Холостий зідзвон. Що робити Україні, поки Росія та США “танцюють танго”

0
184
Американцям цього разу важливо було знецінити бажання Путіна використати військову загрозу як шантаж. Фото: kremlin.ru

У Москві дзвінок у США називали “робочим” і запевняли, що жодних сенсацій від переговорів чекати не варто. У Києві навпаки з великим інтересом очікували закінчення розмови двох президентів, оскільки відеокол проходив на тлі прогнозів української та американської розвідки про ескалацію конфлікту, що готується, на російсько-українському кордоні.

У вівторок, 7 грудня, президент РФ Володимир Путін та американський гарант Джо Байден протягом двох годин за допомогою захищеного відеозв’язку обговорювали важливі для обох сторін теми, зокрема українське питання.

Переговори Путін — Байден. Без сенсацій, але із жорсткою риторикою

“Як я і прогнозував, риторика Байдена виявилася значно жорсткішою, ніж припускали деякі українські експерти. Це хороший сигнал для нас”, — написав у себе в телеграм-каналі нардеп “Слуги народу” Олександр Качура, звертаючи увагу на деякі заяви США після переговорів із Путіним про те, що вони не мають наміру торгуватися з приводу членства України в НАТО, про що повідомив радник президента Джейк Салліван, а в разі російського вторгнення в Україну готові посилити і розширити санкції проти Росії, допомагати Україні з озброєнням і закрити “Північний потік-2” Про що Байден нібито вже домовився з Німеччиною.

За підсумками переговорів двох президентів справді не прозвучало жодних сенсацій, як і запевняв Кремль. Головною темою була Україна. Також президенти обговорили хакерські атаки, стратегічну стабільність, спільну роботу з регіонального напрямку, зокрема Ірану.

Незадовго до бесіди обидві сторони публічно позначили свої позиції з українського питання: у Білому Домі мали намір вкотре висловити “занепокоєння” з приводу накопичення російських військ на українському кордоні та пригрозити санкціями у разі загострення конфлікту, в Кремлі — традиційно обурюватися через відсутність прогресу за Мінськими угодами та вимагати гарантій нерозширення НАТО на Схід. Усі ці пункти повторилися у протокольних пресрелізах обох країн за результатами відеоколу.

Напередодні переговорів із Путіним і після Байден зателефонував європейським партнерам, щоб “звірити годинник”. А Володимиру Зеленському перед відеодзвінками Вашингтона та Кремля зателефонував держсекретар США Ентоні Блінкен. Після розмови з Путіним Байден обіцяв набрати українського гаранта в четвер, що, як зазначають експерти, наголошує, що жодних сенсацій не було, а отже, переговорити з Україною можна й пізніше.

За словами політолога Володимира Фесенка, в цих переговорах був важливим сам факт, що вони відбулися. Якщо це сталося, то обидві сторони хочуть домовлятися, і переговори будуть продовжуватися. Усе це знижує ймовірність нового військового конфлікту на українському кордоні: якби РФ хотіла напасти, вона вже це зробила б.

“Війни не починають із попереджень і витоків”, — наголошує експерт.

Про те, що США та Росія готові домовлятися і надалі, сигналізує інформація про те, що з оборонного бюджету США прибрали пункт про санкції проти газопроводу “Північний потік-2”, а також пункт про запровадження санкцій проти 35 росіян з оточення президента Росії та заборону громадян США на угоди, пов’язані із суверенним боргом РФ.

Експерти зазначають, що поправку про відміну санкцій Сенат США вніс напередодні переговорів, але оголосили про неї після того, щоб зробити “реверанс у бік Росії”.

“Байден затятий дипломат, він любить натяки, реверанси, ходи. Тому, щойно переговори закінчилися, стало миттю відомо, що санкції щодо ПП-2 викреслили з оборонного бюджету”, — каже політичний експерт Олег Постернак.

“Цілком очевидно, що домовилися про щось. Стає зрозуміло, чому американські та європейські медіа інтенсивно розкручували тему майбутнього вторгнення. Байден дав зелене світло “Північному потоку-2″, санкції зникли”, — додає політолог Андрій Золотарьов.

Переговори Кремля та Білого дому відбулися. Що далі?

Експерти зазначають, що американцям цього разу важливо було знецінити бажання Путіна використати військову загрозу як шантаж. Цей сценарій спрацював улітку, коли можлива ескалація на кордоні з Україною стала приводом для особистої зустрічі Джо Байдена та Володимира Путіна. Цього разу США зіграли на випередження, взявши ситуацію під контроль. Тому протягом кількох тижнів точилися розмови про військову загрозу і, можливо, після переговорів із Байденом градус напруги знизиться, оскільки Путін навряд чи по-справжньому ризикне на континентальну війну.

“Путін не Сталін і не Петро I. Він більш приземлений, мікророзважливий. Він швидше спробує “фінляндизувати” Україну”, — продовжує Постернак, згадуючи історичний факт про те, як у 1948 році Фінляндія підписала договір із СРСР який зобов’язував її не вступати ні в які союзи та коаліції, зберігати нейтралітет.

“Можливо Росія хоче повторити такий сценарій з Україною. З цієї причини вони вимагають від США юридичних гарантій нерозширення НАТО на Схід. І тут є свої плюси. Такі вимоги означають, що Росія перестає сприймати Україну як сферу власних інтересів і просто вимагає в умовах транзиту влади у 2024 році (а швидше за все Путін передаватиме справи), гарантій зовнішньополітичної безпеки та стратегічної стабільності”, — каже Постернак.

Проте США не підуть на такий компроміс. Байден, як уже заявили у США, не погодиться на ультиматум Путіна. Але швидше за те, щоб не показати власну “слабкість”, яку йому не вибачать усередині країни.

“Публічні ультиматуми Путіна щодо НАТО — Байден їх не може виконати, навіть якби захотів. Якби він підтримав вимоги Путіна, це поставило б хрест на другому президентському терміні, оскільки така позиція суперечить традиційній позиції США та їхнім інтересам, манері поведінки”, — зазначає Фесенко.

Щодо подальших перспектив України, за словами Олега Постернака, є ймовірність, що США та Росія “танцюють продумане танго”, коли кожна сторона прогнозує дії іншої сторони, бо це відповідає інтересам кожної. Результатом може стати швидке схиляння України до непопулярних заходів, наприклад, реалізації Мінських угод.

“Українців протягом багатьох тижнів накачують страхом, удобрюючи суспільний ґрунт для безболісного прийняття Мінська”, — каже Постернак.

Поки що вказівок на реалізацію такого сценарію немає. Американці публічно підтримують суверенітет і територіальну цілісність України, а Росія офіційно заявляє, що щодо Мінська немає жодного прогресу.

Серафима Таран