Чи розвалить Техас США і чого очікувати від Трампа

0
79

За той невеликий час, що минув після праймеріз у Нью-Гемпширі, стало очевидним, що Дональд Трамп і республіканці вирішили поставити в центр своєї виборчої кампанії імміграційну кризу. Роблячи цей вибір, вони, на мою думку, керувалися такими міркуваннями.

Ситуація на південному кордоні США дійсно є кризовою: кількість людей, які нелегально перетнули кордон США в грудні 2023 року, сягнула рекордного за всю історію імміграційної статистики показника — майже 250 тисяч осіб. За весь минулий рік американські прикордонники зафіксували 2,5 мільйона нелегальних іммігрантів. Наслідки масового напливу новоприбульців відчувають не тільки прикордонні міста, а й такі мегаполіси, як Нью-Йорк, Чикаго, Денвер.

Погіршення ситуації виборці пов’язують із політикою адміністрації Байдена: його діяльність у цій сфері отримує найнижчу оцінку під час проведення опитувань суспільної думки. Його ініціативи щодо гуманізації та впорядкування імміграційної політики не допомогли зменшити кількість нелегалів і подолати хаос на кордоні. Проблема імміграції посіла чільне місце серед пріоритетних для американського загалу питань, особливо для симпатиків Республіканської партії. Негативні емоції пересічних американців всіляко підігріває Трамп та інші опоненти чинного президента, які, зокрема, широко використовують відео груп іммігрантів, які перепливають Ріо-Гранде або долають загородження на кордоні.

На новий щабель протистояння між федеральним урядом і республіканцями підняло рішення губернатора Техасу Грега Ебботта демонстративно проігнорувати постанову Верховного суду США, яка дозволила співробітникам федеральної прикордонної служби розрізати або демонтувати загородження з колючого дроту, встановлені владою штату в одному з місць масового перетину кордону нелегалами, та отримати доступ до цієї ділянки (нині її контролює техаська Національна гвардія). Вже після рішення суду губернатор віддав Нацгвардії штату наказ встановити додаткові загородження та звинуватив Байдена в невиконанні конституційного обов’язку захищати державні кордони. Генеральний прокурор Техасу відмовив федеральному уряду в доступі до кордону на зазначеній ділянці й висунув вимогу надати йому докази наявності в уряду права трансформувати парк, що належить штату, в пункт допуску іммігрантів до США. Ебботта підтримали 25 губернаторів-республіканців інших штатів США, які заявили, що Техас має конституційне право на самооборону (від іммігрантів. — О.Ш.).

Йдеться про політичний конфлікт, у якому до міжпартійного протистояння додається протистояння вздовж лінії штати—федеральна влада. У своїй заяві губернатор Техасу стверджує, що його право вживати заходів для боротьби з «вторгненням» іммігрантів має перевагу над федеральним законодавством. При цьому він посилається на конституційну теорію, відповідно до якої США виникли внаслідок угоди між штатами й тому штати самі визначають, коли федеральний уряд вийшов за межі своєї компетенції. Цю аргументацію використовували сепаратисти з південних штатів напередодні громадянської війни у США та противники расової десегрегації в 1950-х роках.

Ебботт свідомо обрав відверто конфронтаційну позицію, кинувши виклик президенту та вищій судовій інстанції США. Водночас Білий дім наразі не виявляє бажання підвищувати напругу й імплементувати рішення Верховного суду силою. Очевидно, що команда президента усвідомлює ризики для авторитету Байдена та центральної влади загалом, які створює врегулювання суперечки на умовах Ебботта. У президента залишається опція прямого підпорядкування собі Національної гвардії Техасу, яка за нормальних умов, як і відповідні підрозділи в усіх штатах, перебуває в подвійному підпорядкуванні урядам штату та федеральної держави.

Варто зауважити, що конфлікт між владою штату та федеральним урядом висвітлюється американськими ЗМІ доволі спокійно (за винятком консервативного каналу Fox). Принаймні тут немає зливи алармістських коментарів, що їх можна знайти в російських соціальних мережах, частина яких свідомо створює враження, буцімто США — ледь не на порозі громадянської війни.

