УСЕ — В СІМ’Ю

0
472

Мрії мають властивість здійснюватись. Коли десяток років тому брати Клички заявляли, що хочуть зібрати в сім’ї всі найпрестижніші пояси боксерського світу, ці слова вважали радше бравадою, звичною для їхнього виду спорту. Із часу першого виходу братів на професійний ринг минуло майже 15 років, і минулої суботи смілива мрія перетворилася на доконаний факт. Власністю Кличків стали чемпіонські титули WBA, WBO, IBF (у Володимира) та WBC (Віталія). Нині вже не Клички, а Девід Хей мусить бігати назирці і добиватися матчу–реваншу. Не Клички шукають суперників, а до них самих вишиковуються в чергу охочі щось здобути.
До слова, про реванш: після поразки в ніч на неділю в Гамбурзі Девід Хей одразу почав говорити про повторний бій. Мовляв, от коли в мене не болітиме зламаний палець на нозі — тоді я покажу справжню силу. Однак менеджер українця Бернд Бенте відкинув можливість реваншу Хея з Володимиром. Але додав, що з британцем був би не проти зустрітися старший із братів — Віталій, який теж має зуб на язикатого провокатора.

І НЕХАЙ ВЕСЬ СВІТ ПОЧЕКАЄ

Побоювання, що бій між Кличком–молодшим та Хеєм за право володіти чемпіонськими поясами WBO, WBA й IBF в останній момент може не відбутися, виявились марними. Суперечливе питання стосовно рефері, яке виникло за декілька днів до зустрічі, два тренувальні табори владнали. На ринг суботнього вечора вийшов американець Дженаро Родрігес, а не Луїс Пабон із Пуерто-Ріко, на чиїй кандидатурі наполягав Хей.
Не став на заваді бою й дощ, що впродовж усього дня періщив у портовому Гамбурзі. На час початку боксерського вечора він так і не припинився. І мокли на футбольному стадіоні «Імтех–арена», де виступає клуб «Гамбург», насамперед ті глядачі, що мали квитки у ВІП–ложі (власників перепусток на звичайні трибуни прикривав дах споруди). «Крутеликам» натомість видавали рожеві поліетиленові дощовики. Стосовно рингу, то його захищав від зливи тимчасовий навіс, тож боксерам вода з неба не загрожувала. Щоб не намочити ноги по дорозі з роздягалень, суперникам вдягли целофанові бахіли.
Організатори постаралися, щоб антураж поєдинку зайвий раз свідчив про його важливість. Виводити боксерів на ринг довірили Леноксу Льюїсу та Джорджу Формену — знаменитим чемпіонам світу минулих років. Декорації за лаштунками теж були цікаві: Хей мав з’явитися ніби з лондонського району, а «рідним» для Кличка зробили гамбурзький порт із німецькими матросами.
Девід Хей трохи полоскотав нерви уболівальникам та землякові Льюїсу, який прочекав біля його роздягальні майже 15 зайвих хвилин. Аби «помститися» британцеві, Володимир теж не поспішав виходити. І поки Кличко сидів у теплій роздягальні, Хей походжав рингом, загорнутий у щось на зразок блискучої фольги — для зберігання тепла тіла, очевидно.
Якщо українець на урочистому виході був вбраний у традиційний червоний халат, то Хей обрав футболку англійської збірної з трьома левами. Такі ж емблеми були на одязі багатьох британських уболівальників, яких чимало приїхало до Гамбурга, аби підтримати свого земляка. І які добряче попсували нерви Володимирові, поки той дістався до рингу з роздягальні. Уболівальники Хея, підігріті спиртним на прохолодному німецькому повітрі, ледве не кидалися на українця, вигукували образливі слова — намагалися хоча б так допомогти своєму землякові. «Я чув вигуки англійців, але одночасно відчував підтримку і від людей, які прийшли повболівати за мене», — розповів згодом Кличко–молодший.

