Передвиборчий вертеп

0
377

Що я побачив на фотовиставці у залах галереї «Лаври»? Я побачив там не просто фото, я побачив там очі. Очі замість зайвих слів. Очі — сумні, веселі, в сльозах і в радощах. Фотографи ловили ці очі об’єктивами, можливо, й не думаючи про інші очі — очі глядача, які на виставці відлунювали побаченому. Виставка має закінчитися 26 жовтня. Саме в день виборів, які, зокрема, мають відбутись і на моїй Луганщині. Луганщині, яку я знову побачив у залах галереї «Лаври». Що відчув я на цій фотовиставці? Я відчув сором. Сором за мою Луганщину, яка відібрала тисячі життів українців. Про що думав на цій фотовиставці? Про сонм заяв, затертих гасел, передвиборчих вертепів на тлі очей хлопців без рук і ніг. Чи варті купи заяв політиків однієї відрізаної руки бійця?
Так сталося, що в самих обласних центрах Луганської та Донецької областей провести вибори буде неможливо. Зрозуміло, війна. Більше того — окупація. Більше того, невідомо взагалі, як самі бандити проводитимуть навіть свої вибори, адже реальним виборчим бюлетенем на теренах так званих «ЛНР» і «ДНР» є куля. На територіях, звільнених від бандформувань і тих, які просто не дали захопити на Луганщині, вибори мають відбутися в п’яти округах із одинадцяти. Голова ЦВК Михайло Охендовський говорить, що держава зробить все для того, щоб провести вибори на максимальній кількості дільниць в області за умов безпеки для комісій і виборців. Тим більше, що ми вже маємо досвід президентських виборів 25 травня. Тоді вдалося провести вибори на більш ніж 12% дільницях від області. Свій досвід «виборів» мають і бойовики, які на практиці довели, що ксерокс, печатка і кулемет — це запорука бути визнаним Південною Осетією та Абхазією.
Колишні регіонали, а тепер опозиціонери розподілилися на дві частини. Одні з них відреклися від виборів у Раду, відмежувалися від українських політичних партій і покірно пішли балотуватися в місцеві Ради «ДНР» і «ЛНР». Серед них і соратники Єфремова, й навіть ті хто примудрився прислужитись у свій час і «Нашій Україні», і КПУ, і регіоналам, разом узятим. Об’єднує їх одне — всі вони місцеві магнати. Вони просто фізично не можуть забрати основні свої активи (серед яких не останнє місце займають торговельні центри і «копанки»), тому вимушені домовлятися з бандами. По факту ж велика сім’я колишніх регіонало-комуністів розподілили яйця по кошиках. Тепер вони «при делах» як в Україні, так і на окупованій території. Хоча на останній їм, м’яко кажучи, живеться не солодко. Вже й Мозговий погрожує вбити колись незмінного патрона Луганщини Олександра Єфремова. А це — заява на рівні святотатства, хоча вона цілком в руслі «богоборчєскіх» заяв Гіркіна, який погрожує віддати Путіна під трибунал.
Якщо українці гадають, що на звільнених територіях сходу ніхто не підтримає так званих опозиціонерів після всього, що сталося, то вони таки помиляються. Знайдуться унікуми, які скажуть — все ж таки вони «наші», а не ці «бандерівці». Інша справа, що регіон, безумовно, змінився. І головне — він стомився. Стомився від очікування наступу бандитів і, відповідно, початку бойових дій. Стомився від луни вибухів, які десь поруч, зовсім близько. Спрага за миром — зараз головна потреба й головний елемент передвиборчого піару. Президент це зрозумів одразу, тому й позиціонує себе як миротворець. Це розуміють і «опозиціонери», тому й намагаються використати цього ж «конька» без докорів сумлінь. Хто згадає тепер на сході про авторство дестабілізації? Ну, були якісь мітинги про «дружбу народів» і «двомовність». Ну, були якісь заклики щодо дружби чомусь не зі своїм народом із Західної України, а з росіянами. Так «зомбовані» східняки самі ж їх за це й підтримували. Тому комуно-опозиціонери ще зберігають свій електорат. Більше того, ситуація настільки плутана, що інколи місцеві бізнесмени, які допомагали армії та є абсолютно патріотичними людьми, готові поручитися на виборах за деяких колишніх регіоналів. Так, вертеп. Ну, а враховуючи те, що «ватники» — це здебільшого ознака ментальності, а не тільки політичних вподобань, то деякі популістські проекти з патріотичними закликами до вирішення проблем миттєвим шляхом відсмоктують електорат як у комуністів так і у націоналістів. Так, зокрема, Ляшко відтягнув левову частку бабць і домогосподарок у лівих сил. Сам же Ляшко начебто правої орієнтації, але такий спритний, що з автоматом встиг запам’ятатися всім ще за часів президентської кампанії. Узагалі кон’юнктура виборчих пропозицій розподілилася між «мирними» і «військовими», між тими, хто заспокоює, й тими, хто закликає до радикальних дій.
Те, що Президент заборонив законом підкуп виборців, для багатьох взагалі нівелювало сенс виборів як таких. Раніше як було? Петро пакетики роздасть, Василь ящики підвезе, Микола наллє. І всі агітують, просять. Коли ще виборець мав таку вагу, як перед самими виборами? А тепер ніякого свята. Хоч і не ходи. У Рубіжному роздача по талонах продуктових наборів із поясненням, що треба голосувати за одного із представників «Батьківщини», закінчилася міліцейськими протоколами. Людям все одного, за кого голосувати, аби наливали. Усе одно ворон ворону не виклюне око, й хто був при справах у регіоні, той так і залишиться. Хіба що тепер президентська сила міцно взяла в лещата процес, і робить все для домінації. Деякі «народофронтівці» розповідають, що так — «в оборот» — процес не брали навіть регіонали.
Ми думаємо про те, з якими проблемами зіштовхнеться Донбас на виборах 26 жовтня, а, між тим, вже зараз існують вагомі побоювання щодо нормального перебігу виборів у інших регіонах, зокрема Харківщині. Є інформація, що Росія вже зараз відправляє своїх спецпризначенців на Слобожанщину. Ці заслані військові легко проходять блокпости, адже в їхньому розпорядженні справжні українські паспорти. Ті самі паспорти, які не змогли в повному обсязі евакуювати із паспортних столів, захоплених ще в травні міст. Не забуваймо й про заяви «прем’єр-міністра «ДНР» Олександра Захарченка, щодо припинення перемир’я та заходу в Старобешево Донецької області загону російських військових, які зокрема зайняли місцевий Будинок культури і дитячий садок. Усе це деталі та камінці в і без того бур’янистий город виборів. Як би вертеп політичний не перетворився в театр кривавих провокацій! Люди почали усвідомлювати, що всі ці вибори з порожніми обіцянками, зі спекуляціями колись на «двомовності», а тепер на закликах до миру чи до війни, не варті нічого, в той час, як той, хто провокував кров, тепер кричить про мир; той, хто волав про «бандерівців», тепер спокійно гуляє «бандерівськими» містами. І все це в той час, коли молоді хлопці в 20 років не можуть обійняти матір, бо ворожа міна відірвала їм руки. Фантасмагорія передвиборчого фарсу на тлі заплаканих очей дитини з фото на виставці у залах галереї «Лаври».
Валентин ТОРБА