Європа, а не НАТО, має відправити війська в Україну

0
49

Чому все ж таки Європа повинна відправити свої війська в Україну для протистояння Росії? Відповідь на це питання дають директор Школи міжнародних відносин і професор стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюса Філліпс О’Брайен, полковник армії США у відставці, колишній спеціальний помічник Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі Алекс Кроутер та професор Військово-морського коледжу США, науковий співробітник Центру Європейської ініціативи стійкості, підполковник ВПС США Джахара Матісек у спільній статті для Foreign Affairs.

“Табу в Європі знято. Ще кілька місяців тому здавалося неймовірним, аби європейські лідери пропонували відправити європейські війська в Україну. Але 26 лютого президент Франції Еммануель Макрон заявив, що розгортання європейських сил в Україні не можна виключати”, – пишуть Алекс Кроутер, Джахара Матісек та Філліпс О’Брайен у Foreign Affairs.

Як нагадують експерти, відтоді про це заявили й інші європейські лідери: міністр оборони Фінляндії та міністр закордонних справ Польщі припустили, що війська їхніх країн можуть опинитися в Україні. Ці коментарі, у поєднанні з підтримкою таких заходів у країнах Балтії, свідчать про те, що зростає блок країн, відкритих до прямого європейського втручання у війну.

Ці вибухові коментарі, на думку авторів, зумовлені зміною динаміки конфлікту. Дебати в Конгресі США щодо надання військової допомоги Україні зазнали поразки. Новий пакет допомоги нарешті готовий до затвердження, але місяці коливань у Вашингтоні занепокоїли європейців і дали Москві надію на те, що рішучість Заходу підтримувати Київ дає тріщину. російські війська, підсилені технікою з Китаю, Ірану та Північної Кореї, скористалися прогалиною у військовій підтримці України з боку США і посилили свої атаки на цивільне населення та невійськову інфраструктуру.

На початку квітня, знаючи, що в Україні не вистачає зенітних боєприпасів, Росія завдала ракетного удару, який знищив найбільшу електростанцію в Київській області. Раніше, у березні, російські війська атакували греблю гідроелектростанції на Дніпрі та інші об’єкти електропостачання навколо Херсона, що підірвало українську промисловість і зробило економіку країни більш залежною від європейської електромережі. Подальше пошкодження критичної інфраструктури, атомних електростанцій та сільськогосподарських угідь, підкреслюють автори, різко збільшить витрати на відновлення, значну частину яких, ймовірно, доведеться оплатити західним партнерам України.

За словами авторів, просування російських військ може прорвати українську оборону на східному фронті й кинути виклик українському контролю над Харковом або навіть над Києвом, і це створює загрозу безпеці Європи, яку вона не може просто ігнорувати. Адже перемога Росії в Україні виправдала б ревізіоністські амбіції Путіна і його віру у внутрішню слабкість Заходу. Вона дозволить кремлю тримати Росію на військовому фундаменті – загальносуспільному підході до завоювання, з яким європейські країни не зможуть зрівнятися. Немає підстав очікувати, що Путін зупиниться на Україні. Він вже заявив, що всі колишні радянські республіки повинні бути повернуті до складу Росії. Наступними можуть стати країни Балтії, а за ними Фінляндія і Польща – обидві були князівствами у дорадянській російській імперії.

Експерти вважають, що пригрозивши ввести війська, європейські країни намагаються порушити цю тривожну траєкторію. Однак, щоб дійсно змінити результат в Україні, на їхню думку, європейські країни повинні зробити більше, ніж просто говорити про розгортання військ. Якщо Сполучені Штати продовжать зволікати з наданням допомоги, і особливо якщо вони оберуть президентом у листопаді Дональда Трампа (який пообіцяв закінчити війну в Україні протягом 24 годин, ймовірно, дозволивши Путіну зберегти свої здобутки), Європа залишиться єдиним захисником України.

“Європейські лідери не можуть дозволити американській політичній дисфункції диктувати європейську безпеку. Вони повинні серйозно розглянути можливість розгортання військ в Україні для надання логістичної підтримки та навчання, захисту українських кордонів та критичної інфраструктури, або навіть для захисту українських міст. Вони повинні дати зрозуміти Росії, що Європа готова захищати територіальний суверенітет України. Визнати жахливу реальність ситуації в Україні й вирішити її зараз – це краще, ніж залишити двері відчиненими для Росії, щоб прискорити її імперське просування”, – йдеться у публікації.

Зміна риторики. Європа погрожує – Росії незручно

Як зауважують військові експерти, ідея розгортання європейських військ в Україні викликала передбачувані заперечення. Кремль був обурений заявами Макрона та інших політиків, і пригрозив війною, можливо навіть ядерною, з усією Європою. Вашингтон і Берлін також гнівно відреагували. І Німеччина, і Сполучені Штати суворо обмежили допомогу, яку вони надавали Україні протягом усієї війни, побоюючись, що Росія може реалізувати свої погрози ескалації, і різко розкритикували більш яструбині європейські держави за непотрібні провокації.

