Дніпропетровщина

0
112

Iлюзії підвели

Так у регіоні кажуть про обласних чиновників. Саме Департамент економічного розвитку обл-держадміністрації на всю губернію прокричав «ура!» з нагоди відчутного зростання попиту на м’ясні, ковбасні та молочні продукти, а також на борошно, олію, кондитерські вироби, овочі й фрукти. До того ж нібито значно збільшилися продажі шкіряного взуття, хутряного одягу, годинників, ювелірних виробів, меблів, автомобілів. З огляду на все це ОДА випустила спеціальний пафосний пресреліз: читайте, мовляв, якими саженними кроками зростає добробут народу.

Втім, місцеві активісти-реалісти розгадали загадку фантастичного «збагачення» земляків. Зростання товарообігу на теренах Дніпропетровщини Державна служба статистики вирахувала у грошах. А коли порахували його в обсягах продуктів і товарів, то з’ясувалося, що насправді продано і куплено продуктів і товарів набагато менше, ніж іще нещодавно. Просто все здорожчало в рази!

Юристів достатньо, робітників катма

У базі даних обласного центру зайнятості наразі значиться майже сім тисяч вакантних робочих місць. За прогнозами спеціалістів, пропозицій для працевлаштування протягом року буде понад 100 000. Здавалося б, цього не може бути, оскільки безробіття зашкалює. Та річ була простісінька: серед тих, хто шукає роботу, найбільше економістів, юристів, людей із гуманітарною або й технічною освітою, які ладні працювати менеджерами, керівниками, консультантами чи просто офісними працівниками.

Тим часом найбільший попит у роботодавців стосується робочих спеціальностей: їм зараз потрібні токарі, слюсарі, електромонтери, електрогазозварники, водії вантажних автомобілів і спеціалізованої будівельно-монтажної техніки. У промислових містах області — Дніпрі, Кам’янському, Павлограді, Нікополі, Кривому Розі, на які загалом припадає три чверті вільних робочих місць, усе відчутніше не вистачає робітників з обслуговування, експлуатації і контролю роботи технологічного обладнання, складальників механізмів, машин і агрегатів.

Атомний гігант знову запрацював

У Жовтих Водах відновив свою роботу Східний гірничо-збагачувальний комбінат — єдине в Україні і одне з найбільших в Європі підприємство з видобування, перероблення і збагачення уранової руди. Простій був вимушений, пов’язаний, на жаль, не тільки з нібито незатребуваністю заводу вітчизняною економікою. Ледь не три попередні роки СхідГЗК лихоманило через кримінально-корупційні розбірки за фактами розкрадання коштів при реалізації уранового концентрату. Зараз ситуація стабілізувалася. Інгулецька і Новокостянтинівська шахти ще з осені минулого року поновили видобування уранової сировини і забезпечили її достатній запас на гідрометалургійному заводі. Щойно Східний ГЗК на шість років уклав договір щодо постачання уранового концентрату Національній атомно-енергетичній компанії України «Енергоатом».

Такого в світі ще нема

У Дніпрі олієекстракційний завод «Потоки» розпочав випуск кормового концентрату без ГМО за власним рецептом, із рекордним умістом білка. Цей високопротеїновий соняшниковий концентрат — унікальний у світовій практиці генетично чистий продукт, аналогів якого для годівлі ВРХ, свиней і птиці не знайти. Його переваги перед звичним шротом ще і в тому, що перший завдяки насиченості білками і протеїном тварини перетравлюють і засвоюють зі значно меншими витратами своєї енергії. А це чинить позитивний вплив на приріст ваги.

Оскільки з 2022 року більшість країн Євросоюзу збирається повністю відмовитися від ГМО-продукції, дніпровський завод «Потоки» міг би стати першим українським підприємством, яке постачало б на експорт висококалорійні й безпечні корми для тваринників Європи. Звісно, для цього треба розвивати вітчизняну відгодівельну галузь.

Бажаний «загарбник»

Щойно створений обласний клуб виноградарів «Лоза Придніпров’я» викликав настільки велику зацікавленість серед місцевих аграріїв, що вслід за ним виникла низка районних осередків. Мета обласного клубу — реальною допомогою, семінарами і виставками, спрямованими на поширення досвіду, сприяти розвою виноградарства у регіоні.

Зробити свій край виноградним місцевих ентузіастів спонукала анексія Криму, внаслідок чого в Україні зменшилося виробництво винограду. Планам виноградарів сприяють і погодно-кліматичні зміни у бік потепління.

