ВИЗОЛОЧУЮТЬ КЛІТКУ

0
774

Чи й не сенсація сталася у п’ятницю, що про неї повідомила прес-служба Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової. Мовляв, після її особистого прийому ув’язнених у Лук’янівському СІЗО Юрію Луценкові дозволили перегляд 5 Каналу.
Отож чого йому, мовляв, і додому рватися. Тепер же все добре, бо інших скарг щодо його утримання у екс-міністра не було…
Новина швидко облетіла теле- й радіоефіри. І в цьому справді дивина, адже наші нинішні засоби масової інформації жодної уваги не надали іншим темам щодо Луценка. Приміром, що його захисники вже подали скаргу до Європейського суду, що на вулицях багатьох наших міст і сіл активісти збирали підписи на його підтримку.
Зрештою, замовчувалися й інші важливі дані. Скажімо, про те, що наші олігархи торік вивели з України на свої закордонні рахунки понад 30 мільярдів доларів…
Щоправда, хоча й мимохіть, було згадано про візит народних депутатів Юрія Гримчака, Андрія Павловського, Сергія Подгорного та Олега Тищенка до Генерального прокурора Віктора Пшонки. Вони, зокрема, звернулися до нього з клопотанням про звільнення з-під варти тих колишніх урядовців, щодо яких уже закінчилося слідство. Це — Юрій Луценко, Ігор Діденко, Анатолій Макренко, Георгій Філіпчук та Євген Корнійчук. Тим паче, що саме цими днями Президент підписав зміни до Кримінального кодексу, які дозволяють ГПУ вчинити такі дії. До того ж депутати висловили готовність узяти названих бранців на поруки. Віктор Пшонка пообіцяв десять днів «подумати». Тобто — начебто й не відмовив, але…
То чи варто в цій ситуації бути оптимістом? Навряд чи, хоча дуже хотілось би помилитися. Бо розмитнення газу на користь держави за міждержавною угодою тепер «стало» злочином. Як і повернення державі Чорноморського шельфу, тим паче колишнє вшанування на державному рівні працівників міліції. Люди, які це зробили, тепер мають «сидіти». За це їм навіть готові визолотити клітку (читай — включити в камері 5 Канал).
А от молодший син Президента, як з’ясував Сергій Лещенко з «Української правди», нині користується тим автомобілем, що на ньому, перебуваючи при владі, їздив Віктор Ющенко. Сам син стверджує, що орендує машину в гаражі Державного управління справами. Хоча в самому ДУС про ту оренду чомусь нічого не чули.
Такі ось два полюси нинішніх реалій. В одному випадку — відсутність особистої вигоди для себе, а в іншому — особиста економія навіть на таких дрібницях.
І це ще не все. Визолочують клітку і для Юлії Тимошенко. Її вже раз не пустили в Брюссель і, попри всі дипломатичні й не дуже такі заяви з різних столиць Євросоюзу, навряд чи випустять на чергове її прохання.
І все це заради того, щоб залякати будь-яку опозицію в Україні. Особливо в час, коли, як стверджують соціологи, опоненти влади почали набирати вагу, а партія влади несе дедалі відчутніші втрати у рейтингах.
Тому варто було б таки прислухатися до слів редактора одного із найвпливовіших в Україні політичних тижневиків «Дзеркала тижня» Юлії Мостової. Коментуючи одному із польських видань сучасну ситуацію в Україні, вона, зокрема, зазначила: «…Конкретні дії, спрямовані проти Ю.Тимошенко та її команди, дивують. Ніхто ніколи не застосовував Кримінальний кодекс проти опозиції у таких масштабах. Розмах дій проти колишнього прем’єр-міністра є непропорційним скоєним порушенням… Це доводить, що В.Янукович не боїться загинути від меча, який він зараз підняв. Він упевнений, що знищить своїх політичних ворогів, домовиться зі скептиками та створить опозицію «поступки». Це вже відбувається. Простір, який залишився після Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, повинен заповнитися повністю контрольованим та спонсорованим владою А.Яценюком. Він зіграє роль, аналогічну тій, яку грають Геннадій Зюганов та Володимир Жириновський у Росії».
* * *
Справді, комусь може здаватися, що диктаторська поведінка В.Януковича сприяє швидшому «наведенню ладу» у країні. Проте історії не відомі випадки, коли б диктатура, ігнорування прав та свобод громадян призводили до суттєвого зростання достатку більшості громадян. Радше відбувалося навпаки. Жменька багатих за диктатора ставала багатшою, а основна маса населення — ще біднішою.
Поки що це розуміють не так багато громадян. Проте їх кількість щодня збільшується, а це ознака того, що наміри наших нинішніх очільників приречені на крах.
Олександр ЧЕРЕВКО