Піст – правдивий шлях до пізнання Божої істини

0
326

До кожної із важливих подій в житті Церкви, до великих свят, до посту Церква нас підготовлює – це характерна риса православної літургійної традиції. Оскільки віруючим непросто перейти від одного духовного переживання до другого, задовго до свята серед свят – Воскресіння Христового – Церква звертає нашу увагу на важливість посту і призиває щиро приготуватись до нього. Це приготування триває впродовж чотирьох неділь перед постом (в грецькій традиції звуться часом Тріоді), і кожне з недільних євангельських читань присвячене одній з основних сторін покаяння.
Про те, яким має бути наше ставлення до посту, добре говорить отець О.Шмеман в одній з кращих своїх книг – «Великий піст»:
«Серйозне ставлення до посту означає перш за все те, що ми сприймаємо його, по можливості, на найглибшому рівні нашої свідомості – сприймаємо його як духовний заклик, що вимагає постійного зусилля. Ми знаємо, що саме для цієї мети Церква встановила підготовчі тижні до Великого Посту. Цей період є часом для роздуму над п`ятьма євангельськими читаннями, які Церква пропонує нам протягом п`яти тижнів, що передують посту: бажання(Закхей), смирення(митар і фарисей), повернення з вигнання(блудний син), в прощення(Прощена Неділя). Ці євангельські читання треба не тільки прослухати в церкві, але принести їх із собою до дому і зіставити із своїм життям».
Підготування до Великого посту починається проханням, молитвою про отримання смирення, оскільки смирення – це початок справжнього покаяння. «Тікаймо від фарисейської зарозумілості, – говорить кондак Неділі Митаря і Фарисея, – і навчімось митаря величі слів смиренних, у покаянні взиваючи: «Спасе світу очисти рабів Твоїх». Перший раз співаються тропарі, які будуть супроводжувати нас до п`ятої неділі Великого посту: «Покаяння відкрий мені двері, Життєдайне, зранку бо лине дух мій до храму святого Твого, храм бо мій тілесний весь осквернений…». Саме такими словами розпочинається важкий, тернистий шлях, який веде до покаяння.
Якщо у Неділю про Митаря і Фарисея Церква показує початок покаяння, то у Неділю про блудного сина розкривається вся його сила: при дійсному смиренні і каятті можливе прощення гріхів в притчі і стихирах говориться про покаяння людини, яка повертається з дороги гріха. Заблудлий син отямився. Він усвідомлює, чого потребує його душа, і як багато їй не вистачає; згадує Отця свого, і блага, яких позбувся через віддалення від Нього; і наважується повернутись до Нього.
У цей день співається 136-й псалом, який відкриває ще одне значення посту: покаяння – це повернення в дім Отця. Покаяння відкриває нам дорогу до Джерела Життя і повертає втрачене синівство. Воно не є почуттям провини, надолуженням чогось; це радикальна зміна своїх поглядів, перехід від надії на власний розум і сили, до повного віддання себе в руки Божої всемогутності.
Тема наступної, м`ясопусної неділі, знову – таки любов. Євангельське читання цього дня присвячене притчі спасителя про Страшний суд. Притча про Страшний Суд пояснює силу і потребу християнської любові між людьми. Адже Господь говорить: «…як ви вчинили одному з братів Моїх менших, так ви вчинили Мені»(Мт.25,40). Не кожен з нас покликаний працювати для всього людства, але кожен отримав дар любові Христової.  Тому кожен з нас несе відповідальність за маленьку частинку Царства Небесного, саме завдяки тому, що ми володіємо цим даром.
Остання Неділя називається «Прощеною Неділею», сиропусною, однак непотрібно забувати її літургійної назви «Вигнання Адама з Раю». Ця назва дійсно відбиває підсумок усьому приготуванню до Посту – на початку ми уподібнюємось до Адама: «Вигнаний був Адам з раю через їжу (тобто через заборонений плід), і… ридав: «Горе мені, як постраждав я, окаянний; одну заповідь Владики я порушив і позбувся усіх благ!». Бо Спаситель каже: «Я не хочу, щоб загинуло Моє творіння, але Я хочу, щоб воно спаслося і прийшло до пізнання, тому що того, хто приходить до Мене, я не проганяю». В євангельському читанні останньої неділі говориться про умови цього приходу до Бога – піст і прощення: «Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний»(Мт.6,14).
Премудрий Сирах повчав: «Залиш образу щиросердному твоєму, і тоді помолишся, і гріхи твої розрішаться». Цей день є особливим у підготовці до Великого посту – адже прощення – найважливіша умова того, аби з чистим серцем та щирою вірою вступити наступного дня у Великий піст.
Великий піст – це період осмислення людиною пройденого свого земного шляху. Це засіб, за допомогою якого людина висловлює свій жаль, скорботу, а також каяття перед Творцем світу за вчинені свої гріхи. Неправильне розуміння сутності посту може завдати духовної та тілесної шкоди. Святитель Іоанн Золотоуст говорив: «…. помиляється той, хто вважає, що піст це лише утримання від їжі. Справжній піст є віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання пожадливостей, припинення наклепів, брехні і дотримання кожного свого слова… Хто обмежує піст тільки утриманням від їжі, той найбільше безчестить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми справами…»
Піст духовний – це подвиг серця, невидимий для людей, та зримий для Бога. І якраз цей піст – найбільший скарб в очах Господніх, бо саме він призводить до очищення «внутрішньої частини посудини». Буз нього піст тілесний – просто дієта. За словами пророка(Іс.58:3-11), піст полягає в тому, щоб одягнути нагого, щоб нагодувати голодного, розділити хліб свій з ближнім. Сутність посту виражена в словах: «Дай голодному душу твою».
Піст – це час, коли ми повинні забути про все, навчитися жертвувати собою заради інших. Час Великого посту даний нам саме для того, щоб ми переглянули своє життя в цій перспективі. Це набагато важливіше і набагато важче, ніж просто утримуватись від якоїсь їжі. «Наскільки відмовиш тілу, – каже св.Василій Великий, – настільки й додаси своїй душі блиску духовного здоров`я». Ніякий  гріх не може похитнути Божої любові до нас, Його людей, але тільки щире каяття дає нам повноту і радість життя у благодатному союзі з Богом.
о.Петро МАЗЕПА,
настоятель церкви св.Софії,
Чикаго
Сторінку підготував Іван ДМИТРІВ