НЕ КОРИСЯ, МОЯ УКРАЇНО

0
274

До Дня Незалежності України надсилаю нового вірша. Чогось не вийшло в мене написати щось веселе, радісне. Ми так прагли незалежності, а тепер стали бранцями своєї ж пихи, ненаситі.
Вперто плутаючи примарне сите благополуччя зі справжнім щастям, забуваємо смак скибки хліба, такої солодкої після робочого дня, вимірюємо ціну життя в чужинських грошах, відгородившись усім цим, як стіною, і від сонця, і від людей, і від Бога. В погоні за багатством ніхто не звертає уваги на простих людей, на їхні біди, болі, проблеми насущні…
«За що боролись — на те й напоролись…» — ріже думку народна мудрість. Мабуть, і справді, за роки незалежності у людей склалося хибне уявлення про справжню волю, бо як ще пояснити те, що коїться зараз у нас, в Україні?
В небі тісно літакам і лелекам,
На землі тісно людям і панству.
І птахи, і люди далеко
Утікають на пошуки щастя.
Україно моя безталанна!
Ні ходить по землі, ні бродити:
Огорожі, сторожа, собаки —
Все закуплено, все закрито.
Кожне дерево, кожна билина,
Річка, море, маленький ставочок —
Все для панства, а просто людині
Хоч зійди за край світ, поза очі.
Закупили і небо, і хмари,
І Дніпра сиві кручі забрали,
І Кобзар наш, залившись сльозами,
«Тішить» погляд новими панами.
Не корися, моя Україно,
Знаю, зможеш в сльозах і у муках
Народити славетного сина —
Або Гонту, або Кармелюка!
Народити собі і народу
Оборонця від золота й пихи,
Що поверне тобі і людям
Ясні зорі і води тихі!

Оля СОКОЛОВСЬКА