Хана, братва!

0
130

Інтрига лише в тому, кого Дядько Сем зжере першим

Чи багато в Україні чесних мільйонерів? Тих, хто може відзвітувати про кожну копійку, не підмазує, не лобіює, не краде й точно живе на свої? А чи багато таких серед політиків, чиновників і суддів? Згадайте шок від першого знайомства з їхніми деклараціями. Згадайте банки, що масово залишали ринок, бо вони були лише гаманцями своїх власників. Згадайте безліч розслідувань про те, як прості клерки й виконавці волі народу пиляють бюджети собі в кишені. І весь цей сором роками прикривала лише банківська таємниця. Тепер її немає.

Це сталося в грудні 2020-го з прийняттям Сенатом США Закону про боротьбу з відмиванням грошей (див. документ) та імплементацією його положень у інше американське законодавство.

Суть закону проста й жахлива: Сполучені Штати можуть вимагати від банку іншої країни, що має кореспондентський рахунок у банку США, будь-яку інформацію про його клієнта, підозрюваного американським Мінфіном або Мін’юстом у відмиванні грошей, шахрайстві або іншій злочинній діяльності. І, звичайно ж, банк повинен бути готовим дати показання в суді. Не надаси інформації — штраф. Відмовишся давати показання — штраф. Попередиш клієнта про такі запити — штраф. Злісним же порушникам просто закриють коррахунки в США, а гроші, які перебуватимуть на них, арештують, що автоматично зробить будь-який банк, навіть найсерйозніший, аутсайдером фінансового світу. Звісно, американська Феміда залишає іноземним банкам право оскаржити вимоги про розкриття інформації в суді, але з неприємним застереженням: порушення банківської таємниці не може бути єдиною передумовою для такого позову.

Запитувана інформація може стосуватися звітів і записів, необхідних для оцінки ризиків відмивання грошей, ухиляння від сплати податків, фінансового шахрайства. Банки США не просто повинні переглянути свої підходи до оцінки ризиків співпраці з деякими клієнтами, а й готувати звіти про підозрілу на їхній погляд діяльність, у тому числі й іноземних банків-контрагентів.

Технологічно в Штатах теж готуються, зобов’язавши своє Казначейство створити нові стандарти для систем моніторингу трансакцій і оцінки ризиків із використанням машинного навчання; розширити нормативи про канали відмивання грошей; урахувати всілякі варіанти шахрайства з використанням криптовалют, антикваріату або інших цінностей, що заміняють гроші.

Вишенька на торті — зміни, що посилюють відповідальність високопоставлених іноземних політиків, членів їхніх родин або близьких соратників за приховування, фальсифікацію або викривлення фінансової інформації, що стосується їхніх активів, дорожчих за мільйон доларів. І оскільки пересічному читачеві ця сума може видатися немаленькою, уточнимо: мільйон доларів — це трикімнатна квартира з ремонтом біля Маріїнського парку.

І, попри будь-яку політичну вагу в рідних пенатах, у разі засудження американською Фемідою високопоставленим іноземцям загрожують штраф, тюремне ув’язнення і конфіскація. Співпраця зі слідством вітається. Банкам, наприклад, узагалі нічого не загрожує, якщо вони, дотримавшись усіх правил та інструкцій, здаватимуть із потрухами своїх клієнтів. А інформатори можуть навіть претендувати на 30% від можливої суми стягнення, щоправда, без урахування конфіскації.

Звичайно, дехто спробує сховати свої грошики й активи, використовуючи офшори та «матрьошки», тобто множачи трансакції та запаковуючи компанії в компанії, але й тут буде непросто. США вирішили створити централізовану базу даних про кінцевих власників (власників частки в 25% і вище) усіх своїх активів. І горе тем українцям, які мають там активи, навіть якщо через треті руки, адже на створенні цієї бази наполягали саме федеральні правоохоронні органи. Тож навмисне приховування кінцевих бенефіціарів — кримінальна відповідальність. Співпраця й уточнення раніше невідомих фактів про кінцевих власників, навпаки, вітається й заохочується. Доступ до бази одержать фінустанови, правоохоронні органи, ЦРУ й Агентство національної безпеки США.

Основні цілі всіх цих починань: збір і систематизація найповнішої фінансової інформації, створення системи оцінки та прогнозування ризиків, максимально швидкий обмін даними між фінансовим сектором і правоохоронцями. Паралельно буде запущено трирічну пілотну програму обміну даними з іншими країнами, за винятком країн, що фінансують тероризм, і Росії з Китаєм. Бо йдеться саме про обмін даними, й немає гарантій, що в цих країнах отримана інформація буде захищеною, і її не використають в якихось інших цілях.

