ХАРКІВ. «ГОЛЛАНДСЬКІ ГОСТІ НЕ ВИРІЗНЯЛИСЯ ОСОБЛИВОЮ ЩЕДРІСТЮ ЩОДО ЧАЙОВИХ»

0
466

Місяць Євро 2012, до якого Харків готувався кілька років, виявився коротшим, аніж гадали, — основний наплив гостей тривав трохи більш як тиждень. Свято подарувало харків’янам багато позитивних емоцій, але не піднесло матеріальних дарунків бізнесменам, що працювали безпосередньо для чемпіонату.
Оксана Марченко, директор ресторану «Українська садиба», розташованого на площі Свободи, розповідає, що чекали безлад уболівальників, розбитих вікон і посуду, бійок та інших неприємностей, якими рясніють фан-сайти. Тому доброзичливість і весела вдача основних гостей Харкова, голландців, стала для всіх приємним сюрпризом. Що ж до фінансового боку Євро, тут нічого дивовижного не сталося. За словами Марченко, представники голландського фан-клубу ще в січні запропонували співпрацю ресторану національної кухні і особисто приїжджали, аби схвалити меню. Тому ресторан був готовий до гостей, і виторг під час Євро не відрізнявся від попередніх розрахунків. «Ми не підвищували цін, не змінювали меню. Просто розраховували на велику кількість відвідувачів. Під час матчів нас відвідувало понад триста осіб щодня. Вони замовляли борщ, котлети по-київськи, деруни, і все їм подобалося! Особливо полюбили кров’янку, домашню ковбасу. Але найбільше їм смакувала хріновуха — наша горілка на хріні. Вони вивчили це слово і прямо зранку вимагали хріновухи із салом». При цьому директор ресторану зазначає, що голландські гості не вирізнялися особливою щедрістю щодо чайових.
Маргарита Івлєва, піар-менеджер готелю «Kharkiv Palace», зведеного безпосередньо перед Євро, каже, що готель був штаб-квартирою УЄФА і отримав запланований прибуток. Вона стверджує, що під час чемпіонату всі номери були заповнені, при цьому імен гостей не називає. Так само вона не повідомила, чи позначився на прибутках готелю бойкот офіційних делегацій.
Продавець сувенірної крамниці поблизу фан-зони Женя Гребенник каже, що дівчата на кілька днів відчули себе справжніми зірками. Гості постійно фотографувалися з ними, розпитували про життя, прагнули подружитися. «Голландці розкуповували наші вишиванки по двісті вісімдесят гривень. Особливо в дні перед від’їздом. Казали, що везуть у дарунок дружинам, які залишилися вдома. Рідше купували рушники з українською і футбольною символікою, інколи брали кухлі, прапорці та магніти». Торгівля, за словами продавців, була жвавою, але дуже недовго, близько тижня.
Ще менш оптимістично відгукується про фінансовий бік Євро Сергій Грищенко, організатор міні-монетних дворів у фан-зонах Харкова, Києва і Донецька. Він каже, що європейців більше цікавила випивка й гуляння з нашими дівчатами, аніж культурні розваги з козацьким колоритом. Утім, стверджує Грищенко, головне було продемонструвати наше коріння і красу традицій, і це вдалося повною мірою. «З алюмінію — по двадцять гривень, з міді й латуні — по тридцять!» — так зазивав покупців Віталій із Миргорода, який кував монети з євросимволікою в харківській фан-зоні. Він став героєм багатьох українських та іноземних репортажів і каже, що надовго зарядився позитивом від гостей.
Таксист Євген, 45 років, переконаний, що всі, хто чекав заробітків від Євро, розчарувалися. Надто — перевізники. «Один мій товариш у перший день Євро підвіз голландця від фан-зони до району ХТЗ (індустріальний район, 40 гривень від центру. — Авт.) за дві тисячі гривень. І такі випадків було кілька, оскільки гості ще не розібралися з нашими купюрами і курсом, не розмовляли російською. Але такі «заробітки» були більше схожими на рулетку, на випадковий виграш, аніж на розрахований прибуток».
Віра Наумова, адміністратор пивних точок Carlsberg у фан-зоні, каже, що робота під час чемпіонатів була, як то кажуть, до сьомого поту. Їй вторує супервайзер Ольга Соколова. Вона згадує, що під час харківських матчів персонал пивних точок майже не спав, оскільки працював «до останнього відвідувача», що часто затягувалося до ранку. Інколи вдавалося відпочити три години за добу. Проте важка робота була відшкодована позитивними враженнями від чемпіонату. Головним подивом для дівчат стала миролюбність і веселість гостей. «Чесно, ми до самого початку не знали, «що це буде», — сміється Віра. — І під час перших маршів здалося, що ми потрапили в інший казковий світ». Щодо прибутку, то його сума, за словами персоналу, стала звичайною для таких масових заходів.
Олена СОКОЛИНСЬКА,
Харків