20 років Незалежності: Івано-Франківщина

0
306

Візитівка: БАТЬКІВЩИНА РОКСОЛАНИ, ДОВБУША ТА БАНДЕРИ

Івано-Франківщина — одна з наймолодших областей (утворена в грудні 1939 року) і найдревніших регіонів України. Багаті надра та природа, яку напувають п’ять річок — Дністер, Прут, Черемош, Свіча і найчистіша в Європі Лімниця, де поєдналися чорноземи Покуття, передгір’я Опілля і мальовничі Карпати, сприяють розвитку різних галузей сільського господарства і промисловості. Тут творять свою самобутню культуру гуцули, ополяни та бойки. Область є першою в Україні за кількістю музеїв — приватних, родинних, державних, третьою за кількістю пам’яток природи, історії та містобудування, входить у п’ятірку найпривабливіших туристичних регіонів країни. Прикарпаття може водночас прийняти до 2 млн. гостей в сотнях сучасних готелів, 10 санаторіях і баз відпочинку, в 683 сертифікованих зелених садибах.
На Івано-Франківщині проживає 1380716 мешканців у 804 населених пунктах, п’ять летовищ і стільки ж міст: Калуш, Коломия, Бурштин, Долина, Надвірна.
Тут розвинена енергетична, нафтодобувна, нафтопереробна, хімічна, деревообробна промисловість. Є 2000 газовидобувних свердловин, 160 родовищ корисних копалин — кам’яної, калійної солі, марганцю, цинку, золота, піску, мергелів, срібла, гіпсів, вапняків, 800 джерел мінеральних вод, лікувальні болота.
Це батьківщина князя Ярослава Осмомисла, легендарної Роксолани, Олекси Довбуша, Дмитра Вітовського та Степана Бандери, класиків української літератури Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, поета Дмитра Павличка, композитора Дениса Січинського, художників Ярослава Пстрака та лауреата Шевченківської премії Василя Касіяна, артиста лауреата Шевченківської премії Богдана Бенюка, естрадних співачок Тіни Кароль та Міки Ньютон.

Символіка: ДАВНІЙ  ТОТЕМ —  ЧОРНА ГАЛКА

Прапор. «Від боротьби за незалежність до незалежності!» — такою є сутність і гасло прапора області, затвердженого 26 липня 2001року за проектом Андрія Гречила. На білому полотнищі — чорна галка в золотій короні. Від древка прапора — патріотичні червона і чорна смуги, на завершенні — національні синя та жовта, які уособлюють незалежність держави та роль цього краю в її здобутті та становленні.
Герб. На срібному полі — чорна галка з піднятими крилами у золотій короні. Це один з найдревніших символів, пов’язаний з тотемістичними віруваннями наших предків: у походження роду від птахів і тварин. Золота корона на голові птаха — ознака високого статусу міста. Ці символи відомі на Галичині з ХIII століття. У Галицько-Волинській державі — з ХV століття фігурують на гербі та прапорі Галицької землі, до складу якої входила територія нинішньої Івано-Франківщини.

 

 

Пряма мова: ЩОБ НАШІ ДІТИ  БУЛИ ЗДОРОВІ І ЩАСЛИВІ!

Михайло ВИШИВАНЮК,
голова Івано-Франківської
облдержадміністрації:
— До Дня Незалежності в Черче на Рогатинщині відкриють перший в Україні комплексний навчально-реабілітаційний Центр для дітей, хворих на ДЦП. Цей курорт в обласній програмі «Писанковий край» відродження сіл, селищ та малих містечок є соціальним пріоритетом. «Черченський живець» понад століття ставить на ноги хворих людей. У 80-х роках його цілющі властивості були настільки відомі і популярні на теренах колишнього Союзу, що дістати профспілкову путівку в санаторій для дорослих було просто неможливо. Попри те, хворі діти тривалий час залишалися поза увагою. Лише недавно завдяки рішенням Президента та уряду зроблено важливий крок на їхнє оздоровлення — відкриття нашого центру.
За своїми лікувальними можливостями це буде один із найефективніших дитячих бальнеологічних курортів у світі. До Дня Незалежності відкриє двері триповерховий адміністративно-житловий корпус, площею понад 2 тис. кв. метрів, розрахований на особливі умови проживання дітей з батьками. Уроки діти відвідуватимуть поряд у загальноосвітній школі. Селищу це дасть до сорока нових робочих місць, воно ввійде до державної програми розвитку курортів України. Сама природа до цього спонукає, наділивши місцевість унікальними джерелами лікувальних вод, які наразі за браком коштів не відновлені.
Від ідеї створити дитячу оздоровницю до її втілення відстань була невеликою завдяки діловим і патріотично настроєним людям, таким як депутат обласної ради, начальник головного управління освіти і науки Зінаїда Болюк, начальник управління капітального будівництва Петро Гречанюк, головний лікар санаторію «Черче» Михайло Падучак. Бог дав нам цю рідкісну лікувальну перлину, тож робимо так, щоб батьки мали можливість оздоровлювати хворих дітей у власній країні.