Також, за даними ZN.UA, впроваджувати цей антикорупційний порядок денний Штати планують у тісному співробітництві з Європейським Союзом. По-перше, це подвоїть ефективність усіх цих заходів. По-друге, злагоджена боротьба з корупційною загрозою дасть змогу США і ЄС швидше відновити відносини, що ускладнилися за час президентства Трампа. Тобто ми очікуємо якщо не аналогічних, то подібних змін і в європейському законодавстві. Бо якщо їх не відбудеться, ЄС просто почне перетягувати «клієнтів» до себе, створюючи альтернативу надто упередженим американським підходам.

Звісно, система вибудовується громіздка та багаторівнева, вона потребуватиме зусиль багатьох держструктур США. Це найбільш серйозні та сміливі зміни до американського Закону про банківську таємницю з моменту його ухвалення. З урахуванням ваги США у світі це старт глобальних змін у підходах до антикорупційної боротьби. Але що це обіцяє маленькій Україні?

Кореспондентський рахунок у США має будь-який банк, що поважає себе і працює в Україні, та й не в Україні. І хоча поблажливі американці обіцяють, що штрафи для банків із невеликих країн, що розвиваються, будуть нижчими, йти на ризик заради захисту своїх VIP-клієнтів однаково будуть готові одиниці.

Для початку розслідування не потрібно мати активів або рахунків на території США, досить активів, куплених на сумнівні кошти, або підозрілих фінансових операцій, причому не обов’язково в доларах. Отже, на прицілі в Дядечка Сема опиниться весь наш істеблішмент з олігархами й іншими дрібнішими діячами. Чи все чисто на рахунках тих восьми компаній, які Зеленський передав Шефіру перед президентством? Чи бездоганна діяльність усіх 20 компаній, в яких має частку Єрмак? Чи зможуть пояснити походження всіх своїх активів українські бізнес-ваговики та банкіри, що прогоріли? Чи готові вони обговорювати питання обкладання податками, наприклад, і «кишенькових» компаній в офшорних юрисдикціях? А що робитимуть судді та прокурори з їхніми хоромами й автопарками? Та в Україні будь-яка успішна бізнес-модель або кар’єрний план роками включали корупцію як основну складову. І навіть якщо питання вирішуються готівкою, потім ця готівка все одно «світиться» в банку при купівлі нерухомого й рухомого. Тут поле неоране для США, і Байден як ніхто знає Україну та обізнаний з її проблемами та викликами. Ми для нього східний фланг і чинник стабілізації в Європі, а про необхідність вилікувати Україну від ракової пухлини корупції він говорив ще 2015-го. Тобто когось приберуть, когось візьмуть на короткий повідець, хтось охоче піде на угоду сам, здавши заклятих друзів.

Колись, на межі 90-х і нульових, в Україні склалася схожа ситуація — було зібрано компромат на всіх ключових політичних та економічних гравців, що неабияк побешкетували на початку незалежності. Очікування були досить оптимістичні, адже коли є компромат на всіх людей, які приймають рішення, це дає можливість смикати за потрібні ниточки, вибудовуючи державну політику. Але не вийшло: в результаті «скомпрометовані» скупили всіх і все, забезпечивши собі цілковиту свободу дій. На щастя, зараз це неможливо, адже компромат буде зібрано США, а до його збору й аналізу будуть причетні занадто багато американських держструктур, щоб приховати правду. Цього разу в грі «Хто хоче залишитися мільйонером?» не буде правильних відповідей. Ваше очко, панове, переходить у глядацький зал!

Із погляду боротьби з корупцією, відмиванням грошей і ухилянням від оподаткування, це добре, і нехай усе в американців вийшло б. Але з погляду здійснення незалежної державної політики, ми вразливі як ніхто й ризикуємо остаточно втратити суб’єктність на світовій політичній арені. Не менше за політичні лякають і можливі економічні наслідки, — наш реальний сектор міцно пов’язаний саме з потенційними жертвами Держдепу. Це сумний висновок, але в нашому анамнезі все занедбано настільки, що американська схема лікування може виявитися для нас хіміотерапією, яка вбиває раніше за рак. Що ж, сподіваємося, що розсудливі Штати застосовуватимуть мікродозування, а не кінські порції ліків.

Юлiя Самаєва