12 листопада 1889 року на хуторі Чечві поблизу містечка Грунь Зінківського повіту на Полтавщині народився письменник Остап Вишня (Павло Губенко).
Він виріс у родині, в якій було ще 16 дітей, але спромігся закінчити військово-фельдшерську школу. До Київського університету вступив лише після Лютневої революції. Закінчити його не встиг через часті переходи Києва «з рук у руки».
Працював в санітарній управі міністерства шляхів УНР та есерівських газетах, за що сатирика посадили 1920-го на три роки в концтабір, звідки його визволив також колишній есер – поет Еллан-Блакитний. Реабілітував себе перед більшовиками фейлетонами про Петлюру. Опублікував у 1923-1924 роках в одних лише «Вістях ВУЦВК» 500 фейлетонів, став найпопулярнішим українським автором 20-30-х років.
Проте, захопившись викриванням формалізму проголошеної більшовиками українізації, змушений був «зізнатися» 1933 року в підготовці замаху на Постишева – тодішнього більшовицького сатрапа в Україні. Страту йому замінили каторгою. А на волю його витяг 1943-го на прохання Олександра Довженка Микита Хрущов.
