У Росії знову блискуче спрацювала ППО. Настільки блискуче, що Московський нафтопереробний завод довелося гасити.
У ніч на 20 вересня Сили оборони України завдали комбінованого удару із застосуванням ударних безпілотників та ракет різних типів. Про це повідомив президент Володимир Зеленський. За його словами, у Московському регіоні були уражені одне з ключових підприємств російської нафтової промисловості та логістичний об’єкт.
Зеленський перелічив і цілий арсенал, залучений до операції: FP-1, RZ-100, MICH-2000, «Паляниця», Vendetta, «Лютий», «Барс», «Фламінго», «Січень» та Pelican. Особливо цікавою є остання назва. Ймовірно, йдеться про FP-7 «Пелікан» компанії Fire Point. Раніше для цієї розробки називали дальність близько 300–400 кілометрів. Тож якщо саме FP-7 був застосований у цій операції, виникає цікаве питання: що ми насправді знаємо про можливості нової української зброї?
Але це питання для військових аналітиків. Для російської ППО питання значно простіше: як пояснити пожежу після чергового тріумфального «все збито»?
1600 разів «збили», а НПЗ не зрозумів
Російська сторона відзвітувала про нібито грандіозний успіх — близько 1600 перехоплених цілей. Сам мер Москви Сергій Собянін заявив, що сили ППО знищили понад 450 безпілотників, які прямували до російської столиці. Цифри настільки величні, що їм бракує хіба урочистого оркестру.
Є тільки одна незручна дрібниця: Собянін водночас визнав, що кілька БПЛА досягли території Московського НПЗ. Тобто російська версія подій приблизно така: українські апарати були героїчно знищені — щоправда, деякі з них чомусь після свого «знищення» продовжили політ і дісталися стратегічного підприємства. Мабуть, уламки виявили надмірну цілеспрямованість.
Сили спеціальних операцій України повідомили про успішний удар по Московському НПЗ, який входить до складу «Газпром нафти» та є одним із ключових підприємств паливної інфраструктури російської столиці. Після атаки на території підприємства зафіксували пожежу. І це вже третій удар по цьому заводу.
Схоже, маршрут до Капотні українські далекобійні засоби знають уже краще, ніж деякі московські таксисти.
«Кіберборошно»: могли вибити саме серце переробки
Ще цікавішими можуть виявитися наслідки удару. Український OSINT-проєкт «Кіберборошно» повідомив, що внаслідок атаки на Московському НПЗ у Капотні могли бути уражені обидва вузли первинної переробки.
Якщо ця оцінка підтвердиться, йдеться вже не про красивий стовп диму для вечірніх телеграм-каналів. Первинна переробка — одна з ключових ланок роботи НПЗ. Серйозне пошкодження відповідного обладнання здатне істотно обмежити роботу підприємства.
Особливо пікантною ситуацію робить те, що завод уже зазнавав ударів і ремонтував пошкоджене обладнання. Якщо новий удар справді припав на нещодавно відновлені потужності, у російської нафтової промисловості з’являється нова технологічна операція: збудувати, відремонтувати, отримати удар, повторити.
А винні, звісно, вибори
Коли пояснювати пожежу стало складно, у Москві знайшли політичну версію. Собянін пов’язав атаку з виборами до Держдуми й заявив про спробу вплинути на виборчий процес. Доказів такого мотиву російська сторона публічно не навела.
Та сама Росія, де політична конкуренція роками системно звужувалася, тепер раптом надзвичайно переймається недоторканністю виборчого процесу. Іронія настільки густа, що її можна було б переробляти на тому самому НПЗ — якби той нормально працював.
Війна раптом перестала бути «десь там»
Але за всією цією російською статистикою, заявами та поясненнями ховається значно серйозніша історія. Москва роками намагалася існувати так, наче війна — це телевізійний сюжет із чужої території.
Російські ракети й дрони атакують українські міста — а Москва живе звичним життям. Російська армія руйнує українську енергетику — а мешканцеві столиці РФ достатньо перемкнути телеканал. Ця модель дедалі гірше працює.
Українські далекобійні удари змушують Росію витрачати ресурси не лише на фронт, а й на прикриття підприємств, складів, логістики, енергетичної та паливної інфраструктури в глибині власної території. Володимир Зеленський після атаки сформулював це прямо: Москва може будувати навколо себе дедалі нові кільця ППО, забираючи засоби з інших напрямків, а може припинити розпочату нею війну.
Кремль поки обирає перше. Тому російському інформаційному апарату доводиться опановувати дедалі складнішу дисципліну: одночасно переконувати громадян, що абсолютно все збито, і пояснювати їм, чому після цього знову щось горить.
Нова географія російського «тилу»
Найпоказовішою цієї ночі може бути навіть не пожежа на НПЗ, а уламки ракети, фотографії яких російські пабліки опублікували за 20–25 кілометрів від центру Москви. Автори публікацій припустили, що це могли бути частини української FP-5 «Фламінго». Незалежного підтвердження саме такої ідентифікації наразі немає.
Проте сам масштаб атаки демонструє тенденцію, яку Кремлю дедалі важче приховувати: поняття «глибокий тил» для Росії змінюється.
Москва може стягувати ППО, малювати у звітах сотні перехоплених цілей і називати кожну нічну канонаду черговою історичною перемогою протиповітряної оборони. Але якщо після цієї «перемоги» стратегічне підприємство знову доводиться гасити, виникає просте запитання: а як тоді виглядає невдача?
Станіслав ГАЛИЦЬКИЙ,
«Українське Слово»
Фото: cgpt
