Шевченка представили по-новому – від неокласики до року
11 березня хорова капела «Дударик» запросила на новий проект, який, як обіцяли організатори, здійснить революцію у сприйнятті Шевченка. Мета заходу – «побачити у Кобзарі когось більшого від дядька в кожуху з підручника, відкрити для себе завжди актуального сучасника».
У двох концертах «Шевченко Revolution», що відбулися у Львівській філармонії з участю «Дударика», Академічного симфонічного оркестру філармонії, солістів Львівської опери Тетяни Вахновської, Тараса Різняка, Миколи Кортуняка, оперної діви Софії Соловій, яка приїхала на концерти з Італії, також – скрипальки і співачки Оксани Мухи та «Rock Orchestra», твори Кобзаря, що звучали під музику різноманітних стилів, і це блюз, R’n’B та неокласика.
Ідея проекту належить керівникові «Дударика», композитору й диригенту Дмитрові Кацалу.
«Мене навчив шанувати Шевченка світлої пам’яті батько Микола Кацал. А його навчив Львів, – розповідає Дмитро Кацал. – Від малого пам’ятаю Шевченківські дні у нашій сім’ї, у школі, потім – в «Дударику». Порівняти їх можу хіба з Різдвом. Це таке своєрідне втаємничення, вдумливі і просвітлені погляди… Збирались найближчі люди, співали пісні на Шевченкові вірші… Діти ставили сценки про малого Тараса. Пам’ятаю повно люду на «Шевченківських концертах» під час «відлиги» – спільне співання «Дум» і «Заповіту», єднання, грудирозпираюча жага бути поміж однодумцями, українцями, твердорукими патріотами….».
У програмі «Шевченко Revolution» – два десятки композицій. За задумом організаторів, «Шевченко Revolution» – сучасний і, головне, важливий концерт, на який варто прийти усією родиною, щоби «багато зрозуміти про Тараса Григоровича і, можливо, щось про себе».
Також Дмитро напівжартома розказує, що сам Шевченко, «як побратим», нашіптував йому на вухо інтонацію та розставляв крапки. Тому в програмі – улюблені пісні Кобзаря. Наприклад, «Тече річка невеличка» і «Ой, зійди, ти зіронько та вечірняя». «Шевченко їх любив і завжди, як осердя компанії, виспівував», – говорить автор проекту. І додає, що пісня Скрябіна «Мені однаково, чи буду жить в Україні, чи ні» перероблена для «Шевченко Revolution» у стилі R’n’B для хорової капели «Дударик», симфонічного оркестру та «Rock Orchestra». Пісня «Ой, вигострю товариша» лунала у стилі кантрі-блюз. А «Садок вишневий коло хати» виконувалася… по-тірольськи.
«Але особливо вразила слухачів «Місячна соната» Бетховена, на яку мені вдалося покласти вірш Тараса Шевченка «Зоре моя вечірняя», – переконаний Дмитро Кацал. – Вийшло щось неймовірне! Людина слухає-дивується: «Як, це ж Бетховен?!» – «Так!». – «Так це ж Шевченко!!!».
Як розповіла промо-менеджер проекту «Шевченко Revolution» Ольга Максимяк, на обох концертах був аншлаг – глядачі розкупили квитки ще за кілька днів до прем’єри.
Вулицями Львова пройшла багатотисячна Хресна хода
11 березня у Львові пройшла загальноміська Хресна хода. Впродовж останніх кількох років вона традиційно проходить у Хрестопоклінну неділю, яка припадає на третю неділю від початку Великого посту.
Організувала ходу Львівська архиєпархія УГКЦ, а очолив її Високопреосвященний владика Ігор, архиєписком і митрополит Львівської УГКЦ. Цього року програму ходи розробляли семінаристи Українського католицького університету.
