ПОКАЯННЯ ДУШІ

0
290

ЩИРА СПОВІДЬ

Одного разу два брати пішли до авви Зенона. Кожен бачився з ним наодинці і сповідав йому свої помисли.

Після цього випало їм бути разом і один сказав іншому: „Коли ми ходили до старця сповідувати наші помисли, – чи ти отримав користь від сповіді?” „Так, – відповів той, – за молитви його Бог зцілив мене”. Брат, що запитував, сказав на це: „Я хоч і посповідав, але не відчув зцілення”. Той, що отримав допомогу, запитав: „Як ти сповідався старцю?”

„Я сказав йому: „Авво! Помолись за мене: такий-то помисл непокоїть мене”. Другий брат відповів на це: „Я, сповідаючись йому, поливав сльозами його ноги, і за молитви його Бог зцілив мене”.

Ті, хто сповідують помисли своїм отцям, повинні сповідатись зі всією щирістю, з жалем серця, уявляючи себе перед Самим Богом: тоді вони можуть отримати милість. А сповідь, яку здійснюють з недбалістю або з наміром випробувати старця, не тільки не приносить користі, але призводить до гріха осуду.

ХИТРІ ПРИВИДИ

Якось ченці прийшли в монастир авви Антонія, щоб порадитися з ним про привидів, які з’являлись їм, та запитати його, від Бога ці видіння, чи від диявола.

Братія, вирушаючи в дорогу, взяли із собою віслюка, який дорогою помер. Коли вони прийшли до старця, і ще не встигнули нічого йому сказати, він запитав їх: „Чому ваш віслюк помер на дорозі?”. Браття відповіли: „Звідки знаєш це, отець?” Старець їм: „Демони повідали мені”. „А ми і прийшли, – сказали ченці,– запитати тебе і порадитися з тобою про таке: нам з’являються привиди, які іноді говорять очевидну правду; але ми боїмося бути обманутими”. Тоді старець дав їм напуття, щоб вони ні на йоту не слухалися цих привидів, бо вони, хоч і хитріші за людину (можуть знати про тваринний світ більше за будь-якого вченого), але усі мудрування їхні – від диявола.

Загальне правило для всіх: не захоплюватись видіннями із світу духів, – визнавати таке явлення тяжким випробуванням для себе. Ангели з’являються лише святим людям, і лише святі здатні розрізняти святих Ангелів від дияволів. Дияволи, з’являючись людям, набувають вигляду святих ангелів, оточують себе усілякою благовидістю, щоб якомога більше людей спокусити, обманути і погубити недосвідчених, зарозумілих, надміру цікавих. Велике лихо – вступити у спілкування з демонами, прийняти в себе помисли та поради від них, – навіть підкоритися будь-якому впливу їхньому!

ПОКАЯННЯ ДУШІ

Стан душі, яка прагне приносити покаяння, авва Іоанн зображав такою притчею: В одному місті жила красуня-блудниця, в неї було багато коханців. Князь запропонував їй: обіцяй жити цнотливо, і я згоден, щоб ти була моєю дружиною. Вона пообіцяла. Князь одружився на ній і взяв її у свій палац. Дізнавшись про це, її колишні коханці радились між собою так: „Такий-то князь одружився на ній і взяв її до себе. Якщо ми підемо прямо в палац, то князь звелить нас стратити. Зробимо ось що: підійдемо на задній двір і свиснемо їй. Вона упізнає наш свист і вийде до нас. Тоді ми вже не будемо винні”. Так і зробили. Але красуня, почувши свист, заткнула вуха, втекла у внутрішню кімнату і замкнула за собою двері.

Авва пояснював притчу так: блудниця – душа; її коханці – пристрасті; Князь – Христос; внутрішня кімната – вічна обитель; коханці, які свистять – демони. Якщо душа буде постійно прибігати до Бога, то демони і пристрасті, злякавшись, віддаляться від неї.

