ВСІ ПОТРЕБУЄМО МОЛИТВИ, ЯК ДЕРЕВО ВОДИ

0
296

Яка наша молитва, таке наше християнське життя.

В 1955 р. в Капітолію у Вашингтоні, де відбуваються наради американського Конгресу, відкрито окрему кімнату молитви, де сенатори й конгресмени можуть помолитися до Бога, кожний на свій спосіб. Спеціальна сторожа пильнує, щоб до цього місця приватної молитви не входили інші особи, крім членів Конгресу. Ця незвичайна кімната не має ознак жодної релігійної приналежності, тільки на скляному вікні намальовано першого американського президента Джорджа Вашингтона, як він на колінах молиться за свою молоду державу та її героїчний народ. Над малюнком напис: «Ця держава під Божою опікою».

Як би воно не було, більшість населення цієї країни практикує свою релігію. Кожної неділі поспішають до своїх церков, щоб там віддати славу Господеві і щиро помолитись за себе самих, за своїх дорогих і рідних, за свою державу.

Чому стільки мільйонів віруючих у Христа на світі падають на коліна і щиро моляться? В неділі і свята, ранком і ввечері. Або згадаймо стародавній звичай, що кожне урочисте зібрання, всі культурні, політичні та інші події розпочинаються і закінчуються молитвою. Чому в цій країні, незважаючи на стільки змін, традиційна молитва і далі в глибокій пошані? На всі ці запитання маємо одну-єдину відповідь: всі потребуємо молитви, як дерево води! Це старовинна християнська істина, оперта на книзі книг   Божественній Євангелії. Велика людина про молитву сказала такі слова: «Це найвища достойність і честь для людини, що може розмовляти з Богом». І теологічне окреслення молитви   це «розмова з Богом». Тією відомою! особою, що висловила такі глибокі слова про молитву, був ніхто інший, як вселенський учитель нашої Православної Церкви Архиєпископ Царгородського престолу і великий богослов Церкви Йоан Золотоуст. Його устами промовляв неначе Сам Господь.

 «Що таке молитва?» — запитує Йоан Золотоустий. Відповідає коротко: «Як молимось, то говоримо із Самим Господом нашим». Молитва єднає нас з ангелами, бо це єдине їх заняття — молитися до Бога. Отже, молитва, єднаючи нас з ангелами, ставить нас нарівні з ними. Всі ми потребуємо молитви, як дерево води. Молитви наші — то нерви нашої душі. Хто не молиться і не має охоти розмовляти з Богом, той мертвий духом.

«Як треба нам молитися?» — питає Йоан Золотоустий. Його відповідь така: «Від того хто молиться, Бог не хоче ні гарної мови, ані мистецьких слів, а хоче душевного тепла і ревності. В такому душевному настрої Господь напевно вислухає людину. У людей, коли ідеш з проханням, мусиш подбати про відповідні слова. Тут же нічого не треба. «Чи Я Бог тільки зблизька, а не Бог і здалека?» (Єремія 23:23).

Так що ж: як ми далеко від Нього, то ми самі тому винні, бо Він завжди близько від нас. Але я скажу, що тут, у молитві, не треба дбати про мистецтво слова. Часто не треба навіть голосу, бо як у серці своєму виявиш, то й тоді Бог вислухає тебе.

Про час і місце молитви: «Не кажи мені, що для людини, зайнятої своїми справами, не можна знайти час на молитву протягом дня. Можна, і то легко! В молитві не так важливі наші звуки, як наші думки. Не зовнішній, а внутрішній стан. Можна молитися, ідучи дорогою, можна і в робітні, при праці молитися. Кожному, і робітникові, і невільникові, і купцеві можна молитися щиро в роботі».

«Що святіше від молитви? — питає Йоан Золотоустий — що може бути святіше від того, хто з Богом говорить? Що праведніше, що славніше, що мудріше? Розмовляючи з розумними людьми, самі стаємо мудрішими. Що ж казати про тих, хто молитвою своєю розмовляє із самим Богом? Яким чистим, яким покірливим, яким розумним має бути наше молитовне прохання до Бога? Справді, не помиляється той, хто молитвою своєю робить благочестивою свою душу».

Стільки золотих думок про молитву у нашого учителя й світильника вселенського.

о. М. ТЕОДОРОВИЧ