Зустріч Байден–Путін: Саміт кардинальних протилежностей

0
23

Путін прагне самоствердитися й позбутися ярлика кілера, Байден – переконати вбивцю припинити розхитувати ситуацію

За два тижні до запланованого саміту президентів Байдена й Путіна російський МЗС раптом виступив із заявою, що порядок денний двох країн абсолютно не збігається, але в Кремлі поблажливо готові вислухати американську сторону. Тим часом, Міноборони РФ гучно оголосило про намір розгорнути в західній частині Росії 20 нових військових з’єднань і частин – для посилення противаги силам НАТО.

У тому, що кремлівський режим не зацікавлений у зближенні відносин з Америкою, немає жодного сюрпризу. Цілі Вашингтона й Москви кардинально різняться: у США прагнуть стабільності й передбачуваності, у Росії ж навпаки – дестабілізації в Україні, Сирії, на Близькому Сході та в самих Штатах і блоці НАТО. Отже, якими можуть бути очікування від зустрічі Байдена з Путіним у таких умовах?

МОСКВА ГОТУЄ «НЕКОМФОРТНІ» СИГНАЛИ

Підготовка США й Росії до саміту триває із середини квітня, відколи Байден запропонував Путіну зустрітися попри те, що публічно визнав його «кілером». Президент США тоді переступив через себе й погодився на переговори з убивцею в умовах, коли Росія створила масштабну загрозу нової війни, перекинувши десятки тисяч військ до кордонів з Україною і в окупований Крим. Байдену вдалося тимчасово знизити градус напруження, принаймні, до запланованої зустрічі.

Після цього американська й російська сторони почали працювати над підготовкою саміту. У травні навіть відбулися контакти глав зовнішньополітичних відомств Блінкена й Лаврова, а також радника з питань нацбезпеки Саллівана й глави російського Радбезу Патрушева. Сторони узгоджували порядок денний запланованого саміту, аж поки Москва не обірвала підготовку своїми заявами.

У понеділок заступник глави російського МЗС Сергій Рябков заявив, що порядок денний сторін абсолютно не збігається, а також, що Сполучені Штати повинні очікувати з боку РФ численних «некомфортних» сигналів уже впродовж найближчих днів. Водночас глава Міноборони Росії Сергій Шойгу оголосив про наміри створити два десятки нових дивізій та полків у Західному військовому окрузі Росії. При цьому в Москві дали зрозуміти, що ці невдоволення пов’язані з заявою президента Джо Байдена про стан прав людини в Росії, з якою він виступив напередодні.

Але що такого сказав глава Білого дому?

«Я зустрінуся з президентом Путіним через кілька тижнів у Женеві й дам зрозуміти, що ми не будемо стояти осторонь і дозволяти йому порушувати ці права», – заявив у суботу Байден. Він підкреслив, що Сполучені Штати засновані на ідеалах рівності й «зобов’язані відкрито виступати, коли бачать порушення прав людини».

Іншими словами, Байден повторив послідовну позицію США за дотримання цивілізованих прав і свобод в усьому світі, у тому числі в Росії – про це було сказано не раз. Тож навіщо Москві влаштовувати демарш?

СПРАВА В МОТИВАЦІЇ

Ключ до відповіді слід шукати в особистій мотивації Путіна. Йому зустріч із Байденом є конче необхідною. По-перше, Путіну треба рятувати імідж своєї партії «Єдина Росія» перед виборами до Держдуми цієї осені, й картинка з Байденом на російському ТБ буде кращою рекламою його «величі». Тут можна не сумніватися, що пропагандисти Кремля швидко затруть ярлик убивці й замінять його як мінімум на лідера, рівного американському президентові за впливом і можливостями.

По-друге, Кремль розцінює пропозицію Байдена про саміт як щедрий подарунок, щоби Путін міг знову самоствердитися на міжнародній політичній арені. Адже глава Білого дому, мовляв, сам прагне домовлятися з президентом Росії.