Iз власним електрострумом

Область лідирує в Україні за кількістю садибних (побутових) електростанцій. Понад три тисячі сільських домоволодінь обладнані власними сонячними батареями. Виробляючи електроенергію насамперед для власного споживання, її надлишки господарі продають у мережу.

Торік приватники Нікопольського, Новомосковського й інших районів разом заробили на енергії сонця 180 мільйонів гривень, оскільки виробили 41 мільйон «зайвих» кіловат-годин електричного струму. Директор ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» Юрій Федько каже, що його компанія підтримує й розвиває ідеї енергоефективності в краю. Відтак допомагає мешканцям сільських населених пунктів ставати енергонезалежними, виробляючи електроенергію і для себе, і на продаж. Жителі області мають змогу придбати дахові сонячні панелі, замовити їхній монтаж і подальше сервісне обслуговування.

Хто як не адміністрація

На жаль, в області аж ніяк не всім учасникам війни на Донбасі вдавалося без проблем отримати земельні ділянки як для побудови житла, так і для ведення селянських господарств.

Перепони чинилися з боку обласного Держгеокадастру і органів місцевого самоуправління. З цієї причини, розповідає начальниця обласного департаменту з питань учасників АТО Наталія Шуліка, була запроваджена спрощена схема оформлення прав на землю, яка здійснюється безпосередньо облдержадміністрацією. Тепер захисники цілісності України мають можливість разом із працівниками профільного департаменту переглянути кадастрові карти будь-якого району області і обрати там земельну ділянку. «Ми допомагаємо воїнам, — продовжує Наталія Шуліка, — сформувати пакети необхідних документів, ретельно перевірити їх і передати до Держгеокадастру».

Протягом двох останніх місяців до обласної адміністрації з подібними запитами звернулося близько 650 атовців, майже половина з них уже отримала дозволи на розроблення проєктної документації.

 «Скальпель» над Україною

Навислою над Західним Донбасом техногенно-екологічною катастрофою стурбовані й місцеві жителі, і керівники та спеціалісти вугільних шахт. Адже підземні виробки вздовж і впоперек пронизали надра під трьома тутешніми містами й багатьма селами. Загроза за лічені хвилини провалитися в порожнечу, зникнувши там назавжди, цілком реальна. Проте існує й набагато страшніша небезпека: від потужних вибухів може постраждати не лише Західний Донбас, а й уся Дніпропетровщина разом із чотирма прилеглими областями.

Леонід Шиман — директор місцевого хімзаводу, один із розробників твердопаливних двигунів міжконтинентальних балістичних ракет SS-24, які американці свого часу назвали «Скальпелем». Очолюване ним підприємство виробляло тверде ракетне паливо, і тривалий час цей факт зберігавсь у глибокій таємниці. Але наприкінці 2000-х журналістів запросили на закрите підприємство, де сталася подія всепланетарного масштабу: з участю військових і спеціалістів Сполучених Штатів Америки Павлоградський хімічний завод узявся за знищення грізних ракет SS-24, бо у рамках угоди «Старт-1» Україна зобов’язалася набути статусу без’ядерної держави. Напередодні зустрічі до Павлограда звезли 163 корпуси ракетних двигунів, які містили понад п’ять тисяч тонн твердого ракетного палива.

Україна, точніше Павлоград, стала другим полігоном у світі, де змонтували потужності з переробки та знешкодження подібного ракетного палива до двох тисяч тонн на рік за технологією, яка не мала і досі не має аналогів. Було укладено угоду про співучасть Сполучених Штатів, у тому числі фінансову, в реалізації безпрецедентного проєкту. Впоратися з цим надважливим завданням передбачалося до кінця 2019 року. Себто зараз ми мали б радіти, що нарешті позбулися страшної спадщини.

— Сподівалися полегшено зітхнути, — говорить замдиректора із проблем утилізації ракетного палива Павлоградського хімзаводу Володимир Львов. — Проте насправді склалося не так, як гадалося. У нас усе ще зберігається 38 ступенів балістичних ракет, а в кожному з них по 50 тонн паливної суміші! Складається враження, що керівництво країни це не обходить. Напевно, там вважають, що коли «ємності» з вибуховою речовиною надзвичайної сили так довго чекали свого знешкодження, то можуть почекати ще. Це фатальна помилка з непередбачуваними наслідками!