«Традиційно в Хрестопоклінну неділю ми збираємося, щоби разом засвідчити свою віру Господу, засвідчити своє велике прагнення успадкувати Царство Боже. Сьогодні з великої ласки і Божої благодаті ми будемо мандрувати за нашим хрестом, бо саме сьогодні ми будемо розважати над найболючішими і найактуальнішими проблемами сьогодення. І будемо просити Господа Бога, щоби вислухав нашу молитву і прийняв нашу жертву. Сьогодні ми будемо молитися з Українським католицьким університетом, який зумів підготувати для нас чудові тексти молитов, які доторкнуться кожного з нас. Сьогодні це хресне знамено буде нести надія кожного з нас – наша студентська молодь», – сказав перед початком Хресної дороги отець Павло Дроздяк.
Розпочалася хода від храму святого архистратига Михаїла. До участі в ній долучилися представники міської та обласної влади, депутати, керівники різних департаментів, духовенство Львівської архиєпархії, монашество, студенти, а також кілька десятків тисяч вір’ян.
Впродовж усієї Хресної ходи, яка пролягла через центральні вулиці Львова, курсанти Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного несли великий дерев’яний хрест.
По дорозі робилися зупинки, під час яких зачитувалися страсті Христові та роздуми над ними.
Завершилася хода на площі перед собором святого Юра.
У “Львівській політехніці” вшановуватимуть волонтерів
Захід, присвячений добровільній безкорисній суспільно корисній діяльності, що його провів Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», відбувся 14 березня. А мета його, за словами директора МІОКу Ірини Ключковської, – розповісти про гідних поваги людей, для котрих волонтерство стало і справою честі, й духовною потребою.
«Менш ніж за місяць до найбільшого християнського свята – Великодня, під час Великого посту, коли особливо актуальною є тема милосердя і любові до ближнього, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою організовує зустріч «Волонтерство як духовна потреба», яка зруйнує стереотипи про розчарування та зневіру», – зазначають у МІОКу.
Говорячи про важливість такого зібрання, Ірина Ключковська, зокрема, наголошує: «Треба себе запитати: «А чи я зробив стільки добра, скільки міг зробити?». І цитує Блаженнішого Любомира Гузара: «Ціль свободи є робити добро». Також – чинного Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, який в усіх своїх промовах теж просить творити добро.
Директор МІОКу особливо акцентує на тому, що, на щастя, в Україні та поза її межами є дуже і дуже багато людей, які відчувають духовну потребу допомагати, підтримувати, жертвувати. «Ними багатий український світ. Усюди, де є українець, є добра воля творити добро для ближнього, про яке постійно згадують наші патріархи», – говорить Ірина Михайлівна, додаючи, що одним із таких подвижників є Анна Хранюк – українка за походженням, відома громадська діячка, яка тривалий час викладала українську мову в Познанському університеті (Польща), а зараз вдається до активної волонтерської діяльності, підтримуючи сім’ї героїв Небесної Сотні, учасників АТО та потерпілих у війні з Росією.
Зрештою, волонтерство стало справою честі й духовною потребою не лише для Анни Хранюк – для тисяч людей, про що розповідатимуть учасники зустрічі – громадські діячі, волонтери, представники церкви з України та з-за кордону. До присутніх, зокрема, звернеться авторка поезії «Мамо, не плач, я повернусь весною» Оксана Максимишин-Корабель із Португалії.
Сеітаблаєв розповів про свій новий фільм “Захар Беркут”
Режисер Ахтем Сеітаблаєв, чий фільм “Кіборги” має неабиякий глядацький успіх не лише серед української аудиторії, а також гарно сприймався на презентації у Відні, вже розпочав підготовчу роботу над своєю п’ятою кінокартиною. “Жанрово “Захар Беркут” – це історична драма. Зараз ми у підготовчому періоді, група відпрацьовує сценарій, займається пошуком локацій, першим відбором акторів, художник-поставник працює над тим, що має бути в кадрі. Велику увагу приділяємо моментам, пов’язаним із комп’ютерною графікою”, – розповів він в інтерв’ю.
