання (дехто пропонує розмістити там комплекс із переробки і зберігання радіоактивних відходів з українських атомних станцій, щоб не платити щороку Російській Федерації не один мільйон доларів за ту роботу, яку наші фахівці за сприяння держави могли б робити самостійно).
На решті територій, які можна обґрунтовано «повернути до життя», створити біосферний заповідник, розмови довкола чого ведуться вже давно. Тим більше, що, за даними науковців, у зоні відчуження чудово себе почувають рисі, бурі ведмеді, а також успішно розвиваються інші види флори та фауни, занесені до Червоної книги України і Європейського червоного списку. До речі, перші кроки до цього зроблено — чорнобильські заказники було створено ще в кінці 1980-х. Надихає й досвід сусідньої Білорусі, що теж неабияк постраждала від аварії. Там заражену територію 1988 року перетворили на Поліський біосферний заповідник.
Учасники слухань сформували пропозиції щодо вирішення різних чорнобильських проблем. Зокрема, науковим куратором проектованого великого екологічного об’єкта міг би стати Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України. Є нагальна потреба у створенні міжвідомчої радіоекологічної ради, яка координувала б заходи моніторингу радіаційно забруднених територій та їх відновлення. Необхідна програма розвитку цього регіону. І найголовніше — треба, щоб влада нарешті зрозуміла, що економити на ліквідації наслідків трагедії на Чорнобильській АЕС, в ім’я, як запевняють, майбутнього добробуту і процвітання країни, не можна. Це не полігон для політичних експериментів.
Заступник Голови ВР Оксана Сироїд запевнила учасників слухань, що всі пропозиції буде передано до профільного комітету і відображено у відповідних рекомендаціях.
Рішення парламенту не змусило довго чекати. 22 квітня ухвалено постанову «Про Рекомендації парламентських слухань на тему «Про зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, об’єкт «Укриття» та перспективи розвитку зони відчуження» — 247 «за». Профільний комітет у цілому врахував усі пропозиції учасників слухань. У відповідному документі надано перелік рекомендацій уряду з підготовки та внесення на розгляд парламенту пакета законопроектів, зокрема щодо забезпечення належного фінансування низки програм, а саме: стосовно зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, виділення необхідних коштів для добудови комплексу «Вектор» та сховищ радіоактивних відходів, соціального захисту постраждалих від аварії громадян і відновлення доплат до зарплат працівникам зони відчуження.
Чорнобиль і все, що пов’язане з ним, досі залишається великою державною проблемою, яку, на жаль, одноразовими підходами не вирішити, але й постійно відкладати їх на віддалене «потім» — значить злегковажити долями не тільки нинішнього, а й наступних поколінь українців.
Маргарита БІЛИК
