Москва – Вашингтон: нова спроба тиску

0
23

Телефонна розмова російського та американського президентів, яка за московським часом відбувалася в ніч з 30 на 31 грудня, сталася з ініціативи Володимира Путіна. Для нього ця розмова мала насамперед пропагандистське значення й напередодні його новорічного звернення до росіян повинна була продемонструвати, що з ним, Путіним, у світі рахуються, і сам президент США змушений з ним на його прохання-вимогу розмовляти, перш ніж сісти за новорічний стіл! Байдену ця розмова в принципі була не потрібна, і він погодився на неї тільки для того, щоб Америку не звинуватили у відмові від діалогу з Росією, а сам Байден неодноразово наголошував на важливості такого діалогу. Розмова, як і очікувалося, жодних видимих результатів не принесла. Але певна тенденція простежується. Згідно з російською версією розмови, головною темою бесіди стала реалізація домовленості про запуск переговорів щодо надання юридичних гарантій забезпечення безпеки Росії, причому «результатом спільної роботи мають стати тверді правові гарантії, що виключають просування НАТО на схід та розміщення загрозливих систем озброєння поблизу російських кордонів. Акцентовано, що безпека кожної країни може бути забезпечена лише на основі суворого дотримання принципу неподільності безпеки». Що таке «неподільність безпеки» – зрозуміти навряд чи можливо, хоча б тому, що так само неясно, що таке «подільність безпеки». Залишається сподіватися, що, на відміну від прес-служби, Путін використовував у розмові з Байденом більш зрозумілу мову.

Було підтверджено проведення російсько-американських переговорів у Женеві 9–10 січня, дискусії у рамках Ради Росія – НАТО в Брюсселі 12 січня. 13 січня розпочнуться дискусії і в ОБСЄ. Зазначу, що для того, щоб підтверджувати вже узгоджені заходи, Путіну зовсім не обов’язково було дзвонити Байдену напередодні Нового року. При цьому американський президент заявив, що «Вашингтон не має намірів розгортати на території України ударні наступальні озброєння». Також «з російського боку було дано вичерпну відповідь на новозгаданий Джозефом Байденом варіант прийняття «масштабних» санкцій проти Росії у разі ескалації ситуації навколо України. Зокрема, сказано, що це стало б найсерйознішою помилкою, яка фактично загрожує повним розривом російсько-американських відносин». Незрозуміло, до чого може призвести загроза «повного розриву» відносин із США. Навряд чи йдеться про розрив дипломатичних відносин між двома найбільшими ядерними державами. А двосторонні торговельно-економічні відносини та інша співпраця й без того перебувають на низькому рівні, і навіть їхнє повне припинення навряд чи злякає Америку. За словами помічника російського президента Юрія Ушакова, Путін сказав Байдену, що переговори «не повинні перерости в балаканину» і що Росія чекає на конкретні результати, причому швидко. І попередив: «Подивимось, як підуть переговори – день-два, три раунди. Далі робитимемо висновки». Проте залишається незрозумілим, що саме Москва може зробити у відповідь.

Згідно з прес-секретарем Білого дому Джен Псакі, Байден роз’яснив, що США, їхні союзники та партнери дадуть рішучу відповідь, якщо Росія знову вторгнеться в Україну, і наголосив, що прогрес на переговорах може бути досягнутий лише у разі деескалації обстановки навколо України. Також анонімний представник Білого дому заявив Бі-Бі-Сі, що «президент Байден описав два шляхи, два варіанти американського підходу, які залежатимуть від дій Росії. Один – шлях дипломатії. Другий – стримування, включаючи серйозну економічну ціну та корекцію розташування сил НАТО, а також додаткову допомогу Україні». Американський президент під час новорічних заходів у Вілмінгтоні, у штаті Делавер, повторив у розмові з журналістами, що нові агресивні дії Росії щодо України призведуть до жорстких санкцій, які стануть сильним ударом для російської економіки. «Ми дали зрозуміти президенту Путіну, що якщо він вживе ще якихось дій, вторгнеться в Україну, то нами будуть застосовані суворі санкції. Ми збільшимо свою присутність у Європі разом із нашими союзниками по НАТО, і це буде (для Росії – Б.С.) високою ціною, яку їй доведеться заплатити». Проте досі Байден не відповів на звернення групи американських політиків, включаючи двох колишніх послів у Москві, які закликали його опублікувати перелік санкцій, який буде накладено на Росію в разі її вторгнення в Україну. На їхню думку, цей крок міг би змусити Путіна зупинити ескалацію навколо України, оскільки він тоді переконався б наочно, наскільки руйнівними для Росії можуть бути наслідки агресії.

Відсутність такого переліку санкцій може свідчити як про труднощі їх узгодження з союзниками, так і про відсутність в адміністрації Байдена ясних уявлень про те, які саме антиросійські санкції вона готова запровадити. Також згадку про додаткову військову допомогу Україні в разі російського вторгнення можна трактувати таким чином, що, поки триватимуть переговори щодо запропонованого Путіним порядку денного, жодна додаткова військова допомога в Україну зі США та їхніх союзників по НАТО не спрямовуватиметься, так само як і санкції можуть бути введені лише після широкомасштабного російського вторгнення в Україну, і лише тоді може статися посилення американської військової присутності у прифронтових державах. Проте дипломатія та санкції самі по собі, без військової складової, хоч би у вигляді прискореної військової допомоги Україні, навряд чи зупинять Путіна. Поки що він досяг маленького пропагандистського успіху. Байден у розмові пообіцяв не розміщувати в Україні жодних наступальних озброєнь. Власне, таких намірів у Америки справді не було, і з погляду Білого дому ця обіцянка взагалі поступкою не є. Але з точки зору Кремля це одностороння поступка, яку Путін сприймає як слабкість партнера з переговорів. Замість того щоб виставити як попередню умову для початку будь-яких переговорів з питань безпеки Росії деескалацію ситуації навколо України і для демонстрації серйозності своїх намірів відправити хоча б символічні контингенти американських військ до Польщі, Румунії та країн Балтії, Вашингтон поступово втягується в переговори з Москвою. за очевидно неприйнятними для нього російськими пропозиціями, подаючи Путіну надії, які можуть спровокувати його на агресію.

Борис СОКОЛОВ,
професор, Москва