Всупереч фактам
Серед чернігівських активістів-майданівців наростає занепокоєння: на свободу може вийти Євген Конаш — замовник убивства офіцера-добровольця.
Нещодавно Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянув касацію прихильника «руского міра», одного з організаторів чернігівського «Антимайдану» Євгена Конаша. Колегія суддів Деснянського районного суду Чернігова засудила цього колабораціоніста до десяти років ув’язнення за підготовку умисного вбивства на замовлення, незаконне придбання й передання вогнепальної зброї та бойових припасів.
Державним обвинувачем доведено, що Конаш, відчуваючи до Віталія Костюченка, заступника командира батальйону «Чернігів», неприязнь, викликану інакшими політичними поглядами, у вересні 2014 року вирішив його вбити, доручивши виконання цього злочину певній особі.
Перед тим як замовити ліквідацію одного із засновників легендарного добробату, бійця 14-ї сотні Самооборони Майдану, Конаш з’їздив до Москви. Потім винайняв кілера, який, на превелике його здивування, виявився агентом українських спецслужб.
42-річного Євгена Конаша затримали «на гарячому» — під час зустрічі з імовірним виконавцем убивства. Замовник якраз сповіщав відомості про майбутню жертву, передаючи пістолет із глушником та завдаток.
Злочинця засудили. Однак він своєї провини не визнав і подав касаційну скаргу на винесене рішення суду. На диво, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ разом із прокуратурою підтримали вимоги Євгена Конаша, направивши його справу в апеляційну інстанцію на дорозслідування.
«Не здивуюся, якщо замовник убивства нашого побратима вийде на волю, як це сталось останнім часом з іншими колабораціоністами та посіпаками окупантів. Що ж тоді робити?» — обурюється один з активістів Олександр Ясенчук.
Нині ситуація така: Євген Конаш сидить у Лук’янівському СІЗО і зумисне затягує судовий процес, оскільки знає, що на нього поширюється закон Савченко, згідно з яким рік перебування у слідчому ізоляторі прирівнюється до двох років тюрми.
Тим часом Віталій Костюченко знову рушив на схід країни — захищати Батьківщину.
Гуси для інкубатора
У 57-річного Григорія Татаренка незвичний для багатьох бізнес — розведення гусей не на м’ясо, а задля яєць. Гусей вирощує на власній птахофермі у Малому Усті Сосницького району.
«У цей бізнес мене привела випадковість, — пригадує Григорій Іванович. — Працюючи столярем, якось на спір змайстрував інкубатор на сім із половиною тисяч яєць. А далі зайнявся пошуками застосування цього виробу, щоб робота не була марною».
Почав із розведення курей у рідному Бахмачі, а потім зважився на вирощування гусей. 2010-го викупив розпайовану закинуту ферму в Малому Усті. За маточним поголів’ям їздив аж у Миргород, де й придбав гусей породи велика сіра українська.
«Ці гуси не надто вибагливі до води, виростають великі, хоча в той же час «скоростиглі», — хвалиться фермер. — У середньому доросла гуска важить до п’яти, а гусак — до семи-восьми кілограмів».
Для випасу свого стада господар орендує 26 гектарів незатребуваних паїв. На фермі працюють місцеві. Робота не важка: з весни до осені щоранку виганяти гусей на випас та вечором забирати з нього, розкладати корм по годівницях. Раціон у сірих пернатих особливий — його складають спеціалісти нідерландської компанії, з якими Григорій Татаренко тісно співпрацює всі ці роки.
«Фахівці компанії складають раціон для наших утриманців, збагачуючи закуплене мною зерно спеціальними добавками», — пояснює власник гусячої ферми.
З усього видно, у перспективі цей інкубатор може стати одним із найпотужніших в області. Приміщення під нього обладнане за останнім словом техніки: автоматичне опалення, окремі цехи — інкубаційний та «лупочний», є тут також гаряча вода і душ для працівників.
Тим часом Григорій Іванович уже виношує нові плани: хоче ще й свиней вирощувати. Для цього вже переобладнав та утеплив незатребуваний досі хлів — знову все за євростандартами. Так що й тут вимальовуються непогані перспективи, якщо тільки до його бізнесу не всунуть свого носа любителі легкої наживи.
