Пророк Ілля

0
721

2 серпня (20 липня за ст. ст.) відзначаємо день пам’яті пророка Ілії. Церква вважає його одним із найвеличніших пророків Старого Заповіту. Історію життя і діянь викладено у Третій та Четвертій Книгах Царств.
Святий пророк Ілія народився за 900 років до Різдва Христового в місті Фесви (тому його інколи називають Ілія Фесвитянин). Мав палке серце, тверду волю і незламні віру та доброчестя. Під час народження сина батько бачив мужів, котрі розмовляли з ним і сповивали вогнем. Ім’я, дане хлопчикові, означає «Божа сила» або «Міць Господня». І це ім’я визначило все його подальше життя.
З юних літ Ілія присвятив себе Богу. Оселився в пустелі, де проводив час у суворому пості, богомисленні та молитві. Згодом біля Ілії почали збиратися люди, котрі стали його учнями. Живучи в пустелі, пророк, одначе, стежив за діями своїх співвітчизників, молився за царя і його родину. Але з початком правління Ахава віра в Єгову підупала і нечестя поширилося в царстві Ізраїльському. Тоді Ілія вийшов на своє пророче служіння. Прийшовши до Ахава, завбачив трирічну посуху і голод за розпусту та ідолопоклонство; молитвою звів із неба вогонь на жертовник, аби довести, що істинний Бог є Той, Котрому він поклоняється; під час голоду прогодував цілу сім’ю жменею борошна та дещицею олії; воскресив сина сарептської вдови. Згодом розмовляв із Богом на горі Хорив і живим був узятий на небо на вогненній колісниці з вогненними кіньми. Святий пророк Ілія навчав і провіщав усно, як і його учень Єлисей, і не залишив писань.
За церковним повір’ям, пророк Ілія буде предтечею Другого пришестя Ісуса Христа на землю і під час проповіді прийме тілесну смерть.
Від дня вогненного вознесіння на небо шанування пророка Ілії ніколи не припинялося. Перший християнський храм, збудований у Києві за князя Ігоря, був в ім’я Ілії. Прийнявши хрещення, свята Рівноапостольна княгиня Ольга спорудила церкву Ілії у себе на батьківщині, в селі Вибути.
* * *
У нас в Україні пророк Ілля надзвичайно шанований у народі. За міфологією, є наступником громовика Перуна, і з цим пов’язано чимало вірувань. Найпоширеніші: «Грім гримить — то Ілля небесним мостом у вогняній колісниці їде»; «До Іллі дощ ходить зі своїм вітром: за вітром і проти вітру, після Іллі — тільки за вітром»; «До Іллі хмари пливуть за вітром, а після Іллі — проти вітру». На Півдні України в цей час бувають «горобині ночі», тобто нічні грози з блискавкою та громом. Люди казали: «Ті буревії такі сильні, що й птахам заснути не дають». Існує легенда, що коли біси повстали проти Бога, то Всевишній наказав Іллі прогнати нечисту силу з неба. Відтоді Ілля ганяється за бісами і пускає в них вогняні стріли — блискавки.
Під час грози забобонні люди відганяли від себе собак, вірячи, що в цих тваринах ховається нечисть. Якщо в бурю блискавка підпалить хату, селяни колись вважали, що таку пожежу загасити неможливо: «Як Бог запалив, то людина не погасить». І ще у грозу люди ставили перед іконами «страсну свічку», щоб «грім хату не спалив».
Ілля виступав як сівач озимини, адже після цього дня зазвичай починалася сівба озимих жита і пшениці. Була така колядка:
Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу житяную.
Куди махне — жито росте,
Жито, пшениця і всяка пашниця.
Нарешті, досі живе давня примовка: «На Іллі новий хліб на столі», бо в цей час уже пекли хліб із зерна нового врожаю.