ПЕРША ЛАСТІВКА

0
1637

Взяття під варту Юрія Луценка напередодні тривалих Новорічних та Різдвяних свят, ясна річ, не було випадковістю. Суспільство, перейняте святковими клопотами, має найменші протестні настрої. На це й був розрахунок.
Та справдився він лише частково. Тому вже 4 січня під будинком Апеляційного суду міста Київ зібралася багатотисячна юрба, вимагаючи звільнення Луценка та припинення політичних репресій.
Власне, репортаж про цю першу протестну акцію року показали всі телеканали. Проте їхні диктори називали різне число пікетувальників, пробували робити якісь двозначні натяки.
Мені ж упало в око інше. Люди, як і 2000 року чи на початку осені 2004-го, надто неохоче давали інтерв’ю журналістам і відверталися від об’єктивів телекамер. Схоже, владі частково вдався задуманий сценарій: посіяти у суспільстві якщо не страх, то певну обережність.
Утім, призабуте, але таке знайоме відчуття страху поки що не пересилило намір людей вийти з протестом на вулицю. «Народній Самообороні» навіть довелося уточнювати для людей місце проведення акції. Принаймні у розпорядження народного депутата Юрія Гримчака потрапила інформація, що в день розгляду апеляційної скарги Ю.Луценка на рішення Печерського райсуду в різних кінцях столиці планувалися провокації від імені опозиції. З тим, щоб показати як громадянам України, так і світовій спільноті «терористичне» обличчя української опозиції.
Вочевидь, зважаючи на масовість акції, у високих кабінетах вирішили піти іншим шляхом — перенести засідання суду через надумані підстави. Уявіть собі, Луценка не привезли до суду, бо у СІЗО, як повідомили там журналістам, «різдвяні канікули до 10 січня», тому нікому розглядати клопотання затриманих!
Не скажу, що у політиків та людей, які зібралися, аби захистити лідера «Народної Самооборони», був занадто оптимістичний настрій. Народні депутати, Юлія Тимошенко, яка прибула, щоб підтримати міністра свого уряду, у своїх коментарях звертали увагу: для судового засідання вибрали залу, де є «клітка». Щоб у такий спосіб ще раз принизити колишнього міністра внутрішніх справ, якому висунули сміховинні обвинувачення.
У цій похмурій атмосфері все-таки був почутий заклик народного депутата Тараса Стецьківа до лідерів усіх опозиційних партій про об’єднання зусиль. Бо уже очевидно, що «розчепіреними пальцями» вони нічого не зможуть протиставити бульдозеру нинішньої влади. Більше того, розрізнені дії посилять сьогоднішній режим, у запасі якого — чимало інших сценаріїв.
Гадаю, зовсім не випадково віце-прем’єр С.Тігіпко зауважив, що на проведення «непопулярних реформ» у влади залишилося не більше як півроку. Далі — підготовка до виборів, коли знову треба буде вдаватися до якоїсь декоративної «косметики». Не виключено навіть, що заради майбутньої перемоги піде у відставку уряд М.Азарова. А наступний позбудеться найодіозніших фігур, частина з яких візьметься організовувати свою опозицію. Як-от пан Михайло Бродський, що зостався без крісла після «адмінреформи».
Словом, нинішній опозиції, якщо вона хоче мати перспективу, справді варто дуже добре задуматися. Бо є чимало охочих пролізти в парламент на хвилі екстремізму. Недарма ж протягом усіх святкових днів телебачення переповідало про інцидент у Запоріжжі, де якісь «націоналісти» підірвали пам’ятник Сталіну. А тепер видушують сльозу тим, як тамтешні ветерани складають копійки з пенсії, щоб відновити вже бронзову постать свого ідола. Проте така «опозиція» — прямий шлях до знищення країни. Тому влада не розхолоджуватиметься, гадаючи, що вона вже схопила Бога за бороду. Її нинішня сила насправді є вдаваною. Як показав «податковий» Майдан, вона боїться організованого спротиву, тому готова йти на поступки. А далі в її намірах вже не наступ на «торгашів», як вона це намагалася подати, а на інтереси пенсіонерів, найманих працівників… Ці категорії нашого населення куди масовіші. Для них наслідки задуманого владою будуть набагато болісніші й тяжчі. Втім, з цього приводу ніхто й не намагається нічого людям пояснювати, аргументувати та доводити. Їх силою ставлять перед фактом реального погіршення життя в країні в усіх без винятку сферах.
* * *
На час підготовки цього номера до друку Апеляційний суд Києва у нарадчій кімнаті вирішував долю Юрія Луценка. Під час перерви в судовому засіданні, на якому пресі дозволили відзняти політика у «клітці», він мав кількахвилинну можливість поспілкуватися з журналістами. Зокрема, розповів, що був затриманий 26 грудня за те, що «повільно читав матеріали закінченого розслідування». Проте, як з’ясувалося в суді, 24 грудня ГПУ поновила слідство у його справі. Відтак його обвинуватили в тому, що він не читав матеріали, які й не мав права читати.
Окремо Ю. Луценко повідав, що не мав і не має наміру покидати Україну. За його словами, він з приходом Януковича до влади вирішив залишитися в Україні, щоб довести: «Є люди, які не гнуться й не ламаються навіть в умовах, коли не мають підстав розраховувати на суди».
Він не виключив, що невдовзі йому можуть пред’явити нові обвинувачення. «Думаю, скоро мене, як новорічну ялинку гірляндами, обвішають новими маразматичними звинуваченнями», — заявив лідер «Народної Самооборони». Головна мета таких дій, за словами Луценка, «посіяти страх серед усіх інакомислячих».
Луценко також сказав, що нині в Лук’янівському СІЗО вже можна проводити засідання попереднього кабміну. «Насправді ми стали військовополоненими криміналітету, що повернувся до влади в Україні», — наголосив Ю. Луценко.
За його словами, про це свідчать численні процесуальні порушення у ході розслідування його справи. Він має докази, що свідчення проти нього «вибивалися з працівників МВС».
Що ж до «повільного читання справи», то Ю. Луценко наголосив, що добросовісно читав ті матеріали, які йому надавав слідчий. Проте досконально вивчати справу збирався після того, як Печерський суд підтвердить законність її порушення.
Олександр ЧЕРЕВКО