Світочі: МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО  НАДИХАТИМЕ ГАЛИЧАН

Донедавна Івано-Франківськ був єдиним обласним центром, який не мав пам’ятника Кобзареві. Цьогоріч у парку його імені постала бронзова скульптура національного поета, яку подарував містові її автор — всесвітньо відомий скульптор українського походження Лео Мол, який працює в Німеччині. (Справжнє ім’я Леонід Молодожанин). Ця творча робота митця цікава тим, що Шевченко зображений молодим, цілеспрямованим, з вірою в майбутнє. Він наче збадьорює нас, нині сущих, вселяє силу й надію на краще.

 

 

 

 

Туризм: ЗОЛОТИЙ СКАРБ КАРПАТ ЗОВСІМ ПОРЯД

ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН — ТУРИСТИЧНА ПЕРЛИНА ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ —  ПРИВАБЛЮЄ ТИСЯЧІ ШАНУВАЛЬНИКІВ АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ
Дістатися й оцінити одне з чудес України та Європи — ландшафтний природний парк «Дністровський каньйон», що простягнувся вздовж берегів великої річки, неважко. Тільки налаштуйся на спілкування з природою та історією!
Тепла улоговина зберегла майже поряд реліктову і степову рослинність, створивши унікальний природний музей континенту, де вздовж 250 км захоплено споглядаєш, як мільйони років формувалася наша Земля. Розщеплена на глибину 80— 200 м водами давньої річки планета дозволяє вільно доторкнутися рукою і поглядом до пластів мезозойської ери, юрського і крейдяного періодів. Розмаїтість екологічних умов утворила в межах каньйону — музеї під відкритим небом — природні колекції з тисячі видів вищих судинних рослин, багатої флори і фауни. Бачиш, як червонокнижна росичка ковтає комашку, а букет п’янкого запаху рідкісних трав і квітів заколисує без снодійного.
Це чудо України облюбували відомі вчені завдяки можливості поєднати відпочинок із дослідженням унікальних геологічних, архітектурних та десятків культурно-історичних пам’яток. Тільки в одному селі Буківна знайдено сліди людей епохи палеоліту, пам’ятки мустьєрського часу. Літописи згадують місто Буковен з городищем у 1214 році.
Актори, письменники та художники починають свій відпочинок у селі Хмелева, де можна податися в неповторну подорож каньйоном на плотах та байдарках через доісторичну тишу, прийнявши, як Божий дар, озонову терапію з насиченого прозорого повітря, що гарантує запас здоров’я і природну вентиляцію легень.
Майже 40 видів риби дарують незабутню риболовлю і моральне задоволення фанатам вудочки і тиші.
Села Одаї та Ісаків на Тлумаччині приваблюють дельтапланеристів і парапланеристів. Казкова краса річки й каньйону збуджує нашу одвічну заздрість: «Чому я не сокіл, чому не літаю?!» А досвідчені інструктори пригамовують тут цю одвічну тугу. Місцеві майстрині кулінарії задовольняють смаки найвибагливіших гурманів. Чого варті фірмові страви давньої і сучасної покутської кухні — можна довідатися, тільки скуштувавши їх після прогулянки на свіжому повітрі.
Тут ще доволі перспективних можливостей: місцевою владою розроблено п’ять інвестиційних проектів на вигідних правових та комерційних умовах для тих, хто зуміє природні скарби подністровського Прикарпаття поєднати з побажаннями і вимогами численних туристів.

