Зовсім безпечної піротехніки не буває
Нещодавно в Золотоніській міській школі №3 на Черкащині сталася пригода, яка змусила неабияк сполошитися. Дев’ятикласник Денис перед уроками приніс до школи петарду і в присутності однокласників вирішив продемонструвати, як вона спрацює. Відчинили вікно і хотіли запустити петарду надвір, та вона розірвалася в руках хлопця. Вибух, дим, крик, закривавлені руки хлопця й переляк товаришів… Негайно викликали швидку й доставили потерпілого до лікарні. На щастя, ні сухожилля, ні кістки не були пошкоджені, а лише м’які тканини, тому після кількох днів лікування його виписали.
Щодо того, де цю петарду було придбано, нині триває слідство. Батьки хлопця стверджують, що не мають претензій до продавця і не подаватимуть до суду. Хоча цей випадок неабияк налякав і дітей, і дорослих та є підставою для застережень: із піротехнічними засобами треба поводитися обережно, пам’ятати про небезпеку.
Напередодні зимових канікул рятувальники управління ДСНС України в Черкаській області відвідали навчальні заклади, аби нагадати дітям основні правила безпеки.
«Книжки дотику» для малечі
У Черкасах репрезентували проект «Тактильні книжки для слабозорих і незрячих дітей». Гроші на його реалізацію у розмірі 10 тисяч гривень надала патрульна поліція обласного центру.
Правоохоронці отримали їх за перемогу у змаганнях, під час яких збірні команди представників різних професій (бізнесмени, правоохоронці, юристи, лікарі…) виконують складні психологічні, творчі та фізичні завдання. За умовами, переможець отримав право обрати серед кількадесяти соціальних проектів першочерговий до реалізації та зупинив свій вибір саме на цьому.
Взяти участь у виготовленні тактильних книжок виявили бажання представники навчальних закладів міста, зокрема, студенти Державного технологічного та Національного ім. Б. Хмельницького університетів, учні вищого професійного училища ім. Г. Короленка, вихованці арт-студії «Глорія», а також місцеві майстри народного мистецтва.
Тактильна книжка — це видання з об’ємними зображеннями, виготовленими з різноманітних матеріалів, які на дотик максимально близькі до оригіналу. Окремі об’єкти книги можуть створювати звуки, шурхотіти, дзвеніти, скрипіти тощо. Так юний читач знайомиться з героями казок, тваринами, предметами домашнього побуту, інструментами. Обстежуючи об’ємні предмети з різного матеріалу пальцями рук, незряча дитина асоціативно дізнається про те, що не можна пояснити словами, та засвоює тривимірність простору і об’єм. Такі книжки кардинально відрізняються від традиційних, видрукуваних брайлівським шрифтом.
Тільки в обласному центрі сьогодні працюють три дитячі садки та спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей із порушеннями зору. А от тактильних книжок узагалі немає, хоч вони дуже потрібні для розвитку малечі, засвоєння знань, передбачених навчальними програмами, формування світогляду, сприйняття довкілля. Тільки на дотик такі діти пізнають світ, який по-іншому не доступний. Їм мало пояснень, що хмари пухнасті, сонце кругле, а літак схожий на птаха. При тактильних відчуттях народжується образ, який надзвичайно важливий для розвитку незрячого чи слабкозорого малюка.
У європейських країнах виробництво тактильних книг добре налагоджене. У фондах деяких тамтешніх бібліотек налічується понад 500 примірників «книжок дотику». Тож черкаський проект започаткує створення бібліотеки тактильних книжок і в Шевченковому краї. Виготовлятимуть їх на волонтерських засадах, під контролем тифлопедагогів і з дотриманням усіх вимог щодо безпеки, ефективності та зручності використання. А кошти від спонсорів підуть на придбання необхідних матеріалів.
