Нищать Українську церкву

0
543

Переслідування півострівною «владою» вірних Української православної церкви Київського патріархату не припиняються навіть під час святок — святих днів, які закликають нас до очищення від гріхів.
Кількість парафій шовіністи зменшили вже вдвічі. У Кримської єпархії окупаційна адміністрація відібрала п’ять храмів, попередньо заявивши, що має намір «націоналізувати» всі українські церкви разом з їх майном. Уже відхопили храми в Севастополі, Керчі, Перевальному, Красноперекопську, Саках — звісно, на користь Московського патріархату. Число парафій скоротилося до дев’яти (з п’ятнадцяти до анексії). Катастрофічно меншає і українських священиків, цькування яких, як і прихожан, стає все брутальнішим. Витіснених пастирів заміщають московськими попами. Усі церкви змушують перейти в Московський патріархат.
Переслідування стали ще жорсткішими, після того як в окупованому Криму близько сотні вірних помолилися за мир, єдність України і перемогу бійців АТО на сході у сімферопольському храмі Святих Рівноапостольних князів Володимира й Ольги, в соборному храмі Кримської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Молилися кримчани також за те, щоби влада виявила добру волю, терпимість і, згідно з Конституцією, зберегла українські храми, які залишилися практично єдиними центрами українства в Криму після погрому патріотичних центрів, громадських об’єднань, партій, культурно-просвітницьких організацій.
Дехто зізнався, що прийшов сюди вперше, бо принципово не ходить у церкви Московського патріархату, де слідом за патріархом Кирилом і на Різдво, і в будень прорікають загибель не лише української держави, а й народу. Повторюють за Гундяєвим: мовляв, Росія карає українців, бо вони «втратили загальне розуміння історії». Щораз агресивніше закликають «миротворці в рясах» і до війни в Україні, затятої боротьби за «російські скрєпи».
Місцеві українофоби не можуть змиритися з тим, що кримські віряни продовжують жити єдиним життям зі своєю Церквою Київського патріархату. Шовіністам муляє, що українські храми залишаються осередками спілкування, тут містяться недільні школи, де діти вивчають українську мову і разом із батьками можуть молитися Богу за благополуччя Криму та збереження його єдності з їхньою Батьківщиною — Україною.
Тому жодне богослужіння не відбувається без брудних провокацій, намагань пошкодити церковні двері, замки, обклеїти храми листівками з погрозами й матюками. Проте правоохоронці «не бачать» у цьому жодного криміналу, наруги над толерантністю, свободою совісті та віросповідань.
А місцеві «владарі» вже оголосили про новий «подарунок» головному храму Української церкви, приміщення якого орендується. «За України» орендна плата була символічна — одна гривня на рік. Тепер так звані нові керівники вимагають платити оренду за комерційними цінами — 600 тисяч у перерахунку на гривні. Цим створюють іще одну підставу для закриття храму.
Втративши надію на цивілізовані дії щодо церкви на окупованому півострові, архієпископ Сімферопольський і Кримський Української православної церкви Київського патріархату Климент попрохав владу України ставитись до кримчан по-людськи, пам’ятати, що вони залишаються її громадянами і представниками своєї держави. Климент (у якого шовіністи спалили житло під Сімферополем, біля храму на честь Преображення Господнього УПЦ Київського патріархату) у зверненні закликав Главу держави почати діалог із кримською громадськістю для вирішення проблем анексованого півострова, адже «віруючі Київського патріархату не захищені в Криму, перебувають фактично на стадії виживання, прихожани потерпають від морального тиску. Людям страшно називати себе українцями. Але ніякої заяви із боку Києва з цього приводу немає».
Сподіватися, що гноблення Української церкви в Криму припиниться, марно. Адже нині почастішали випадки намагання ефесбешників схилити до співробітництва практично всіх священиків Київського патріархату, викликів їх на допити, які не відповідають жодній процедурній нормі, наголошують правозахисники. Церковників спонукають до перереєстрації Української православної церкви Київського патріархату на території півострова за законами Росії як «іноземного агента». Для проходження цієї процедури змушують приймати російське громадянство або ставати для Росії іноземцями, тобто з правом знаходитись у Криму не більше трьох місяців на рік. Тиск і цькування тривають і з боку «самооборони», через що пастирі вимушені полишати півострів.
Усе відчутніша тут агресивна діяльність так званих «православних фанатиків», які сповідують рашизм — різновид тоталітарної, фашистської, ідеології, такий собі «коктейль» основних положень нацизму й сталінізму, замішаний на «скрепах» імперської ідеології РПЦ Гундяєва — теорії про «богообраність» росіян. Саме ця войовнича ідеологія стала практикою російських керівників та їхніх маріонеток на півострові й Сході України, які волають в унісон про відновлення СРСР, вищість «російських співвітчизників», неоколоніалізм радянського типу під омофором одержавленої, «рівнішої за всі інші» російської церкви.
Такою ядучою сумішшю імперіалізму, великодержавного шовінізму, ностальгії за радянським минулим та дорадянською релігійністю й отруюють щодня кримчан у новій російській реальності. Чого вартий хоча б черговий «російсько-православний бестселер» «Христос родился в Крыму» (що заперечує місце народження Ісуса, вказане в Біблії), тисячами примірників якого буквально забиті всі полиці книгарень півострова! (А на Донбасі у Слов’янську дійшло до жаху: там хоронять протестантів, закатованих і розстріляних «православними» бойовиками).
Але світ уже побачив небезпеку цієї ідеології, заснованої на ілюзіях, що обґрунтовують навіть допустимість нехтування міжнародним правом, зневаги законів і моралі заради хибно зрозумілих інтересів російського загалу. А ще — нав’язування всім своєї особливої російської версії історичної правди з виключною агресивною монополією московської патріархії на православ’я не тільки в строкатій на національності Російській Федерації, а й в Україні, де Москва панічно боїться втратити контроль над Церквою, душами українців, щоб і надалі тиснути на важелі впливу на ситуацію в нашій державі. Гундяєвці всіляко перешкоджають створенню в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви навіть тепер — після трагічних подій, які поставили нашу країну на межу виживання. У Москві сподіваються, що кримський і донбаський варіанти можуть бути повторені у церковній та інших сферах. А страждають від цих зазіхань прості вірні, права котрих особливо цинічно й брутально порушують російські ідеологи в рясах саме у Криму.
Віктор ТАВР