«А дай я їм вмажу!»

0
480

Україна попрощалася з легендарним бійцем полку поліції особливого призначення «Миротворець» – Олександром Ільницьким «Барні», який загинув 9 січня, поблизу населеного пункту Зайцеве на Донеччині. Загинув, як герой, рятуючи мирне населення від потрапляння в епіцентр обстрілу диверсійно-розвідувальної групи противника. Саме в цей момент у нього влучила куля снайпера. Віддати шану загиблому герою на Майдан Незалежності в столиці прийшли сотні людей. Бойові побратими та волонтери з різних куточків України, а також мешканці Києва.
Олександру Ільницькому було 37 років. До «Миротворця» прийшов добровольцем ще на початку його створення. Разом із бойовими побратимами пройшов чимало гарячих точок Донбасу: Слов’янськ, Дзержинськ, Іловайськ. Під час трагічних подій у Іловайську в серпні 2014 року показав себе як надзвичайно мужній і сміливий боєць. Про його подвиги й досі ходять легенди: як сам на сам виходив проти групи до зубів озброєного противника із самим лише гранатометом у руках. Як, ні хвилини не вагаючись, готовий був самостійно дати відсіч ворожому танку. Або ж, стоячи у повний зріст, без бронежилета, гатив із кулемета по позиціях сепаратистів.
– Пам’ятаю, як кричав на нього: «Сашко, ану повернися! Не прощу собі, якщо з тобою щось станеться!», але він не чув і, коли повертався лише винувато казав: «Простіть, командире! Ви можете мене покарати, але я не міг інакше вчинити», – згадує колишній командир підрозділу Андрій Тетерук.
– Коли по нас в Іловайську прицільно гатив міномет, коли взагалі неможливо було підняти голову та вилізти з ями, «Барні» сказав: «А дай я їм вмажу!», проліз під парканом, пішов до сепарів і вгатив з гранатомета, – розповідає військовий лікар Всеволод Стеблюк, який служив у складі батальйону «Миротворець».
Після таких самовільних виходів, коли Олександр довго не повертався, побратими кілька разів подумки прощалися з ним. Однак «Барні» щоразу повертався назад живим і неушкодженим. Також чимало бійців завдячують покійному Олександру Ільницькому власним врятованим життям.
– Під час виходу з котла «Барні» зумів вивести із собою приблизно 15 бійців, були серед них і тяжкопоранені, – розповідає боєць із позивним «Алтай».
Під Іловайськом легкі поранення отримав і сам капітан Ільницький. Вилікувався й знову повернувся в строй. Згодом отримав пропозицію обійняти одну з посад у Міністерстві внутрішніх справ і погодився, але вже за кілька місяців написав заяву про звільнення й знову повернувся до полку. «Паперова» робота не для мене», – пояснив тоді своїм товаришам.
Про мужність і героїзм загиблого говорять і ті, хто прийшов до складу полку вже після іловайських подій. Боєць із позивним «Саїд» входив саме до тієї групи, командиром якої був Олександр Ільницький.
– Уже під час першого виходу впевнився, що «Барні» дійсно безстрашна людина. Як командир він мав іти всередині групи. А йшов одразу біля дозорного, нікого не пускав уперед. Хоча з нами був сапер, який мав іти попереду, щоб розміновувати або знімати розтяжки. «Барні» сам усе знаходив, сапер лише розміновував. Він завжди був попереду, – згадує боєць.
Товариші по зброї згадують невичерпну енергію та оптимізм загиблого бійця: завжди жартував, завжди був усміхнений. І в складних ситуаціях, де б інші мали б розгубитися, лишався зібраним і спокійним.
9 січня під Зайцевим група капітана Ільницького, спільно з бійцями 17-го окремого мотопіхотного батальйону, виконувала поставлені задачі з протидії розвідувально-диверсійній групі противника. Тривав стрілецький бій, аж раптом до його епіцентру наблизився автомобіль із цивільними. «Барні» не роздумуючи вийшов на дорогу, щоб зупинити машину та врятувати людей. У цей момент у нього влучила куля снайпера.
В останню путь Олександра проводжали, як героя. Дорогою додому, на рідну Львівщину, з «Барні» попрощалися бойові побратими в Дзержинську та Сєвєродонецьку. Наступного дня – на Майдані Незалежності у Києві. Бійці, волонтери, звичайні мешканці Києва організували живий коридор: стоячи на колінах, схиливши голови, вигукуючи «Герої не вмирають!». Поховали воїна в рідному місті Турка на Львівщині.
В Олександра Ільницкого залишилися дружина та восьмирічна донька. Осиротілими почуваються і бійці «Миротворця». Адже «Барні» був своєрідним талісманом, взірцем для наслідування, легендою полку. Людиною, гідною того, аби про нього знало та пам’ятало не одне покоління українців.
Анастасія АВДЄЄВА
На фото: під час прощання з Олександром Ільницьким «Барні» в Києві та Турці