Причому трагедія може статись у будь-який момент. Аби заповнені твердим суперпаливом корпуси ракетних ступенів не вибухнули, у боксах постійно підтримуються певні температура і вологість. А це підприємству влітає в копієчку! Тож якщо раптово не стане грошей на рахунках, то… Не хочеться й думати про таке. Але це тільки один бік медалі. Другий — термін гарантованого безпечного утримання наявного палива кількістю понад 1800 тонн вийшов ще… 20 років тому. Ось правда, яку 1994-го, коли починали утилізаційну епопею, дипломатично замовчали. Це тепер вилазить боком.

Уявити масштаби небезпеки допоможуть цифри і факти. Паливні контейнери павлоградських балістичних ракет можна транспортувати на відстань не більше трьох кілометрів зі швидкістю, що не перевищує п’яти кілометрів на годину. Інакше аварії, потужнішої від чорнобильської, не уникнути. За даними спеціалістів хімзаводу, якщо, не доведи, Господи, «горючка» рвоне, то ураження від неї зазнає територія, на якій мешкає не менше п’яти мільйонів чоловік!

Чому ж так довго зволікають з утилізацією «добра», вилученого з бойових ракет? Бо дана переробка потрапила до тих програм, на реалізацію яких грошей не вистачає.

Через фінансову непрозорість української сторони у 2004 році Сполучені Штати вийшли з угоди. Впродовж семи років по тому наша країна намагалася самотужки впоратись із завданням. У 2011-му американці все ж повернулись у проєкт. Більше того, у 2015 році навіть взяли на себе управління ним. Але знову щось не склалося. Можливо, Штати втратили терпець мати з нами справу, оскільки Україна, кажуть на заводі, наполягала, аби вони насамперед фінансували потреби безпечного зберігання «горючки», що означало б і їхню відповідальність за ймовірні наслідки. А може, свою участь Америка визнала вичерпаною. Так чи інакше, але торік утилізація ракетного палива здійснювалася виключно коштом України.

Щоб остаточно «розправитися» з умістом ракет, термін зберігання якого давно закінчився, потрібно 800 мільйонів гривень. Державне космічне агентство України, якому зараз підпорядкований Павлоградський хімзавод, затребувало ці кошти у Кабміну, гарантуючи, що до кінця 2020-го зможе знешкодити ракетне паливо. Однак у поточному бюджеті на цю мету передбачили… трохи більше 30 мільйонів. Їх не вистачить навіть на те, щоб гарантувати безпечне зберігання палива у корпусах давно розібраних ракет. Процес утилізації доведеться зупинити, констатує Державне космічне агентство, оскільки власних коштів на знешкодження «Скальпелів» хімічний завод не має і не матиме найближчим часом. При цьому стан контейнерів із вибуховою речовиною критичний! Тому мешканці Павлограда і довколишніх населених пунктів надіслали петицію Президенту України Володимиру Зеленському з вимогою негайно надати необхідні кошти.

Варто зауважити, що загроза екологічної катастрофи у Павлограді не єдина в цьому краї. Міський голова Дніпра Борис Філатов попереджає, що на Південному машинобудівному заводі нині зберігається понад 37 тонн гептилу. Це настільки небезпечне ракетне паливо, що навіть мінімальні дози його після потрапляння у ґрунт чи повітря можуть спричинити масові захворювання з чималими жертвами.

Для утилізації такої кількості отруйної речовини необхідно мінімум 35 мільйонів гривень, які держава ось уже сьомий рік ніяк не знайде. Південмаш — ще донедавна легендарний — перебуває у жалюгідному фінансовому становищі. Тим часом ракетне паливо, аби воно зненацька не наробило лиха, треба зберігати за спеціального температурного режиму, котрий передбачає безперебійну подачу електроенергії. А «ракетно-космічний» завод нині в боргах, як кажуть, по саму шию! Будь-якої миті його можуть відключити від лінії електроживлення.

Поки що всі звертання Бориса Філатова до «зеленої» влади із закликом перейнятися проблемою, аби уникнути страшної катастрофи, залишаються без відповіді.

 Дніпровська вода потекла каналом

Днями, згідно з планом діяльності Державного агентства водних ресурсів України, відновлено роботу головної насосної станції, що забезпечує подавання дніпровської води каналом Дніпро — Інгулець. Про це поінформували на сайті Приютівської об’єднаної територіальної громади. Основне призначення каналу — забезпечення водою Криворізького гірничорудного промислового комплексу, сільгоспугідь Кіровоградської, Дніпропетровської, Миколаївської та Херсонської областей, промивання русла і екологічне оздоровлення річки Інгулець.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here