САДІВНИК І ЙОГО ПРОВИНА

Розповідали якось старці про одного садівника. Він обробляв свій сад і те, що заробляв – роздавав на милостиню, в себе залишаючи лише стільки, скільки було потрібно, щоб прохарчуватися. Незабаром сатана вложив у його серце помисл: „Назбирай собі трохи грошей, щоб було тобі для твоїх потреб, коли зістарієшся або захворієш”. Садівник почав збирати і назбирав глиняний глечик монет. Після цього він захворів: в нього почала гнити нога. Всі назбирані гроші він витратив на лікарів. Але лікарі ніяк не могли допомогти. Відвідав його один досвідчений лікар і сказав йому, що якщо не відрізати ноги, то вона вся згниє. Після цього було призначено день, коли будуть відрізати ногу. В ніч перед цим днем садівник отямився, почав приносити покаяння за свій вчинок, зітхав і плакав, кажучи: „Пом’яни, Господи, милостині, які раніше подавав, коли працював у своєму саду і зароблені гроші використовував на служіння хворим”. Коли він це говорив, з’явився перед ним Ангел Господній і сказав: „Де гроші, які ти збирав? Де те, на що ти по
кладав свою надію?” Садівник зрозумів тоді, у чому полягала його провина. „Господи! Я згрішив. Прости мене: відтепер не буду більше так робити”, – сказав він. Тоді Ангел доторкнувся до його ноги, і вона відразу зцілилась. Лікар, як і домовлялись, прийшов із інструментами, щоб відсікти ногу, але не знайшов садівника вдома. Коли лікар запитав, де він, йому відповіли, що з самого ранку пішов працювати до саду. Лікар пішов у сад і, побачивши садівника, який копав землю, прославив Бога, Який дарував миттєве зцілення від невиліковної людськими засобами хвороби.

„СВАРКА” СТАРЦІВ

Два старця жили в одній келії, і ніколи не виникало між ними найменшого незадоволення. Зауваживши це, один сказав другому: „Давай посваримось, хоча б один раз, так як сваряться люди”. Другий відповів: „Я зовсім не знаю, яким чином породжується сварка”. Перший сказав: „Давай я поставлю глиняний посуд між нами і скажу: „Він мій”, а ти відповідай: „Він – не твій, а мій”. З цього виникне суперечка, а з суперечки – сварка”. Домовившись так, вони поставили посуд між собою, причому один сказав: „Він – мій”. Другий відповів: „А я вважаю, що він – мій”. Перший знову сказав: „Не твій – він, але мій”. Тоді другий відповів: „Якщо ж він – твій, то візьми його”. Таким чином, вони не могли досягнути того, щоб посваритися. Ось плід життя за євангельськими заповідями і навички до смирення. Серце, яке здобуло цю навичку, – не спроможне до суперечок і сварок: воно здатне на будь-які вчинки, лише щоб не допустити сварки.

ПАМ’ЯТЬ ДУШІ

Один брат сказав старцю: „Авво! Ось я часто запитую святих отців, щоб вони сказали мені повчання для спасіння моєї душі. І що б вони не сказали мені, нічого не пам’ятаю”. У старця було два порожніх глечики. Він сказав братові: „Іди, візьми один з цих глечиків, налий в нього води, помий, воду вилий, а глечик, перевернувши, постав на своє місце”. Брат зробив це один раз, а потім, за наказом старця, другий і третій. Тоді старець сказав йому: „Принеси сюди обидва глечики”. Коли брат приніс, старець запитав, який з них чистіший. Брат відповів, що той, в який він наливав воду і мив. На це старець сказав: „Так і та душа, сину мій, яка часто чує Слово Боже, хоча і не утримує в пам’яті нічого з почутого, усе ж таки більше очищується, ніж та, яка ніколи не запитує і не чує Слова Божого”.

ПРО ПІСТ

Церква Христова заповідає своїм чадам вести поміркований спосіб життя, особливо виділяючи дні і періоди посту, коли треба обов’язково утримуватись. Постились ветхозавітні праведники, постився і Сам Христос (Мф. 4).

Крім середи та п’ятниці є чотири пости на рік. Найголовніший і дуже суворий – Великий піст, який вже розпочався і триває 7 тижнів перед Пасхою. Найсуворіші з тижнів – перший і останній, Страсний. Цей Піст встановлено на спомин сорокаденного посту Спасителя в пустелі.

Але піст повинен бути не лише тілесним, але духовним. „Помиляється той, хто вважає, що піст лише в утриманні від їжі. Справжній піст, – вчить святитель Іоанн Златоуст, – це віддалення від зла, хтивості, слід уникати наклепів, неправди і клятвопорушень. Піст – знищення смерті і звільнення від гніву. Піст і тіло зберігає здоровим: не обтяжене їжею, воно не прийме хвороб, але, ставши легким, зміцнюється для прийняття Святих Дарів. Ті, хто постяться, знають, як піст приборкує гріховні бажання. А ті, кому доводилося випробувати це насправді, підтвердять, що він пом’якшує норов, стримує гнів, угамовує пориви серця, просвітлює розум, приносить спокій душі, робить легким тіло, усуває нестриманість”.

Вибірки із житій Святих Отців

Сторінку підготувала
Марічка ДОБРОВОЛЯ