Стрітення Господнє

0
892

15 лютого (2 лютого ст. ст.) Церква і всі вірні відзначають велике свято з ряду дванадесятих — Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Нагадаємо ще раз про ту пречудову й вікопомну подію.
Через сорок днів після народження Немовляти Ісуса Пречиста і Преблагословенна Діва Мати разом зі святим Йосифом обручником прийшла з Віфлеєма в Єрусалим до храму і принесла Свого Сина для виконання закону Мойсеєвого. Згідно з цим законом, потрібно було, по-перше, очиститись через принесення Богу належної жертви і через ієрейську молитву; по-друге, поставити перед Господом першонароджене дитя і подати викуп за нього. Таке було повеління Господнє у Старому Заповіті Мойсеєві. Виконуючи закон, Мати Божа прийшла у храм, хоч і не мала потреби в очищенні, як нескверна, неблазна, нетлінна й пречиста, і принесла смиренну жертву — двох горлиць. Тоді в Єрусалимі, пише євангеліст Лука, жив чоловік на ім’я Симеон, муж праведний та доброчесний, і Дух Святий пребував на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що не побачить смерти, доки не уздріє Ісуса Христа. І прийшов за натхненням у храм, і коли батьки принесли Немовля Ісуса, взяв Його на руки, благословив Бога і мовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Володарю, за словом Твоїм, із миром, бо уздріли очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло для просвітлення язичників і слави народу Твого». Йосиф же і Марія дивувалися зі сказаного. І благословив їх Симеон, і мовив Марії: «Ось лежить Він, на падіння і на возвеличення багатьох, і у предмет сперечань, і в Тобі Самій оружжя пронизає душу, щоб відкрилися помисли багатьох сердець». Там була також Анна Пророчиця, дочка Фануїлова, удова 84 літ, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч. І вона, підійшовши, славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі. І коли вони здійснили все згідно із законом Господнім, повернулися в Галілею, у місто своє Назарет.
Слова Симеона Богоприїмця справдились. Ісус Христос дав людям новий закон благодати і любови, але Його вчення, як і сам Спаситель світу, стали для багатьох предметом ненависти і протиріччя, а Мати Божа, бачачи муки і хресну смерть Свого Божественного Сина, перенесла стільки горя й сердечних страждань, як немовби справді зброя простромила Її душу.
Свято Стрітення належить до стародавніх, але його почали відзначати особливо урочисто в VІ столітті за імператора Юстиніана, коли з ним поєднався спогад про звільнення Константинополя від страшної моровиці.
Так оповідає Святе Письмо. А святковий тропар співає: «Радуйся, Благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяяло сонце правди — Христос Бог наш, Який просвітлює тих, що у пітьмі; веселися й ти, старче праведний, який прийняв у обійми Того, Хто визволив душі наші і дарував нам воскресіння».
У народі день Стрітення називають ще «Стрічаннями». Цього дня, кажуть, зима йде туди, де було літо, а літо — де була зима. У дорозі вони зустрічаються і розмовляють. На Стрітення в церквах України святять воду і свічки. Такі свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед іконами під час грози, щоб оберегти людей і худобу «від грому». Ці ж свічки давали в руки помираючому при читанні відхідної молитви.
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в новий ще не вживаний посуд, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалася магічна сила. Нею натирали хворі місця. Найліпше, вважалося, допомагає від «пристріту», «вроків», «лихого ока».
А як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і примовляв: «Боже тебе бережи».
* * *
Наступного дня після Стрітення Господнього вшановуємо пам’ять праведних Симеона Богоприїмця і Анни Пророчиці.