Трiумф Джамали: новий шанс

0
320

Цьогорічне Євробачення проявило низку важливих для усвідомлення аспектів. Перше — Європа дійсно співчуває Україні і усвідомлює існуючу загрозу, що походить від Росії. Вона розуміє, що історія агресії зараз повторюється з новою силою і трагедія кримських татар — це нагадування про те, що зло ходить по колу. Адже і нині кримчаки, які з кінця 1980-х почали повертатись до своїх домівок в Криму, переживають чергову хвилю окупації і вимушені вкотре полишати свої оселі. І найстрашніше, що трагедія кримських татар є лише епізодом в невивчених і не зроблених уроках минулого — голодомор в Україні, репресії, відвертий геноцид і етноцид тих народів, які намагались чинити спротив кремлівській орді. Україна перемогла піснею і болем, в той час як РФ грає смертями і «плясками». А це вже читається інтуїтивно на рівні підсвідомості, яку обманути важко.+
Друге — Росія усвідомлює свій гріх. Але не хоче його визнавати. Від того істерика та цинічні заяви російських коментаторів, що пісня Джамали про те, що татари «шукали кращої долі» в Казахстані.
Третє — Україна, на жаль, довела, що знаходиться в паралельних світах. З одного боку, ми маємо народ, який своїм талантом здатен виграти конкурс, привернути увагу світу до трагедії та, за словами Рефата Чубарова, в особі однієї людини зробити те, чого не здатні зробити тисячі.. З іншого боку, виявляється, що нашу ж перемогу зовсім не чекала держава. Тобто апріорі не готувалась до цього, чому й виявилось, що перемикаючи телеканали українці так і не натрапили на жодне більш менш повноцінне висвітлення цієї виняткової події. А отже, виявилась можливо головна проблема в нашій в даному випадку гуманітарній обороні — нездатність до стратегічного планування. Завдяки Джамалі Європа бачить, що Крим — це не просто Росія. Крим — це жертва Росії. Вона зламала підступні медійні плани російських спецслужб, які скуповують західних журналістів та європейських політиків.Євробачення-2017. Саме тому зараз стоїть питання, наскільки системно і якісно підійде Україна до використання шансу перемоги — проведення Євробачення наступного року. І питання тут не лише у виділенні коштів, сума яких значно менша за оборудки олігархів (на думку радника міністра інфраструктури Яніки Мерило, ця сума може коливатись від 8 до 15 млн євро). Питання — чи знатні ми спланувати всі можливі способи залучення уваги світової спільноти до катастрофи, яку розгорнула Росія.
ПРО ЕФЕКТ ВНУТРІШНІЙ І ЗОВНІШНІЙ
Андрій СЕНЧЕНКО, народний депутат V, VI, VII скликань, екс-віце-прем’єр Автономної Республіки Крим:
— Найбільший внутрішній ефект від перемоги Джамали полягає в тому, що український народ отримав ще один стимул для мобілізації. Це надія для громадян, які залишились в окупації або вимушені були полишити свої домівки, на те, що ми повернемо Крим. І ми його обов’язково повернемо! Але, окрім того, є великий ефект і за кордоном. Реакція європейських виборців на Джамалу повернулась в бік проблеми Криму. Безумовно за увагою рядових виборців в Європі в сторону Криму повернуться і голови європейських політиків. Адже на відміну від наших політиків, вони чуйно реагують на думки виборців
Наша влада фактично нічого не робить для повернення Криму і взагалі відновлення територіальної цілісності нашої країни. На сьогодні в результаті діяльності і бездіяльності в першу чергу Порошенка та Яценюка за часів його прем’єрства, зруйновані механізми державного управління. Це може негативно відбитись також на організації конкурсу Євробачення-2017. Влада вміє займатись піаром і грабіжництвом, але по суті вона імпотентна. Вважаю, що оздоровлення української влади і відповідно появи певних гарантій того, що країна не зганьбиться наступного року є дострокові вибори.
На громадських засадах питання організації такого потужного дійства не здійснити. Тут саме держава має виконати свої функції. В даному випадку конкурс Євробачення-2017 є лише прикладом і черговим екзаменом для неї. Але таких прикладів безліч — від програм в медицині до освіти, від соціального забезпечення до ЖКГ. Ми знаходимось в стані загального розвалу.  І тут проблема не у війні, і не в економічній кризі, а в тому що пріоритети влади зовсім не державницькі. Надія лише на наше суспільство, яке має владу підганяти і вимагати від неї. Тоді Україну будуть поважати не лише тому, що у неї є Джамала, волонтери і добровольці, але й тому, що цей народ здатен делегувати якісну владу з відповідною підтримкою суспільства. Негативне ж враження від України за Заході не від дій українського суспільства, а від дій української влади.
