ФУРОР ВІД «ЧЕРВОНОЇ ФУРІЇ»

0
477

Іспанія    FT Італія 4:0 (2:0)     
Склади команд
1. Касільяс, 3. Піке, 6. Іньєста (13. Мата, 87), 8. Хаві, 10. Фабрегас (9. Торрес, 75), 14. Хабі Алонсо, 15. Серхіо Рамос, 16. Бускетс, 17. Арбелоа, 18. Альба, 21. Сільва (7. Педро Родрігес, 59)
Запасні: 12. Вальдес, 23. Рейна, 2. Рауль Альбіоль, 4. Хаві Мартінес, 5. Хуанфран Торрес, 11. Негредо, 19. Льоренте 20. Санті Касорла, 22. Хесус Навас
Головний тренер: Вісенте дель Боске   

1. Буффон, 3. К’єлліні (6. Бальцаретті, 21), 7. Абате, 8. Маркізіо, 9. Балотеллі, 10. Кассано (11. Ді Натале, 46), 15. Бардзальї, 16. Де Россі, 18. Монтоліво (5. Мотта, 57), 19. Бонуччі, 21. Пірло
Запасні: 12. Сірігу, 14. Де Санктіс, 2. Маджо, 4. Огбонна, 13. Джаккеріні, 17. Боріні, 20. Джовінко, 22. Діаманті, 23. Ночеріно
Головний тренер: Чезаре Пранделлі
Голи
1:0 – Сільва (14), 2:0 – Альба (41), 3:0 – Торрес (84), 4:0 – Мата (88)   
Попередження і вилучення
Піке (25)    Бардзальї (45)
1 липня 2012, 21:45, Україна, Київ, стадіон НСК «Олімпійський»
Арбітр: Педру Проенса
Асистенти: Бертіну Кунья Міранда, Рікарду Феррейра (троє – Португалія)
Четвертий арбітр: Джюнейт Чакир (Туреччина)
Додаткові помічники: Жорж Соуза, Дуарте Гомеш (обидва – Португалія)

Перед вирішальним матчем нейтральні вболівальники розділилися на два табори: прихильники «красивого футболу» підтримували іспанців, а ті, кому «Червона фурія» вже встигла набриднути своїм домінуванням та тотальним контролем м’яча, сподівалися, що італійці знайдуть «протиотруту». Так само на клубному рівні чимало фанатів бажають поразок яскравій «Барселоні», з якою декілька команд Старого світу таки навчилися боротися. Утім зупинити Іспанію в жодної збірної поки що не виходить: ця збірна виграла третій великий турнір поспіль — такого раніше не вдавалося нікому в світі. Між перемогами на Євро 2008 і 2012 років піренейці тріумфували ще й на чемпіонаті світу. Причому на НСК «Олімпійський» розбили суперника з найбільшим рахунком фіналів ЧЄ — 4:0! А мудрий вусань Вісенте Дель Боске став першим на планеті, хто, крім ЧС і ЧЄ, вигравав із «Реалом» Лігу чемпіонів.

АНШЛАГУ НЕ ВИЙШЛО

Іспанські «ультрас», на відміну від французів чи італійців, не побоялися завітати потужним десантом до України: в Донецьку їх було близько п’яти тисяч, а 1 липня в Києві — більше 11 тисяч. Із Апеннін прибуло менше 5 тисяч фанів.
На підступах до арени балакучі італійці масово торгували квитками своїх товаришів, які на фінал не дісталися. За годину–дві до стартового свистка перепустку можна було придбати за 1500 гривень, але загалом київські спекулянти тримали планку цін на «зайвий квиток» дуже високо — пропонували перепустки і по 300, і по 600 євро, і навіть дорожче. Тож аншлагу не сталося. Ба навіть цей матч став одним із найменш відвідуваних з усіх, що відбувалися на НСК впродовж цього чемпіонату. Порожнини «світили» переважно на «італійських» місцях і в секторах для поважних гостей. Вільними лишилися загалом 6 тисяч крісел.

НАДІЇ Й РЕАЛІЇ

Згадаймо, що в першому матчі на турнірі, коли Іспанія й Італія розійшлися нічиєю 1:1, суперники продемонстрували, можливо, найзмістовніший футбол цілого групового етапу. У «плей–оф» обом командам довелося пройти випробовування серіями пенальті, але саме їхнє побачення у фіналі виглядало найбільш логічним і закономірним. За великим рахунком, якоїсь команди–відкриття, як на попередніх турнірах Греції–2004 чи Росії–2008, на Євро–2012 не знайшлося. Та й підсумок недільного поєдинку вийшов очікуваним.
Напередодні матчу наставник «Скуадри адзурри» Чезаре Пранделлі говорив: «Нам доведеться зійтися з, вочевидь, найсильнішою командою світу». А його опонент Дель Боске, відчуваючи власну силу, все ж чемно віддавав належне італійцям, особливо їхній тактичний виучці. Але цього вміння виявилося замало, оскільки, як згодом визнав Пранделлі, його підопічні занадто втомилися й «підсіли» фізично. До того ж, треба визнати, що Іспанія свій півфінал зіграла раніше й на відновлення мала на день більше.
І що вважати успіхом? Скажімо, коментатор Денис Босянок перед поєдинком казав, що «Італія вже виграла», адже продемонструвала світові зовсім інший футбол, який суттєво різниться від традиційно прийнятого на Апеннінах. Не захисний, а атакувальний.