ХОЧ СТІЙ, ХОЧ ПАДАЙ

Кличко, який на передматчевому зважуванні виявився важчим за британця аж на 13,5 кг (українець заважив 110 кіло), із першим ударом гонга захопив центр рингу й переважно володів ініціативою аж до кінця дванадцятого раунду. Натомість Хей активно рухався навколо, з незмінною посмішкою під’юджуючи Володимира. Утім якихось рішучих дій, які поклали б Кличка на підлогу вже на початку зустрічі, від британця не дочекалися.
Уже в першій трихвилинці Девід побував на помості рингу. Хоча в актив українця це падіння не запишеш: в одному з епізодів Хей підігнувся під Кличка, і той, швидше, кинув його на долівку, ніж збив ударом. Упродовж всього бою такі моменти траплялися неодноразово. Здається, Хей вісім чи дев’ять разів торкався підлоги колінами. І в сьомому раунді таки випросив у рефері, аби той попередив нашого боксера й оштрафував на одне очко через застосування небоксерського прийому. Однак то був лише один із небагатьох дивідендів, якими Хей міг похвалитися у титульному поєдинку. Натомість у десятому раунді, після чергового падіння Девіда під ноги Володі, рефері відкрив рахунок, фіксуючи нокдаун. Британець одразу підхопився й продовжив активний опір. Він таки присоромив скептиків, які вважали, що Хей може тільки язиком плескати, а не змагатися з Кличком на одному рівні. Із середини бою на обличчі Володі можна було бачити розсічення під лівим оком, тоді як «фейс» Девіда мав цілком свіжий вигляд.
В останньому раунді, вже розуміючи, що за очками йому ніяк не перемогти, британець рішуче пішов в атаку. Але гострі випади суперника Кличко почав переводити у клінчі, гасячи небезпеку.
Після фінального гонгу обидва боксери переможно підняли руки. Хоча всім було зрозуміло, що переміг саме українець. І всі троє суддів, у підсумку, віддали перевагу Володимиру — 117:109, 118:108, 116:110.

МИРНИЙ ЛЕОПАРД

Кличко–молодший так і не здобув свій ювілейний, 50–й, нокаут у 59–му бою. Але ціна цієї перемоги за очками була значно вищою, ніж амбіція «вбити» опонента в поміст рингу. Цікаво було спо¬стерігати за британцем після поразки: спортсмен, який напередодні обзивав українця віслюком, а себе — леопардом, почав люб’язно спілкуватися з Володимиром, відповів на потиск руки.
Пізніше однією з причин поразки Хей назвав свою ногу, яку буцімто травмував у ході підготовки до поєдинку. «Зараз я не готовий говорити про своє майбутнє, треба все обдумати. Єдине, що можу сказати — хотілося б знову зустрітися з Кличком на рингу, але вже без травм», — заявив 30–річний Хей на прес-конференції, хоча лише напередодні говорив про намір завершити професійну кар’єру боєм 2 липня.
А ось у команді 34–річного українця наступним можливим суперником називають переможця зустрічі, в якій незабаром зійдуться Дерек Чісора і Тайсон Ф’юррі.
Сам же Володимир на прес-конференції жартома сказав, що був би не проти зустрітись із Флойдом Мейвезером чи Менні Пак’яо. «Але цей бій не був би рівним через різницю в габаритах», — додав він. А Хеєві українець пообіцяв, що наступного разу обов’язково нокаутує його. Тільки чи буде в них цей наступний раз? Адже все вже у нас, у сім’ї.

ЦІНА ПИТАННЯ

За неофіційними даними, призовий фонд бою Володимир Кличко — Девід Хей був найбільшим в історії професійного боксу: суперники нібито заробили по 20 мільйонів доларів кожен. Попередній рекорд належав поєдинку Майкла Тайсона і Леннокса Льюїса, які в 2002 році поділили 35 млн.

ГОЛОС ІЗ ЯЩИКА

Трансляцію поєдинку між Володимиром Кличком та Девідом Хеєм вели з Гамбурга на 150 країн світу. Лише в Німеччині за нею спостерігало майже 16 мільйонів глядачів. Стосовно ж усесвітньої аудиторії, то називають приблизну цифру в 500 мільйонів.
Значна частка цього вражаючого числа припадає й на Україну. Шкода, що канал «Інтер» зіпсував трансляцію рекламою, яка займала майже всі перерви між раундами і постійно вклинювалася в бойові трихвилинки. Мабуть, нашим телевізійникам невтямки, що в розмовах у кутку рингу та у зовнішньому вигляді боксерів після активних розмінів ударами не менше цікавого, ніж у подіях на помості.
І зайве й говорити про коментатора бою на «Інтері» — суто російськомовного й не надто компетентного.
Петро ТРОЦЬ