Загони спецпризначення США могли б допомогти Україні у війні з Росією

0
27

Ера протистояння держав повертається, і воювати з чужими арміями – не те ж саме, що з терористами в Афганістані.
Цього літа виведення військ США з Афганістану покінчить з так званою “нескінченною війною”. Це також буде кінець золотої ери американських сил спеціальних операцій.

Про це в статті для Bloomberg пише професор Школи передових міжнародних досліджень в Університеті Джона Хопкінса Хал Брендс. Глобальна війна проти тероризму на ціле покоління вивела сили спецпризначення на передній план американської стратегії. Це був час, коли “зелені берети”, “морські котики”, “морські рейдери” й інші спеціальні загони виконали надзвичайну роботу, зібрали надзвичайно велику кількість нагород і понесли дуже великі втрати.

Сьогодні, однак, США переводять свій фокус з війни проти тероризму на довготривале протистояння проти Росії й Китаю. Щоб лишитися актуальними у боротьбі з загрозами нової ери, американським силам спеціальних операцій доведеться розвернутися до свого минулого, хоч це й іронічно. За два десятиліття війна з тероризмом стала центральною для ідентичності сил спецпризначення. З перших днів після терактів 11 вересня 2001 року вони брали активну участь у відстеженні лідерів терористів й знищенні терористичних мереж. Вони вступали в битви з “Аль-Каїдою” й іншими ворогами в різних країнах: від Філіппін до країн Перської затоки й Сомалійського півострова.

Разом з розвідувальними управліннями США таємне Об’єднане командування спеціальними операціями Пентагону розробило найпотужнішу машину для “полювання на людей” в історії. Підтвердженням цього стала операція з вбивства Осами Бін Ладена в 2011 році. Роль сил спецпризначення стала ще важливішою після смерті головного терориста. В часи президенства Барака Обами США перейшли від масштабних місій в Іраку й Афганістані до більш делікатної антитерористичної стратегії. Цей підхід віддав найвищий пріоритет невеликим і дуже добре навченим загонам, здатним проводити рейди чи підтримувати союзників у битвах проти “Ісламської держави” чи “Аль-Каїди”.

Сили спеціальних операцій дали саме ті результати, яких хотіли політики. Тож політики почали ще більше на них покладатися. Бюджет Командування спеціальними операціями зріс втричі з 2001 до 2017 року. А його особовий склад збільшився з 43 тисяч до 70 тисяч солдатів. Людська ціна була висока. В останні роки війни проти тероризму на загони спецпризначення (на які припадає приблизно 5% від всієї армії США) припадала половина чи й навіть більше американських втрат.

Тим часом, ера після терактів 11 вересня формувала й деформувала спільноту сил спецпризначення. “Морські котики”, “зелені берети” й інші загони зосереджувалися на антитерористичних місіях, відмовляючись від завдань, для яких вони були створені від самого початку. І це створює виклики на тлі того, як стратегічні пріоритети Америки змінюються.

Війна з тероризмом нікуди не зникне. У суворих регіонах Африки й Близького Сходу ще буде багато небезпечної роботи. Але головною проблемою для безпеки США стає змагання з іншими великими державами, яке ведеться здебільшого невоєнними засобами, хоча загроза початку війни постійно присутня. Тож силам спецпризначення доведеться повернутися до свого коріння.

Для прикладу можна подивитися за “зелені берети”, які входять в структуру сухопутних військ США. Вони були створені в часи Холодної війни і не для того, щоб переслідувати терористів. “Зелені берети” допомагали Вашингтону боротися за вплив у нестабільних глобальних регіонах. Ці сили зіграли велику роль у гарячих точках Холодної війни, таких як Сальвадор.

“Сьогодні існує багато речей, які б “зелені берети” могли зробити. Вони можуть стати очима й вухами уряду США в таких регіонах, як Африка, де вороги поступово посилюють свою присутність. Можуть зміцнювати партнерів, таких як Україна, які опинилися на передовій геополітичного змагання. Можуть допомогти країнам Скандинавії чи Балтії підготувати для Росії довгу й криваву партизанську війну, якщо Москва наважиться на атаку”, – йдеться в статті.

Але для цього доведеться зосередитися на традиційних навичках, таких як ведення нетрадиційної війни й вивчення іноземних мов. Всі ці вміння атрофувалися за останні 20 років. Або ж можна звернути увагу на “морських котиків”. Після 11 вересня вони брали участь в антитерористичних операціях на суходолі. Але в майбутньому їхні сили знадобляться, насамперед, в морському просторі Індо-Тихоокеанського регіону. Їхній внесок у боротьбу з іншими державами буде вимагати активності, яка більше нагадує їхню давню історію, а не останні роки. Зокрема, вони можуть забезпечити чутливі розвідувальні дані в мирний час й розчистити шлях для звичайних загонів до гарячих регіонів під час війни.

Це ж різною мірою стосується “рейнджерів”, “морських рейдерів” й інші сили спеціального призначення США. І така переорієнтація – це питання не лише обладнання й проведення тренувань. Для цього потрібні також глибокі культурні й організаційні зміни. Військовим, які тільки починають свою кар’єру в армії, а також ті, хто служив до 11 вересня, буде легше адаптуватися до нової ери, в якій бойові розгортання трапляються рідко, а протистояння в мирні часи – норма. Для тих, хто почав службу в силах спецпризначення в розпал війни з тероризмом, це буде більша проблема.

Геополітичні потрясіння провокують бюрократичні потрясіння. Фактично кожному елементу зовнішньополітичного апарату США: від міністерства торгівлі до Держдепартаменту й розвідувальних управлінь, – доведеться наростити або відновити “м’язи” для інтенсивного стратегічного протистояння. Для американських сил спеціального призначення це здебільшого буде повернення “назад у майбутнє”.