СУМ І РАДІСТЬ

Сама гра підтвердила більшість прогнозів. Італійці практично не змогли нічого вдіяти проти відшліфованої до якості діаманту командної взаємодії суперника. Вже в першому таймі хлопці Дель Боске зняли всі питання. На 14–й хвилині Сеск Фабрегас продерся повз Джорджіо К’єлліні по лицевій лінії й виклав м’яч на голову Давиду Сильві. А під завісу першої половини «червоні» провели блискавичну контратаку, яку завершив успішним побаченням із Джанлуїджі Буффоном новоспечений захисник «Барси» Хорді Альба. Молодого темношкірого бомбардира «Скуадри» Маріо Балотеллі іспанці просто «з’їли». Маестро Андреа Пірло невдало виконав два штрафні. Тож по-справжньому голевих шансів його партнери так і не мали.
Усе ж таки в команди Пранделлі був шанс переломити хід двобою. На початку другого тайму, ледь вийшовши на заміну, форвард–ветеран Антоніо Ді Натале отримав дві можливості скоротити відставання до мінімуму, але програв свої дуелі Ікеру Касільясу.
А за кілька миттєвостей в італійців сталося ще одне нещастя: через дві хвилин після появи на полі Тьяго Мотта потягнув м’яз і вимушено відправився до роздягальні на ношах. Оскільки всі заміни «сині» вже вичерпали, догравати матч їм довелося в неповному складі. При цьому в першому таймі К’єлліні також пішов із поля через травму.
Піренейці не сильно прагнули добивати знекровленого суперника, але свою справу зробили двоє активних хлопців, які вийшли на заміну наприкінці двобою. Нападник Фернандо Торрес спочатку сам забив м’яч, а потім віддав гольову передачу на одноклубника по «Челсі» Хуана Мату, який лише хвилину тому вперше на ЧЄ вийшов на поле. Тож фінал завершився неочікуваним розгромом 4:0 — раніше у фіналах перевага однією з команд вимірювалася лише одним або двома м’ячами.
А далі було традиційне сходження по Кубок Анрі Делоне на трибуну — президент УЄФА Мішель Платіні вручив трофей Касільясу. Розгублені італійці по–різному стежили за чужим святом: хтось плакав, хтось втомлено сумував і щось собі думав, а 34–річний Буффон, як і у 2000 році програвши фінал, загадково посміхався.
Вісенте Дель Боске,
головний тренер збірної Іспанії:
— Ми провели гарний матч, відкрили рахунок. Італійці не здалися і відреагували, як треба, але ми забили вдруге. Суперникові ж просто не пощастило, бо все складалося на нашу користь. Збірна Італії залишилася в меншості, до того ж на день менше відпочивала. Ми грали у своїй фірмовій манері, не зрадивши принципам, яким були вірні в останні роки.
Я говорив із королем та його сином — вони зустрінуться з командою. Це великі часи для всього іспанського народу.
У нас велике покоління гравців. Вони вміють і знають, як треба грати, бо народилися в країні, де розуміються на футболі. Фіналом у Відні–2008 Луїс Арагонес вказав нам напрямок. Це історичний успіх, але незабаром маємо подумати про майбутнє. Попереду чимало нових викликів: кваліфікація чемпіонату світу, Кубок конфедерацій. Скрізь хочемо перемагати.
Чезаре Пранделлі,
головний тренер збірної Італії:
— Можемо шкодувати лише про те, що виявилися дуже втомленими. Нам протистояла велика команда, чемпіон світу. На початку другого тайму створили кілька моментів, але не скористалися ними. Коли залишилися вдесятьох, все було скінчено, наш бак виявився порожнім. Коли атакували, мали проблеми з поверненням в оборону.
Ми провели чудовий чемпіонат Європи. З іспанцями в групі грали добре, бо були готові на всі сто. В іграх із такими командами необхідно багато боротися, бути на піку, але сьогодні сталося інакше. Треба віддати належне іспанцям — вони написали історію, вони цього заслуговували. Цей колектив може грати без яскраво вираженого нападника, але створювати супернику неймовірну кількість проблем.
Коли пролетимо над Києвом і побачимо світло прожекторів на стадіоні, я буду відчувати шалене розчарування. Але зараз залишаю турнір із високо піднятою головою.
 * * *
Яскраве свято під назвою «Євро–2012» завершив яскравий салют у нічному небі української столиці.
Андрій ФОМЕНКО