Авторитетна думка: «УКРАЇНА МАЄ ЗНОВУ СТАТИ «ЖИТНИЦЕЮ ЄВРОПИ»

Герой України 
Василь ТКАЧУК

Василя Ткачука справедливо вважають знаковою постаттю Прикарпаття. У селі Підгайчики, де десятиліття він очолював агровиробництво, у його власній садибі завжди раді гостям.
— Шановний Василю Михайловичу, до вас завжди дослухалися земляки. Які думки з’являються, оглядаючись на два десятиліття незалежної держави?
— Почуваюся щасливим, що доля дарувала мені можливість жити і працювати на переломі тисячоліть, у різних епохах, що зміг бути учасником здійснення багатовікової української мрії — ствердження самостійності держави. Та час ейфорії минув: треба кожному налаштовуватися на працю, щоб накреслене на наших штандартах «Бог і Україна» стали способом життя. На початку 90-х як депутат Верховної Ради колишнього СРСР був членом Міжрегіональної депутатської групи, разом з іншими відстоював передові політичні тенденції, відкритість суспільства, демократизацію влади.
— У 1992 році вам довірили міністерський пост, чи вдалося зробити те, що хотілося?
 — На жаль, не все в той час залежало навіть від міністра. Це не скарга — досвід. Переконував уряд у необхідності реформування земельних відносин. Навіть держави з багатовіковою історією не все змогли передбачити, щоб запобігти світовій продовольчій кризі. Україна має максимально скористатися своїм унікальним природним ресурсом — чорноземами, знову стати житницею Європи і ввійти в двадцятку передових країн, повернувши престижність хліборобській праці.
— І нині з висоти свого досвіду, що вважаєте головним?
— Необхідно повернути землю у державну власність, викупивши паї, здавати її в оренду на вигідних для виробника та держави умовах тим, хто хоче, може і вміє господарювати. Переживши, як у свій час деякі європейські країни, так звану «шокову терапію», забезпечити загальнонаціональний прогрес.
— Це думка для можновладців, а що б ви сказали своїм дітям і внукам, землякам, які заходять на ваше обійстя?
— Повторю слова патріотки і мисткині Олени Теліги: від кожного з нас «Україна потребує великої праці нашого мозку і наших рук, а не спорів і міжусобиць», і додам: нікому, окрім нас самих, наша незалежність не потрібна, навіть не вигідна. Хто ж із сильних світу сього відмовиться від дармової робочої сили, дешевого сировинного і природного ресурсу? Маємо не поборювати одне одного, а налаштувати серце і розум працювати на ствердження держави. За людиною залишається її праця, зроблене для суспільства і нації.
— Чи Героєві України довелося чути докори — не все ще у нашому домі гаразд?
— Запитують: «Що дала нам незалежність?» Звучить це з різними інтонаціями і підтекстами. Дала багато, а ще більше дасть, якщо не відступимося. Найперше — можливість позбутися рабської психології, стати господарями власної долі й держави. Ці 20 років збагатили нас досвідом демократії, навчили волевиявлення.
Кожен народ чи регіон шукає власний варіант розвитку, вибудовує свої пріоритети. Немає готових рецептів суспільного успіху. Моє Прикарпаття з колись закритої зони військових частин та ракетних установок стає територією рекреації і туризму. Мої земляки створили найбільше в Україні зелених садиб, готелів, унікальних музеїв, природних заповідників, парків. Я цим пишаюся.
Як голова спостережної ради прикарпатської агрофірми «Прут» прагну на її прикладі стверджувати європейські зразки як в господарюванні, так і в розвитку села, інфраструктури, побуту людей.
— Ми часто повторюємо, що дуже любимо свою країну та незалежну державу, як ви розумієте таку любов?
— Любити Україну треба не тільки до глибини своїх емоцій, а й до глибини своїх можливостей. Є речі, якими не торгують, це — Бог, праця і Україна. Для нації — це той генний код, що дав сили вистояти і здобути Незалежність.
ДОСЬЄ
Василь Ткачук. Народився 10 грудня 1933 р. в селянській сім’ї на Коломийщині. Здобув вищу освіту інженера-економіста. Працював слюсарем, був матросом, директором переробного підприємства, головою колгоспу і правління агрофірми, міністром сільського господарства та продовольства. Народний депутат ІІІ скликання, Герой України, неодноразово обирався депутатом Івано-Франківської обласної ради, заслужений працівник сільського господарства України, Герой Соцпраці.

