Байден і Україна. Ілюзії, від яких треба відмовитися

0
69
Інаугурація Байдена відбулася сьогодні, і в наших широтах шириться маса дивних тверджень, які поширюються, окрім інших, тими людьми, які мають приймати стратегічні рішення.

Власне цей допис — написаний на основі аналітичної доповіді, яку підготував Український інститут Майбутнього.

Отже, від яких ілюзій потрібно позбавитися?

Можна все порішати на особистих контактах.

Зараз існує міф про певну кількість людей, які ніби-то можуть відкривати ногою двері до Білого дому і все вирішувати. Справді, існують точкові теми, які триматимуться на контролі в овальному кабінеті (не допустити, щоб посадили когось, до прикладу), але в США працюють інституції, і як тільки від України почне бігати десяток гінців, кожен з яких називатиметься людиною Зеленського — це стане крахом нашої політики. У Вашингтоні люблять конкретику і хочуть мати справи зі зрозумілими людьми, які мають повноваження. Зараз, в офісі Президента це просто не розуміють, і це несе величезні загрози для нас.
Байден займе наджорстку позицію щодо Росії.

Головна загроза для США — Китай, який різко підсилився, очоливши процес по створенню зони вільної торгівлі в південно-східній Азії. І Росія тут виступає природнім союзником США щі стримування Китаю. Вашингтон буде пробувати шукати шляхи відновлення діалогу з РФ, так само як і Росія їх шукатиме. Адже в Москві теж прекрасно розуміють, яку загрозу несе Китай для РФ. І тут треба буде робити надзусилля нашим дипломатам, щоб правильно грати на цьому фронті.

Найшвидший шлях до США — прямий діалог з Вашингтоном

Україна для США — периферійна зона. Головні зусилля в нашому регіоні, які продовжуватимуть будувати США — це ініціативи Тримор”я. Ми маємо нарешті почати грати там свої ігри. І треба розуміти, що окрім налагодження прямих контактів (при існуванні чіткої політики комунікації на найвищому рівні) найкоротша дорога до Вашингтона лежить через Варшаву, Бухарест та Прагу. Регіональні союзи відіграватимуть ключову роль у світовій системі безпеки в найближчі роки.

Потрібно не чіпати Ситника, і всі вважатимуть, що ми боремося з корупцією

При Байдені, Вашингтон буде приділяти більше уваги демонстрації демократичних устремлінь. На жаль, ми страждаємо від примітивних рішень. І одне з таких рішень — спроба звести всю боротьбу за демократію до корупційної складової, яка в останні місяці звелася до збереження Артема Ситника на посаді. З однієї сторони це нелогічно, а з іншої — це ставить офіс президента в незручне становище: адже, де-факто, Зеленський, а разом з ним і країна, стає заручником історії про найкорумпованішу країну Європи. Якщо не вийти з цього звуженого «зачарованого кола», ми не зможемо ані боротися з корупцією, ані претендувати на похвалу від «цивілізованого світу» за просування реформ. Навіть, якщо ці реформи робитимуться.

Нам потрібно запропонувати якийсь один вагомий проєкт, і ми матимемо спокій

В офісі президента зараз мізкують над тим, який проєкт запропонувати США, щоб ми відразу стали цікавими. Насправді це шлях Віктора Януковича, який в перші дні свого президенства запропонував США віддати 90 кг збагаченого урану. І справді, це дозволило понад два роки мати відносний спокій на цьому фронті. Але після вивезення останнього кілограма, США відразу згадали про Тимошенко й інші антидемократичні історії. У нас немає зараз урану і у нас немає такого одного чи двох проєктів.

Вадим Денисенко