Така опозиція не зменшує переваг, які європейські сили могли б надати Україні, і той факт, що Берлін, Москва і Вашингтон відреагували на це так гостро, показує, чому так важливо вести цю дискусію. Європейські лідери продемонстрували, що можна вийти з односторонніх дебатів про ескалацію, які до цього часу працювали на користь Росії. Раніше Москва погрожувала ескалацією, а Берлін і Вашингтон відповідали словами і діями, спрямованими на деескалацію – динаміка, яка стримувала і Німеччину, і Сполучені Штати від відправки більш сучасних ракетних систем, яких відчайдушно потребує Україна. Тепер Європа погрожує, а Росія відчуває себе вкрай незручно, – наголошується у статті.

Її автори наголошують, що надто багато політиків і експертів у Сполучених Штатах і Європі повторюють тези Путіна, попереджаючи, що будь-яке зовнішнє втручання в Україну призведе до Третьої світової війни. Насправді, відправка європейських військ була б нормальною відповіддю на конфлікт такого роду. Вторгнення Росії порушило регіональний баланс сил, і Європа життєво зацікавлена в тому, щоб цей дисбаланс був виправлений. Очевидний спосіб зробити це – надати рятівне коло українським військовим, яких Сполучені Штати можуть знову залишити без допомоги, і найкращим рятівним колом будуть європейські солдати. Якщо політика в Сполучених Штатах не зміниться, Україні знадобляться альтернативні джерела допомоги, щоб продовжувати боротьбу, і Європа є природною підтримкою.

Введення військ. Чим можуть зайнятися європейські війська в Україні

Європейські війська могли вести як небойові, так і бойові операції, щоб послабити тиск на Україну, – зазначають автор публікації у Foreign Affairs. Суто небойову місію було б найлегше продати в більшості європейських столиць. Європейські сили могли б звільнити українців від виконання логістичних функцій, таких як технічне обслуговування і ремонт бойових машин. Перебуваючи на захід від Дніпра – природного бар’єру, що захищає більшу частину України від російського наступу – європейські війська продемонстрували б, що вони там не для того, щоб вбивати російських солдатів, випередивши неминучі звинувачення Росії в європейській агресії.

Французькі, польські та інші європейські військові радники могли б також забезпечити летальну і нелетальну підготовку в Україні для подальшого підвищення професіоналізму українських військових. Якщо додаткова мобілізація розширить українську армію в цьому році, що видається ймовірним, збільшення можливостей підготовки новобранців всередині України буде особливо корисним.

Звісно, на думку авторів публікації, європейські сили могли б робити більше, ніж ремонтувати і тренувати. Найобмеженіша форма європейських бойових місій все ще може залишатися на захід від Дніпра і мати оборонний характер. Одна з таких місій могла б передбачати посилення спроможності української протиповітряної оборони в цьому регіоні шляхом розгортання персоналу, надання обладнання або навіть перебирання командування і контролю над українською системою протиповітряної оборони. Ризики ескалації були б мінімальними, європейські сили допомагали б збивати крилаті ракети і безпілотники.

Таким чином, як вважають військові експерти, очолювані європейцями батареї ППО вивільнили б більше українських військ для захисту сил поблизу лінії фронту, а також зірвали б спроби Росії знищити критично важливу інфраструктуру і залякати українське населення до капітуляції.

Європейські війська могли б виконувати й інші оборонні та гуманітарні завдання, такі як розмінування та знешкодження російських боєприпасів, що не вибухнули.

Інша бойова роль, яка, як і місія з протиповітряної оборони, швидше за все, не передбачатиме зіткнення з російськими військами – полягала б у патрулюванні ділянок українського кордону, де російські війська не розгорнуті. Наприклад, узбережжя Чорного моря і кордони з Білоруссю і Придністров’ям. Охорона цих флангів дозволила б вивільнити понад 20 тисяч українських військовослужбовців (і зброю та боєприпаси, які вони перевозять) для фронту. Це також зменшило б ймовірність відкриття нового фронту вздовж цих кордонів, оскільки Росія майже напевно намагатиметься уникнути розширення війни шляхом нападу на інші європейські країни. Європейські війська могли б також допомогти убезпечити три чорноморські порти України, що залишилися, які є життєво важливими як для української економіки, так і для глобальної продовольчої безпеки. Будь-яка європейська операція в Україні мала б також емоційне забарвлення. Присутність європейських військ підніме моральний дух українського народу і запевнить його в тому, що майбутнє його країни – в Європі.