“Нічого нового, чого не знав би кінематограф до нас, – там не буде. Хоча вже зараз зрозуміло, що на зйомках можуть виникнути певні складнощі, оскільки такої локації, яка відповідала б нашим завданням, поки що немає. Зокрема, у нас є сцена руйнування греблі, після чого величезна хвиля води змиває 10-тисячну армію моголів. Поки що, такої локації ми в Україні не знайшли ані в Карпатах, ані в Закарпатті, ні в Прикарпатті, тому напевно побудуємо декорацію. Нам потрібно відтворити величезну ущелину між скелями. Власне, таких зйомок, в яких буде поєднуватися комп’ютерна графіка і гра наживо, – заплановано багато: сцена потопу, велика кількість бойових сцен, у яких залучені коні. Вершників втілюватимуть наші каскадери. Взагалі, буде доволі багато сцен, пов’язаних із використанням зброї того часу, але я сподіваюся, що наша картина буде не тільки про бойові дії, а здебільшого про життєвий конфлікт світоглядів. Ми намагалися зробити подібне на території фільму “Кіборги”, і мені здається нам це вдалося”, – зазначив Сеітаблаєв. Він зауважив, що основний акцент хоче зробити на різниці між світоглядами і баченням того, як повинна розвиватися громада і держава.
“Якщо проводити паралелі, то це конфлікт між тухольським боярином Тугаром Вовком та власне громадою села Тухля. Я хочу закцентувати на тому, що Тугар Вовк, побачивши систему координат, побудовану в Могольській імперії, захопився нею і вважав, що держава може розвиватися тільки за умов військової авторитарної системи і повинна мати саме таку вертикально-інтегровану систему, коли влада верховного правителя ніким не піддається сумніву”, – розповів Сеітаблаєв.
На його переконанн, світова драматургія, й зокрема її яскравий представник Іван Франко, містить багато таких паралелей, і як показує час, твори таких митців завжди актуальні: “Їх можна відкривати для себе знову і знову та знаходити відповіді на питання, які турбують нас сьогодні”.
Грибовицьке звалище: небезпека залишається
Спеціалісти Державної екологічної інспекції у Львівській області провели кризовий моніторинг Грибовицького сміттєзвалища. Вони констатують: якість ґрунтів у зоні впливу полігона істотно погіршилась порівняно з минулим роком. Зокрема, спостерігається збільшення вмісту хлоридів, кадмію, марганцю, свинцю та ряду небезпечних хімічних сполук. Щоправда, якісний стан поверхневих вод залишається незмінним…
Нагадаємо, що на Грибовицькому сміттєзвалищі поблизу Львова, яке займає площу близько 30 га (воно третє за величиною в Європі), у травні 2016 року виникла пожежа, внаслідок якої загинули троє рятувальників та інженер-еколог. Після трагедії звалище закрили. Проте відходи завдають непоправної шкоди довкіллю.
Сьогодні територія всіх сміттєзвалищ в Україні приблизно дорівнює площі Молдови. За всі роки незалежності в державі не було створено жодної екологічно безпечної моделі переробки сміття.
Біда — короїди і браконьєри
Із року в рік санітарний стан українських лісів погіршується. За даними Державного агентства лісових ресурсів, площа невідновлюваного усихання ялинників у Карпатському регіоні сьогодні вже сягнула понад 36 тисяч га. Водночас масово сохнуть соснові насадження на Поліссі, де торік було виявлено таких осередків сукупною площею 120 тисяч га… Чи не найголовнішим чинником такого стану називають діяльність жуків-короїдів, які останніми роками, справді, сильно розмножились у вгіддях. Поки що єдиний метод боротьби з ними — вирубка уражених ділянок. Проте, як зазначають екологи, не обходиться і без зловживань. Часом під виглядом боротьби з короїдом вирубують масиви цілком здорових дерев. Що керує такими діями відповідальних осіб, відомо. Жага наживи.
