ЮВІЛЕЙНИЙ НОКАУТ

0
906

Володимир Кличко не залишив шансів Жану-Марку Мормеку у поєдинку, де українець відстоював свої чемпіонські пояси. Виправдалися прогнози всіх фахівців, що були впевнені у перемозі Кличка, причому, як і зазначала більшість з них, перемога була здобута нокаутом в одному з перших раундів.
Раундом цим виявився четвертий, але, відверто кажучи, фініш для Мормека міг відбутися і в будь-якій з попередніх трьоххвилинок. У першому раунді француз одразу почав ниряти під ліву, клінчувати та притискатися до Володимира. Суддя розтаскував їх, але француз однаково йшов головою вперед, перевага Кличка була незаперечною
В другому раунді пролунав перший «офіційний» дзвоник. Кілька прицільних «пострілів» Володимира, і нарешті перший нокдаун – в середині раунду пройшла «двійка» з акцентом на удар з правої. До кінця раунду Володимир пресингує, але добити Мормека не вдається.
Третій раунд, і Володимир традиційно намацує слабкі місця в захисті суперника лівим джебом, той відповідає ударами в корпус, але вони не справляють враження на Кличка. Українець «возить» француза як хоче, і наприкінці раунду Мормек падає під вагою чемпіона, котрий виконав лівий боковий та за інерцією продовжив рух тілом.
Нарешті, четвертий раунд: хвилина тотальної атаки і «пресингу» від Кличка, комбінація з трьох ударів, нокаут. Все, справу зроблено. Як не ховав підборіддя Мормек, нічого в нього не вийшло.
Мормека навіть шкода. На відміну від останніх суперників братів він не влаштовував скандалів з відрізаними головами чи ляпасами перед боєм, вів себе коректно, але… Але, якщо чесно, незрозуміло на що розраховував француз, виходячи на бій з Володимиром. Перед боєм дехто казав про «шанс панчера», котрий завжди є, проте Мормек нічого не робив, аби заробити цей шанс. Пасивність, розгубленість, ставка на клінч. Слід подякувати Володимиру за те, зо це вовтузіння тривало лише чотири раунди.
Що тепер? Володимир натякав на свій інтерес до бою в Америці. Причини цього зрозумілі: все ж найбільший ринок боксу, здатний принести фінансовий зиск, саме в США. Для того, щоб повернутися туди всерйоз та надовго, викликати інтерес американських телегігантів треба або змінити манеру ведення бою (Кличка за океаном завжди критикували за «обережний» стиль), або підібрати суперника, цікавого тамтешній публіці.
Тому віри у те, що наступним опонентом чемпіона світу буде Алєксандр Повєткін, немає. Хоча зі спортивної точки зору «Руський витязь» вважається – особливо в Росії – чи не найбільш серйозним з потенційних опонентів Володимира, але два боксери з екс-СРСР в США зацікавлять небагатьох. Та й Алєксандру б відбитися у матчі-реванші з Хуком.
Тому слід думати про більш реальні, хоча й «відпрацьовані» варіанти: Арреола, Томпсон, може, старенькі Рахман та Холіфілд. На перший погляд, доволі цікаво виглядає можливість провести з одним з них «проміжний» бій, котрий бажано завершити достроково, а потім укласти контракт з Чісорою. Інтерес до такого поєдинку буде дуже великим, та й бажання помститися за брата у Володимира точно є.
А поки у Кличка є привід радіти ювілейному нокауту, вже 50-му в його кар’єрі. На такому рівні – надзвичайний показник, що б не казали про рівень суперників українця. Власне, старі імена у списку потенційних його суперників свідчать, що колода сучасного «хевівейту» не така вже й велика, більшість опонентів він із братом вже перебили, от і доводиться боксувати з боксером легшої вагової категорії, що йшов на два роки зі спорту. Але ж це не проблема українця, чи не так?
Дмитро ЛИТВИНОВ
Сторінку підготував спортивний оглядач «Українського Слова» Богдан ГРИНИШИН