Слово – ровесникам Незалежності: НЕ ВСІ МІСЦЯ  ПІД СОНЦЕМ ЗАЙНЯТІ

— Бути ровесником своєї держави — щастя і відповідальність. Не всі місця під сонцем зайняті, треба і можна знайти своє. Вірю, що в цьому житті багато залежить від мене.
З музикою мене подружили батьки: разом з ними співав у церковному хорі. Дідусь Василь Дмитрович Логаза — токар за фахом, сам колись мріяв грати на акордеоні. У нього не склалося, віддав навчатися мене. Коли вступав до музучилища, запропонували опанувати рідкісний інструмент — фагот. Ця «в’язанка дров» — так з німецької перекладається його назва — виявилася мені під силу. А торік здобув першу премію на Всеукраїнському конкурсі виконавців на духових інструментах. Тепер готуюсь до участі в міжнародних конкурсах. На фаготі не зациклююся, вивчаю диригування, композиторство. Відмовляюся від походів з друзями на пиво — надаю перевагу гантелям.
На мою думку, наше суспільство надто заполітизоване і цим збіднює себе. Вважаю, що класичної музики треба вчити дітей з 3-4 років. Шкода тих, кому ніколи не довелося бувати на концертах у філармонії. Прикарпаттю вигідно презентуватися туристам конкурсами виконавців на духових і народних інструментах, котрі, як у сусідній Польщі, можна проводити в наших малих туристичних містечках, де народилися відомі люди.
Хочу бути затребуваним музикантом, аби утримувати сім’ю, заробити гроші на придбання фірмового інструмента, бачити на своїх концертах зацікавленого слухача.
Тарас СВОРАК. Народився 2 березня 1991 р. в селі Підпечари Тисменицького району. Закінчив музичну школу і музичне училище. Минулоріч став призером Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців на духових інструментах.

Агроновина: ВІТАМІНИ ВИРОЩУЮТЬ У ГОРАХ

Лохина (голубика) — дика ягода, зазвичай росте в тундрі. Трапляється в дикому вигляді в лісах Полісся та Карпат. А от Віктор Дитинко у своєму приватному сільгосппідприємстві в селі Оболоня одним з перших в Україні взявся розводити екзотичну ягоду в промислових масштабах. На семи гектарах, розповідає начальник управління агропрому Долинської райдержадміністрації Зіновій Швець, він висадив понад 24 тис. кущів цієї рослини, для якої підходять наші ґрунти і велика кількість вологи. Завершили монтаж зрошувальної системи і розраховують уже цього літа зібрати по п’ять кілограмів ягід з куща. Восени засадять ще 13 га ожини, малини та голубики, які використовують для виготовлення натуральних йогуртів, споживають у сушеному і свіжому вигляді. ПП «Дитинко» запроваджує новітні європейські технології, а селянам створено 60 сезонних робочих місць.
На Прикарпатті заради виконання регіональної продовольчої програми застосовують не лише такі традиційні для краю виробництва, як зернове, тваринництво і птахівництво, беруться аграрії й за нові напрямки, орієнтуючись на попит внутрішнього і зовнішнього ринків. Останнім часом були створені п’ять садівничих кооперативів у Рогатинському, Калуському, Долинському районах. Управління садівництва, яке очолив агроном Ігор Микитюк, у складі головного галузевого управління облдержадміністрації дало потужний поштовх розвитку різних напрямків «вітамінного» виробництва в регіоні. Деревами яблунь, груш, слив, вишень, ягідниками засаджено втричі більше земель, ніж 2008 року.