Зовсім не випадково Росія активно працює над тим, щоб Джо Байден не став президентом США. Однією з причин – це сильна підтримка України, продемонстрована Байденом протягом його тривалої політичної кар’єри. І я не сумніваюся, що на посаді президента він залишатиметься відданим прихильником України, розуміючи, що Україна є опорою європейської безпеки. Байден, безсумнівно, не буде боятись протистояти Володимиру Путіну і притягати його до відповідальності, на відміну від Дональда Трампа, чия наполеглива покірливість до диктатора викликає велике занепокоєння.
В історії США жоден віце-президент чи президент під час його перебування на посаді не взаємодіяв з Україною так глибоко і активно, як наш 47-й віце-президент. Це жодним чином не має на меті зменшити важливість підтримки України такими віце-президентами, як Ел Ґор чи Дік Чейні. Заслуговує уваги також той факт, що під час його 36-річної сенатської кар’єри, особливо як голова або член комітету із закордонних справ Сенату, сенатор Байден був міцним другом України.
Як віце-президент, взаємодія Байдена з Україною була надзвичайною. Він часто спілкувався з вищим керівництвом України їздив до України шість разів, більше, ніж будь-який президент чи віце-президент, на противагу президент Трампу чи віце-президенту Майк Пенсу які жодного разу не відвідали Україну. Віце-президент Байден так часто спілкувався по телефону з президентом Петром Порошенком, що він жартував, що частіше спілкується з паном Порошенком, ніж із власною дружиною. Байден тримав під контролем допомогу США Україні в її боротьбі проти російської агресії, в тому числі доклав великих зусиль на відправку американських військових для підготовки українських спецназівців та інших частин українського війська, та забезпечення критично важливого обладнання на той момент, а також збільшення підтримки безпеки та розвідки . Байден виступав за надання Джавелінів та іншої летальної зброї, але президент Барак Обама не пішов на цей крок, хоча він апробував невеликі поставки летальної зброї.
Tим які працювали в той час в американському уряді (включаючи автора цієї статті у комітеті Гельсінської комісії уряду США), було добре відомо, що пан Байден був сильним прихильником більш рішучих дій проти Москви, зокрема надання Джавелінів. Президент Обама разом із радником з питань національної безпеки Сьюзен Райс – які підтримували Україну незалежно, що стверджують деякі критики, – застосували більш обережний підхід, ніж Байден та багато інших, як у виконавчій владі, так і в Конгресі.
Але реальність полягає в тому, що в умовах демократії навіть віце-президенти не завжди отримують бажане.
Як віце-президент, пан Байден відіграв ключову роль у політиці санкцій США щодо покарання Росії за незаконну анексію Криму та втручання на Донбас. Він наполегливо працював, щоб заохотити Європейський Союз запроваджувати і дотримуватися санкцій та підтримувати тиск на Росію – це не завжди легке завдання з деякими країнами ЄС.
Як головний керівник адміністрації Обами щодо України, віце-президент Байден контролював зусилля у 2014 році після Революції гідності та вторгнення Росії, щоб надати Україні допомогу на суму понад 3 мільярди доларів, включаючи гарантії позик, які дозволили новому уряду врятувати економіку України. Він особисто доклав зусилля на вирішення проблем постачання газу до України , який був необхідний для того щоб пережити зиму.
Байден зробив ще щось надзвичайно важливе для майбутнього України, яке полягало в енергійній підтримці верховенства права в Україні. Він наполегливо підштовхнув українських лідерів до боротьби з корупцією, яка роздирає моральну структуру українського суспільства, спотворює його економіку, перешкоджає приходу життєво важливих міжнародних інвесторів та глибоко шкодить національній безпеці. Байден та його команда з питань зовнішньої політики добре розуміють, що саме Росія найбільше використовує корупцію та слабке верховенство права, завдаючи Україні серйозний збиток.
Адміністрація Байдена не тільки значно збільшила б летальну допомогу – включаючи Джавеліни та іншу зброю для протидії зростаючій російській присутності в Чорному морі – вона надавала б і іншу критично важливу допомогу в галузі безпеки, наприклад, військову підготовку. Крім того, Адміністрація Байдена також посилить зусилля щодо заохочення політичних та економічних реформ в Україні, в тому числі з конкретною допомогою.
У нещодавній статті Politico Майк Карпентер, який був головним політичним радником пана Байдена з питань України та Росії в Білому домі, а згодом заступником помічника оборони Росії, України та регіону, дуже чітко висловився: «Ми повинні просувати суверенітет і цілісність України, що означає як військову підтримку, так і допомогу в галузі безпеки, але також допомогти Україні відбити зростаючий, до речі, прихований, російський вплив у її політиці “. Слід зазначити, що після виходу з адміністрації Обами пан Карпентер, ключовий радник з питань зовнішньої політики кампанії Байдена, продовжує підтримувати свій пильний інтерес до України як член Мережі “Друзі України” (FOUN – це позапартійна коаліція колишніх послів, провідних фахівців у галузі політики та міжнародної безпеки) та як спікер на різних конференціях, присвячених Україні, нещодавно на щорічній конференції Центру американсько-українських відносин (CUSUR) з доповіддю про Україну.
За час свого тривалого перебування в Сенаті Байден був надійним прихильником України, проводив слухання, коли був головою Комітету із закордонних відносин Сенату (SFRC) і часто підтримував різні ініціативи Гельсінської комісії та інші ініціативи Конгресу щодо України. У моїй пам’яті виділяється перша резолюція Сенату, внесена ще в 2003 році тодішнім головою Гельсінської комісії сенатором Бен Найторсом Кемпбеллом, прямо назвавши Голодомор геноцидом. З різних причин у той час це було суперечливим. [Див. Мою щотижневу колонку за липень 2018 року: http://www.ukrweekly.com/uwwp/congress-and-the-holodomor/]. Сенатор Байден, на той час ведучий демократ у Комітеті з міжнародних відносин Сенату, був одним із наших найзатятіших прихильників. Сенатор Байден також мав чіткий погляд на підтримку прав людини та демократії в Європі та Євразії. Він був рішучим захисником ще одного законодавчого акта у Сенаті, з яким я був глибоко пов’язаний у Гельсінській комісії: актів про демократію Білорусі 2004 та 2006 років, що підтримують боротьбу білоруського народу за свободу та права людини. Цей законодавчий акт є актуальним і сьогодні, враховуючи те, що відбувається в Білорусії зараз. У 1990-х сенатор Байден був сильним прихильником заохочення рішучих дій проти недобросовісної агресії Сербії в Боснії. І, ми маємо пам’ятати, що він був лідером Сенату який виступав за розширення НАТО, який і на сьогоднішній день прекрасно розуміє незмінну важливість цього чудового союзу. В особі Джо Байдена Україна має перевіреного друга. Контраст між паном Байденом та нинішнім мешканцем Білого дому є величезний , і не лише коли справа стосується України, але для миру, безпеки, демократії, прав людини та верховенства права в Європі, Євразії та насправді, в цілому світі.
Орест Дейчакiвський