Що торкається заяв про можливість проведення Євробачення-2017 в Криму, то вважаю, що є можливості до цього часу звільнити Крим від окупанта, але провести там конкурс фізично ми не встигнемо. Звільнити півострів в 2017 році можна за умов послідовних дій нашої влади.
ПРО КРАЇНУ І ТБ
Зураб АЛАСАНIЯ, генеральний директор Національної телекомпанії України:
— Щодо того, наскільки ми можемо використати перемогу Джамали ідеологічно, то я нагадаю, що про цю перемогу ми дізнались лише вчора. Тобто нам ще треба це осмислити. Перший крок — треба зібрати робочу групу і подумати про стратегію всередині Національної телекомпанії України. Ми маємо усвідомити, що у нас є, чого ми хочемо і що ми можемо отримати. Після того з цим аудитом промоніторити країну. Мене гріє ідея провести Євробачення-2017 не в одному місті. Адже окрім самого Євробачення є ще й національний відбір. Це величезний шанс і для каналу і для країни. На шляху перетворення із державного телеканалу в громадське телебачення вважаю, що цей конкурс допоможе підштовхнути навіть нашу потворну систему. Містами для проведення конкурсу можуть бути від Харкова до Львову. У нас є вже побудована інфраструктура для Євро-2012. Окрім інфраструктури є ще й чудовий досвід проведення широкомасштабних міжнародних заходів.
Щодо вашого питання про досвід «розпилу» державних коштів, то хочу сказати, що я не збираюсь нічого красти і нікому цього не дозволю. Бюджет для цього висвітлення заходу ми будемо знати після консультації з Європейською мовною спілкою, яка є володарем Євробачення. Відверто скажу, я не збираюсь повторювати помилки, які були допущені в 2005 році, коли Україна вже приймала Євробачення. Держава не має ніякого відношення до цього конкурсу.
ПРО ПЛАНУВАННЯ І ЯКІСТЬ
Віталій ПАСТУХ, продюсер:
— Щодо технічної підготовки до конкурсу, то гадаю, що з цим не мусить бути проблем, тому що Україна вже має досвід і проведення Євробачення і проведення футбольного чемпіонату Євро-2012. Вважаю, що держава здатна знайти відповідні кошти на проведення цього конкурсу, щоб гідно представити Україну. Орієнтовна сума для цього дорівнює приблизно сумі нових зарплат депутатів, яку їм нараховують на рік. Хоча я переконаний, що бюджет Євробачення і цього разу «розпилять». Але мене тішить те, що ми можемо навіть в критичній ситуаціії зробити із нічого цукерку. А красти вони будуть і далі, поки не зміниться вся країна.
Чесно кажучи, я не очікував, що Джамала виграє. Не очікував тому, що Європа взагалі-то намагається бути подалі від проблем, від війни, а в Україні точиться війна. А тут виявилось, що навпаки Європа проявила чуйність до нашої біди. Можливо ми не все знаємо, що коїться в головах європейців, і вони дійсно прийшли до етапу переосмислення і історії, і того, що відбувається.
Те, що ми виграли — це ще один шанс, який нам дали прості європейці. І ми маємо показати Європі якість. З боку Європи можливо відбудеться більший тиск, щоб війна нарешті скінчилась.
У мене є великі нарікання на висвітлення Євробачення. Фактично після конкурсу одразу вся увага перейшла в інтернет, а телебачення зовсім було не готове до обговорень, до підтримки спільної радості від перемоги. UA: Перший та інші українські телеканали спали. Після ефіру Євробачення почалось щось дивовижне — ми перемикали канали, але жодного постформатного шоу не було. Це було дуже дивно. З іншого боку, я переконаний, що РФ готувалась до перемоги за рік та заздалегідь підготувала і привітання Лазарєву з перемогою, і відповідні шоу. Росія дуже серйозно до цього ставиться плануючи все наперед. Багато хто каже, що зараз Україною керують казнокрадці і facebook. Все позитивне походить від громадськості, коли суспільство фактично підштовхує і тикає носом владу в конкретні проблеми і завдання.
Валентин ТОРБА, фото Миколи ТИМЧЕНКА