«ЗАЙМІТЬСЯ ДІЛОМ, А НЕ ЯЗИКОМ»

0
1881

Зареєстрований ще 7 вересня у Верховній Раді мовний законо¬проект, який фактично надає російській мові статус другої державної в Україні, вже понад місяць збурює громадян. Щоразу коли в парламенті збирається погоджувальна рада для затвердження порядку денного на наступні пленарні засідання, по всій Україні здіймаються акції протесту, об’єднані попереджувальним гаслом — «Займіться ділом, а не язиком!».
Так сталося, зокрема, й минулого понеділка, про що вже повідомила наша газета. Тоді в сімнадцяти містах України лунали протести. Їх було чути не лише на заході та в центрі, а й на півдні та сході країни. Попри офіційну заборону вони відбулися у Миколаєві, Донецьку, Луганську та Запоріжжі. Єдиним містом, де владі все-таки вдалося зірвати акцію, був Сімферополь.
Чи прислухаються парламентарі до голосу народу? Адже розгляд мовного законопроекту лише переноситься — до більш сприятливих часів.
Тим часом дітище, «народжене» трьома коаліціянтами — «регіоналом» Олександром Єфремовим, комуністом Петром Симоненком та членом фракції Блоку Литвина Сергієм Гриневецьким, — критикують і мовознавці, і політологи. На їхню думку, цей законопроект нефаховий, популістський, потребує додаткових тлумачень, на його втілення потрібні величезні кошти з держбюджету, відповідний штат перекладачів, і поліглотів серед суддів, автоінспекторів, представників влади на місцях — також. Адже, за цим законопроектом, громадяни можуть звертатися до них не державною мовою, а визначеною законом «регіональною».
До слова, статтею 8, пунктом 2 законопроекту визначено п’ятнадцять таких регіональних мов: російська, білоруська, польська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, ромська, румунська, словацька та угорська. Навіть їхній перелік викликає ряд запитань. Наприклад, багатьом не зрозуміло, як до цього переліку потрапила німецька мова.
Іще таке. У законопроекті сказано, що він ґрунтується на Законі України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Однак авторам законопроекту не зайве нагадати, що в Європейській хартії йдеться про порятунок мов, які «знаходяться під загрозою вимирання». Чи ж такою є російська в Україні, яка, до того ж, ще й нарочито виокремлюється майже в кожній статті законопроекту? Стверджувати це, даруйте, є просто блюзнірством. Й озиратися на багатонаціональну Росію та європейські країни, які буцімто є поборниками демократичних і мовних свобод, теж не слід. Бо з 44-х країн, які свого часу підписали Хартію, її ратифікували лише 17. І серед них немає ні Росії, ні Франції, ні Італії, ні країн Балтії…
Отож мовне питання стало предметом політичних спекуляцій в Україні. Час від часу воно «витягається» на світ Божий з єдиною метою — збурити людей, розсварити їх. Хочеться запитати: допоки триватиме збиткування над державною мовою, яку, згідно з переписом населення 2001 року, назвали рідною 67,5 відсотка громадян країни?
Олена КОЩЕНКО