Допомога США Україні: американський військпром vs трампісти

0
106
Чому Києву навряд чи варто побоюватися урізання допомоги республіканцями

Останні пів століття американська Республіканська партія була партією яструбів: вона ратувала за активну позицію США в зовнішній політиці, у всьому підтримувала Пентагон і просувала виробництво зброї та інновації у військових технологіях. Усе це потребувало постійного збільшення військового бюджету та серйозних витрат, які не бентежили членів Республіканської партії.

Демократи ж, навпаки, норовили згорнути по можливості військові конфлікти, в яких США прямо чи побічно брали участь, і урізати військове виробництво, заощадивши на цьому гроші державного бюджету. Прагнення зменшити військові витрати для демократів стало особливо важливою темою після розпаду Радянського Союзу. Головний противник розкришився сам собою, казали демократи, і час було урізати арсенал та зменшувати виробництво новітньої зброї.

У результаті, військові часто дивилися на демократів вовком, інколи доходило до відвертих сутичок. Згадаймо, наприклад, скандал, викликаний висловлюваннями генерала Стенлі МакКрістала (головнокомандувача американських військ в Афганістані). МакКрістал зробив усе можливе, щоб показати свою зневагу до президента Обами та його команди: зокрема, він натякнув, що президент погано підготовлений, а помічник МакКрістала назвав клоуном президентського радника з національної безпеки. Цікаво, що в одному з інтерв’ю генерал МакКрістал навіть вдав, що не пам’ятає, хто такий Джо Байден, який тоді був віцепрезидентом. Чи варто говорити, що внаслідок надмірної відвертості генералові довелося подати у відставку.

Третього січня, тобто менш ніж через місяць, у Вашингтоні збереться новий Конгрес, у якому демократи домінуватимуть у Сенаті, але не в Палаті представників, де республіканців тепер на чотири людини більше. В давні часи такий розклад міг би бути беззастережно на користь України, але на сьогодні окремі важливі для Києва ідеологічні позиції обох партій помінялися місцями. Демократи, незважаючи на критику лівих лібералів і традиційний страх конфлікту з Росією, свою позицію консолідували й горою стоять за фінансову допомогу та поставку озброєнь Україні. Республіканці ж розділилися: протрампістське крило партії, що набирає популярності, вслід за своїм кумиром ратує за припинення гуманітарної та військової допомоги Києву.

Проте хвилюватися Києву, найімовірніше, не варто. Республіканці далеко не єдині у своїй позиції стосовно України. Так, наприклад, сенатори Том Коттон із Арканзасу та Рік Скотт із Флориди виступили на телебаченні й дали зрозуміти, що республіканці не похитнуться у своїй підтримці українців.

Крім того, допомога Україні не завжди визначається ідеологією партії.

Багато членів конгресу, незалежно від лінії їхньої партії, кровно зацікавлені в постачанні зброї Україні й таким чином — просуванні військової промисловості у своїх регіонах.

Річ у тому, що американська військова промисловість створює чимало робочих місць по всій території США. У ній прямо задіяно близько трьох із половиною мільйонів людей. Військова індустрія розміщена в усіх штатах; у багатьох виборчих округах «оборонка» — головний роботодавець.

Компанія Lockheed Martin, виробник HIMARS, —добрий приклад складних відносин Конгресу та військової промисловості.

Недавно Lockheed Martin виграла державний контракт із армією США на 431 млн дол. на виробництво HIMARS. Мета — швидке поповнення запасів озброєння США та їхніх союзників, які відправили зброю в Україну. Lockheed також отримала державний контракт на суму 14,4 млн дол. для розширення виробничих потужностей та швидкого поповнення запасів HIMARS з тією ж метою. Якщо сьогодні компанія здатна виробити 60 HIMARS на рік, то новий контракт, за словами представника Lockheed, дозволить збільшити виробництво до 96 пускових установок на рік. Звісно, все це потребуватиме збільшення робочих місць, і Lockheed не втомлюється афішувати свою важливість як роботодавця. На сторінці веб-сайту Lockheed Martin можна клікнути на картинку прапора того чи іншого штату й дізнатися про економічний вплив Lockheed у зазначеному регіоні, включно з робочими місцями, інвестиціями компанії в цій місцевості та її доброчинною діяльністю. Наприклад, у штаті Джорджія Lockheed торік виплатила 612 млн дол. зарплат і ще близько 700 мільйонів внесла на доброчинні потреби регіону.

Штат Джорджія, від якого в Палаті представників вісім республіканців та шість демократів, у цьому контексті, дуже показовий. Із усіх його конгресменів лише три республіканці, включно з сумнозвісною Марджорі Тейлор Грін, ризикнули проголосувати проти допомоги Україні. І це були представники регіонів, котрі не залежать від військової промисловості.

Військова промисловість завжди покладалася на державне фінансування, і сьогодні військова допомога Україні та наступне зміцнення американського військпрому за рахунок виділених Конгресом коштів виявилися дуже доречними.

Річ у тому, що раніше Конгресу нерідко доводилося спеціально підтримувати військову індустрію задля збереження робочих місць. Наприклад, Конгрес інколи вимагав, аби військові США закуповували вироблену у США зброю, яка, на думку самих збройних сил, була не потрібна. Наприклад, коли 2014 року Конгрес надав додаткове фінансування для непотрібних, на думку Пентагона, танків (M1 Abrams), член палати представників Майк Тернер (республіканець зі штату Огайо) виправдав таке рішення тим, що це «підтримає військове виробництво в Лімі, штат Огайо, і гарантує захист робочих місць кваліфікованим технічним працівникам».

Останнім часом військова промисловість США намагалася зберегти робочі місця за рахунок масованого продажу зброї до країн Близького Сходу та Північної Африки. Але й такий спосіб фінансування, що породив чимало сумнівів, виявився, на думку дослідників Теда ДеХевена й Адама Тієрера, ненадійним. По-перше, ці країни витрачають більшість своїх грошей на літаки та складні ракети, а не на вигідніші в продажу боєприпаси і бронетехніку. По-друге, країни Близького Сходу й Північної Африки почали активно розвивати власну військову промисловість.

Сьогодні внаслідок нападу Росії на Україну військова промисловість США отримала друге дихання. Вона виробляє зброю, необхідну іншій демократичній країні для захисту від агресора, і забезпечує нові й нові добре оплачувані робочі місця. За такого розкладу американські ультраправі конгресмени, хоч би як вони хотіли потрафити Трампу, можуть виступати проти допомоги Україні лише з ризиком налаштувати проти себе чималу кількість виборців, пов’язаних із військовою індустрією.

Анна Бродські-Кроткіна