ФУТБОЛЬНІ АРИСТОКРАТИ НА «АРЕНІ ЛЬВІВ» НІМЕЧЧИНА ВИРВАЛА ПЕРЕМОГУ В ПОРТУГАЛІЇ – 1:0.

0
409

ЦЕЙ МАТЧ УЖЕ НАЗВАЛИ ГЕНЕРАЛЬНОЮ РЕПЕТИЦІЄЮ ФІНАЛУ ЄВРО-2012.

Свідками фантастично-феєричної події у ніч на неділю стали 32 900 глядачів стадіону «Арена Львів» і багатомільйонна телеаудиторія світу. У винятково піднесеній атмосфері відбувся перший із трьох «львівських» матчів Євро-2012, який оглядачі визнали найкращим з усіх попередніх на турнірі й охрестили генеральною репетицією фіналу Євро-2012. У виконанні суперфутболістів ми побачили Супергру. В ній було все: ретельно продумані сценарії тренерів зі своїми стратегіями і тактиками, досконала індивідуальна техніка виконавців, доведені до автоматизму командні дії, варіювання темпів, ігрових схем. І – неймовірна жага боротьби двох команд-атлантів, яка охолола лише із фінальним свистком французького арбітра Стефана Ланнуа. Збірні Німеччини і Португалії разом зі своїми експресивними фанами на киплячих трибунах «Арени Львів» подарували нам неповторний фестиваль футболу.

ПРИЛЕТІЛИ І ЛЕГЕНДАРНИЙ ЕЙСЕБІО, І «ОСОБЛИВИЙ» МОУРІНЬЮ

Львів, 9 червня, спекотний суботній полудень, що ось-ось розродиться зливою. Місто на його околицях спорожніло, даючи простір футболу – у центрі Леополіса ним живе кожен квадратний сантиметр. Кидається в очі помітна деталь: транспортні потоки у кілька разів менші, ніж зазвичай. Вулиці і тротуари чисті як ніколи. У повітрі витає майже курортна благодать. У кожному провулку вздовж вулиці Стрийської чергують міліціонери у супроводі мобільних волонтерів-перекладачів. Правоохоронці – у парадних строях, підкреслено галантні – «прошу-перепрошую». Завжди би так!
Аж ось і перші «блохи». При в’їзді до Львова, навпроти гіпермаркету «Ашан», де починається пішохідна доріжка на стадіон, спритні бабусі продають на асфальті у жахливого вигляду пакетах соняшникове насіння. Приємно здивувала реакція на це пасажирів в автобусі. «І куди тільки дивиться міліція, – на весь салон обурюється літнього віку пані, яка, з її розповіді, встигла побувати на заробітках у Польщі, Греції, Італії, тож знає тамтешні порядки. – Нехай би повиганяли тих замурзаних торгашів – щоб не ганьбили Львова». Згодом один з переживальників підійшов до спецавтомобіля з нарядом ДАІ і попросив «евакуювати» перекупок. Міліціонери подякували за пильність і пообіцяли викликати по рації наряд…
За шість годин до матчу траса до «Арени Львів» помітно оживає. Пішоходи, замаєні у строкаті прапори національних збірних, щоразу задирають голови – кожних п’ять хвилин над ними пролітають аеробуси-ваговози і мініатюрні приватні літачки «а-ля Матіас Руст». Квапляться на футбол. З аеропорту раз у раз долинають цікаві вісті: прилетів легендарний форвард португальської збірної Ейсебіо, на чартері приземлився португальський тренер мадридського “Реала” Жозе Моурінью…
Радує душу, що головну футбольну дорогу (від Сокільників до стадіону) і прилеглі тротуари встигли привести у порядок. Пофарбували у «мишиний» колір колись іржаві металеві гаражі (щоб менше лякали уболівальників). Інші малосимпатичні об’єкти приховала буйна зелень. З її кущів, поки ще не активні фанатівські дудки, пробивається… соловейко.
Зліва по ходу – багатоповерхівка з облущеною фарбою. Бр-р-р-р! Через вікна своїх помешкань фанів розглядають «цьотки» у купальниках. Поруч з ними на балконах – гойдається білизна на мотузках. Прикро. Могли б жителі цього пристадіонного будинку самі здогадатися, що у ТАКИЙ день не варто лякати іноземців своїми трусами і бюстгальтерами. Нехай і випраними…
Метрів за сто від чаші стадіону бачимо групку польських уболівальників. Ідуть, похитуючись і горланячи. Видно, «перебрали» після відзначення невиразної нічиєї своїх улюбленців з греками. Закуталися у рідні прапори, скандують щось оптимістичне – на кшталт «єще польска нє зґінела». А потім гуртом гайнули у густий гайок, де – рятівна для похмілля тінь і безплатні «виходки»…
Поступово фани окуповують всі підходи до «Арени Львів». Фотографуються, телефонують рідним, що вже на місці, обмінюються сувенірами. Західні тележурналісти роблять прямі телевключення і щось емоційно розповідають своїм глядачам, щораз вставляючи у свої репортажі слово Lviv.
Поміж щасливим футбольним народом снують перекупники. Дехто пропонує квитки за космічною ціною – 700 євро. Шукачі футбольного щастя цмокають язиками – дорогувато. «От якби хоч за 150-200 «євриків» – ще можна було би подумати…».