Через це демарш російського МЗС про нібито незацікавленість Москви у саміті, а також нові бряцання зброєю спрямовані на те, щоби посилити і внутрішній, і зовнішній імідж кремлівського вождя. У Москві прагнуть зробити вигляд, що йдуть назустріч бажанням Байдена поспілкуватися з Путіним.

Однак у Білому домі вважають зовсім по-іншому.

«Ми не розглядаємо зустріч із російським президентом як винагороду (для Кремля – ред.); ми розглядаємо це як важливу частину захисту інтересів Америки», – висловила чітку позицію з цього приводу речниця Білого дому Джен Псакі.

Вона підкреслила, що дипломатія так і працює: «Ми не зустрічаємось лише з тими людьми, з ким погоджуємося, насправді – важливо зустрічатися з лідерами, коли у нас є розбіжності, як це й відбувається з російськими лідерами».

Псакі також зауважила, що саміт у Женеві стане змогою «висловити занепокоєння там, де вони існують, та рухатися до більш стабільних і передбачуваних відносин із російським урядом».

У перекладі з дипломатичної мови це означає, що у Вашингтоні вважають Путіна нестабільним і непередбачуваним. А Байден погодився на зустріч із ним не для того, щоби поговорити на рівних, а щоби попередити про неминучі наслідки в разі, якщо він не заспокоїться. І оскільки саме Путін більше зацікавлений у зустрічі з Байденом, йому доведеться вислухати все від американського президента.

ДВА ПАКЕТИ ДЛЯ ПУТІНА

У Байдена опрацьовують конкретні переговорні позиції по цілому переліку тем та не приховують, що очікують «складної розмови» з Путіним. Загалом у Білому домі готують два пакети питань для обговорення. До першої категорії належать ті, де США й Росія мають кардинальні розбіжності, до другої – ті, де інтереси обох країн перетинаються.

Українське питання знаходиться в першому пакеті, й Сполучені Штати вже заявили свою чітку позицію по ньому – з акцентом на захист суверенітету й територіальної цілісності України. А це означає, що Байден особисто розкаже Путіну про те, що чекає Росію в разі, якщо Кремль почне знову загострювати ситуацію.

До першого пакету, очевидно, також увійдуть питання останнього розвитку подій навколо Білорусі, Nord Stream 2, підтримки Росією кривавого режиму в Сирії – принаймні ці теми вже підтвердили в Білому домі. Але найбільш важливим для Путіна має стати особисте попередження від Байдена щодо хакерських атак проти Америки та її союзників, а також інші спроби росіян підірвати західні демократії.

Другий пакет тем для обговорення, де інтереси обох країн перетинаються, є не таким уже й великим. Він стосується контролю над ядерними озброєннями, переговорів по іранській ядерній програмі та інших окремих тем.

Звісно ж, у Білому домі тверезо оцінюють ситуацію та враховують, із ким мають справу. Адже Джо Байден особисто знайомий з політикою Кремля ще з кінця 1970-х років, коли він уперше очолив делегацію Сенату під час візиту до тодішнього Ленінграда, і з того часу постійно перебуває в темі. Такий політичний досвід позбавляє главу Білого дому будь-яких ілюзій відносно того, чим є сучасна Росія, а також правлячий режим у Кремлі.

Отже, незважаючи на різкі дипломатичні випади Москви, саміт у Женеві має всі шанси відбутися, оскільки обидві сторони глибоко зацікавлені у зустрічі. Щоправда, фокус інтересів Білого дому й Кремля при цьому відображає кардинальні протилежності. Путіну потрібне чергове рейтингове шоу, щоби відмитися від ярлика кілера та утвердити свою політичну легітимність як у Росії, так і на світовій арені. Байден же має намір переконати вбивцю припинити розхитувати ситуацію й розповісти йому тет-а-тет про конкретні наслідки.

Однак усе це має потенційний прямий зв’язок з Україною, навколо якої Кремль продовжує зосереджувати масштабний військовий контингент. Наразі така ескалація є одним із основних важелів впливу путінського режиму на Західний світ на чолі зі США. І Сполучені Штати досі зберігають послідовну позицію на захист українського суверенітету.

Ярослав Довгопол, 
Вашингтон