Втім, автори вважають, що Європа повинна розглянути також можливість безпосередньої бойової місії, яка допоможе захистити українську територію на захід від Дніпра. На додаток до зменшення навантаження на українських військових у цих регіонах, присутність європейських військ зробить малоймовірним просування російських військ через річку, захистивши більшу частину України від завоювання. Однією з потенційних цілей Росії є Одеса, головний порт України, через який відвантажується більша частина експорту країни. Якщо російські війська наблизяться до міста, європейські сили, що знаходяться поблизу, матимуть право захищатися, відкриваючи вогонь по солдатах, що наступають. Вони могли б допомогти зірвати російський наступ, який, враховуючи стратегічне положення Одеси, міг би задушити українську економіку і позиціонувати російські війська для потенційного вторгнення в Молдову. Москва намагатиметься представити будь-яку летальну відповідь на російський напад як європейську агресію, але відповідальність за будь-яку ескалацію буде нести Росія.

Відступ Путіна. Ризики перебільшені

Автори переконані, що ризик того, що розгортання європейських військ в Україні в будь-якій якості призведе до ескалації конфлікту, перебільшений. Росія має дуже мало можливостей для збільшення масштабів своїх звичайних атак, якщо не брати до уваги розгортання біологічної чи хімічної зброї. Вона вже втратила понад 90 відсотків своєї довоєнної армії, сотні тисяч людей загинули, десятки тисяч бойових машин були знищені, а переважна більшість найсучасніших систем озброєнь були використані. Санкції ускладнили і здорожчали виробництво російської зброї, а розгортання військ в Україні призвело до того, що у Росії залишилося ледь достатньо сил для охорони решти свого довгого кордону, не кажучи вже про проведення значних операцій проти інших європейських держав. Але якщо європейські лідери дозволять Росії перемогти в Україні, Путін отримає вигоду з того, що ядерні погрози дозволять йому завоювати більше країн, не провокуючи європейську військову реакцію.

Справжнє питання, на думку авторів Foreign Affairs, полягає в тому, чи застосує Росія ядерну зброю, якщо європейські війська увійдуть в Україну. Вони вважають це можливим, але спірним питанням, з огляду на те, що сили спеціальних операцій західних країн зараз діють на території України. Вони нагадують, що Москва регулярно вдається до агресивної риторики щодо членів НАТО, але поки що вона лише гавкає і не кусається, уникаючи контактів з силами НАТО і зосереджуючись на сусідніх країнах, що не входять до альянсу, таких як Грузія і Україна, яким вона може безпечно наносити удари ногою.

Відповідь Європи. Введення європейських сил в Україну змінило б розрахунки путіна

Зрештою, як йдеться у публікації Foreign Affairs, Росія не може дозволити собі воювати з кількома європейськими країнами одночасно, а тим більше розпочати ядерну війну. Показово, що країни, які, найімовірніше, стануть мішенню ядерної атаки – ті, що межують з Росією, зокрема, Польща і країни Балтії – найменше стурбовані такою перспективою, але справедливо побоюються агресії відновлених звичайних російських збройних сил, підбадьорених можливим успіхом в Україні. Європа набагато багатша, більш технологічно розвинена і має набагато більше населення, ніж Росія. Москва знає, що не зможе перемогти, провокуючи весь континент, і прагне уникнути військового втручання США, яке, швидше за все, відбудеться, якщо російські війська вторгнуться в країну НАТО.

Натомість, Росія покладає свої надії на перемогу майже повністю на Європу, яка ставиться до України як до окремої від решти континенту країни. Поки що її сподівання виправдовуються. Європейські лідери толерували напади на Україну, які викликали б об’єднану європейську відповідь, якби такі напади сталися в будь-якій країні-члені НАТО чи ЄС. Таке ставлення дозволило Росії ескалювати війну в Україні, будучи впевненою, що решта Європи триматиме дистанцію.

Тому, на думку експертів, прихід європейських сил в Україну змінив би цей розрахунок. Москві довелося б зіткнутися з можливістю того, що європейська ескалація може зробити війну для Росії невиграшною. Більше того, європейська відповідь підірвала б російську пропаганду про те, що втручання країн НАТО в Україну є лише американською витівкою, спрямованою на підрив Росії. Оскільки європейські сили діятимуть поза межами НАТО, опонентом Росії буде не НАТО, а коаліція європейських країн, які намагатимуться врівноважити неприкритий російський імперіалізм.

Автори нагадують, що Україна робить все можливе, але вона потребує допомоги, яку європейські країни здатні й дедалі частіше готові надати. Присутність європейських військ замість того, щоб підштовхувати Росію до ескалації, скоріше за все, запобігатиме поширенню конфлікту і не допустить подальшої шкоди економіці та інфраструктурі України. Європейські лідери не повинні слідувати диктату все більш ненадійних США щодо того, як слід вести битву в Україні; вони можуть і повинні самі вирішувати, як найкраще забезпечити свободу і безпеку континенту. Європа повинна зробити все можливе, щоб захистити своє майбутнє, і це починається з того, щоб Україна перемогла у цій війні.

Джерело: Foreign Affairs

Фото з відкритих джерел