РОНАЛДУ ВСТИГАВ ПОДИВИТИСЯ НА МОНІТОР, ЧИ ДОБРЕ ВИГЛЯДАЄ…

Аж ось і сам центр Великого Футболу. За 20 хв. до початку матчу Німеччина – Португалія стадіон заповнений майже повністю. Більше на ньому білих футболок німецьких фанів. Трибуни обліплені плакатами з назвами міст: Мюнхен, Лейпциг, Дрезден, Дуйсбург, Бохум, Ерфурт (а між ними примостилося рідне слово «Рівне»). Крім німецьких, португальських, українських, майорять стяги Канади, Росії, Польщі, Швеції, Швейцарії, Греції…
Публіку «розігрівають» динамічними піснями і танцями. Вибух емоцій породжує вихід футболістів на розминку. «Літаюча камера-павук» полює за кожним кроком зіркового красунчика Роналду. Фани співають і акустична сфера «Арени Львів» у кілька разів підсилює їхні мелодії. На журналістських моніторах показують суперкартинку: висяча камера упіймала у кадр підкинуту арбітром монету. Хай живуть сучасні технології!
Команди вступили у бій. Їх несамовито підтримують трибуни. Німецькі фани боляче реагують на випади португальців: перший корнер біля воріт Нойєра – і в район кутового прапорця летить град паперових ядер і пластикових стаканчиків.
Португальці не дають розвернутися своїм візаві. Грають щільно. Бундесфани запускають хвилю оплесків – так, як роблять це львівські фани «Карпат». Помічаємо десь сотню-дві порожніх крісел – шкода! Стільки галичан готові були придбати навіть найдорожчі квитки…
Німецькі футболісти активніші. Лівий фланг постійно «оре» Подольскі. Скориставшись по¬перечною передачею, вдарив «чехом» – воротар Патрісіу узяв цей м’яч з другого прийому.
Роналду поки що на голодному пайку – вкрай уважно пильнує його височезний Боатенг. Португальці нічим не поступаються в єдиноборствах. Ось їхній Поштіга грубо «в’їхав» у голкіпера Нойєра. 19 хв. – Роналду накрутив захисників, прострілив, але захисники відводять небезпеку. Команди бояться помилитися. А ось у нашого Кріштіану «помарок» не видно, його дії – філігранні. Відпускати його не можна ні на секунду – тому у Боатенга голова обертається на 360 градусів. Одного разу він кинувся під удар свого підопічного, як комсомолець Олександр Матросов на фашистську амбразуру, і врятував команду від 100-процентного гола…
Роналду нарощує активність і водночас не забуває про… своїх прихильниць. Німці пробивають штрафний, він прикрив рот, заодно – те, що нижче живота. А краєм ока дивиться на гігантське табло-телевізор: чи гарно виглядає…
Постійно на вістрі атаки Гомес, партнери підгодовують його довгими передачами. Активний у центрі німецький турок Озіл. Двічі стріляє по горобцях Подольскі. Помилка Швайнштайгера – і нею ледь не скористався Роналду. Постійно дають себе знати Пепе, Нані. Після удару того ж Пепе м’яч від перекладини падає на лінію. Португальці здіймають руки, але арбітр невблаганний. Відеоповтор підтверджує: голу не було! Зірки демонструють дива майстерності – грають п’ятками, пасують торсами, той же Роналду фінтить «коломийкою», аж рябіє в очах. Елітний футбол!
Після перерви температура на полі зростає. Жодних перепочинків. Стадіон аж захлинається, кайфуючи від іскрометних атак. «Розкочегарився» Роналду. Гламурна португальська суперзірка знову не забуває нагадувати про себе своїм фанаткам: еротично підняв одну штанину, ковтнув водички і підновив нею свого ірокезного чубчика…
Аж ось і момент істини. 73 хвилина – Гомес відгукується на флангову передачу повітрям і ловить на протиході голкіпера португальців. 1:0! Бундесглядачі – в екстазі!
На поле замість автора гола, який відпрацював «стахановську зміну», випускають 33-річного Мірослава Клозе – і той додає ще більших обертів німецькому дизелю. Але Роналду і КО й не думають складати руки. Останні п’ять хвилин – суцільне жахіття для німецького захисту, португальці його затерзали. Не щастить Пепе. До інфаркту підопічних Льова доводить Варела. Союзником німців стає поперечина. На 90 хв. міг відновити рівновагу Нані – але під його удар Бадштубер підставив спину. Разом з шістьма тисячами співвітчизників на львівському стадіоні у ці останні секунди за голову у відчаї хапається і Жозе Моурінью…
Це варто було бачити! Заради таких ось митей варто було п’ять років – спочатку з ейфорією, а потім з тривогою, сумнівами, з муками, але все-таки з вірою – іти до Євро-2012.
Іван ФАРІОН