Зі свого боку Трамп намагається всіляко загострити ситуацію, активно підтримуючи Еббота та закликаючи інші штати надсилати в Техас своїх національних гвардійців. Нищівну критику міграційної політики Байдена («звірство щодо нашої Конституції») він поєднує з принизливими характеристиками мігрантів, яких звинувачує в тому, що вони «отруюють кров нашої країни».

Останніми днями він також посилив критику можливого компромісу щодо подолання імміграційної кризи та реформування імміграційного законодавства, робота над яким у Сенаті США, схоже, близька до завершення. Якщо раніше Трамп розсилав свої «інструкції» через соцмережу Х, то на зустрічі з виборцями в Лас-Вегасі 27 січня він прямо заявив: «Шанси, що я підтримаю цю жахливу зраду Америки, яка передбачає відкриті кордони, дорівнюють нулю». Водночас Трамп не приховує, що його позицію визначають мотиви виборчої боротьби, небажання дати Байдену можливість записати до свого активу важливий двопартійний закон із імміграційної проблематики: «Домовленість щодо кордону зараз буде ще одним подарунком для ліворадикальних демократів».

Деструктивне ставлення Трампа до законопроєкту, який, судячи з попередньої інформації, дасть змогу обмежити нелегальний перетин кордонів США та зробить жорсткішими процедури допуску іммігрантів, негативно впливає на процес завершення переговорів у Сенаті та стимулює опонентів компромісу в Палаті представників. Її спікер Майк Джонсон уже оголосив, що в контрольованій ним палаті законопроєкт «приречений на смерть».

І Трамп, і Джонсон, і їхні однодумці не можуть не розуміти, що в такий спосіб вони практично ставлять хрест і на пакеті, який передбачає додаткову допомогу для України, попри фразу Трампа про «жахливу ситуацію в Україні» або заяви Джонсона про його небажання допустити перемогу Путіна. Набагато відвертішою була довірена особа Трампа, претендентка на посаду сенатора від штату Аризона Кері Лейк, якій доручили від кампанії експрезидента прокоментувати на каналі CNN ставлення до можливого компромісу в Конгресі. Серед причин, чому сенатська домовленість є неприйнятною, вона назвала її прив’язку до надання допомоги Україні, «оскільки американському народові це набридло».

На відміну від Трампа, Байден висловив готовність підтримати компромісний законопроєкт, назвавши його «найжорсткішим і найсправедливішим пакетом, який ми будь-коли мали в цій країні», і закрити кордон одразу ж після набрання законом чинності. Варто згадати, що остання реформа міграційного законодавства США відбулася 1986 року, а всі подальші спроби закінчувалися безрезультатно. Республіканські прихильники компромісу в Сенаті наполягають на його ухваленні зараз, оскільки не бачать можливості отримати згоду демократів на такі обмежувальні заходи щодо мігрантів у майбутньому.

Як я зазначав у попередньому дописі, погодитися на значні поступки республіканцям і відійти від партійної ортодоксії щодо міграційних питань, незважаючи на критику від лівого крила Демократичної партії, Байдена (поряд із бажанням розблокувати процес надання допомоги Україні, Ізраїлю й Тайваню) мотивує розуміння реалій виборчих перегонів, де Трамп упевнено просувається до республіканської номінації й випереджає в опитуваннях свого наступника на посаді президента.

Його єдина суперниця серед республіканців — Ніккі Гейлі — зробила ставку на праймеріз 24 лютого в Південній Кароліні, де вона була популярною губернаторкою. Сама Гейлі заявляє, що продовжить боротьбу, навіть якщо зазнає поразки в рідному для неї штаті. Головне — скоротити відставання від Трампа порівняно з Нью-Гемпширом, де розрив між кандидатами становив 11%. Утім, настрої тамтешніх республіканських виборців свідчать про велику перевагу колишнього президента — понад 30%. Одну з причин, чому Гейлі не знімає своєї кандидатури, деякі американські аналітики вбачають у тому, що навіть така самозакохана особистість, як Трамп, може все-таки не витримати тягаря юридичних проблем і зняти свою кандидатуру. В такому разі найбільші шанси матиме той політик, який перебуває в полі зору виборця.

На відтинку партійних номінацій така можливість, на мою думку, є абсолютно примарною. Жоден із судових процесів проти Трампа, що передбачає кримінальну відповідальність, не завершиться до «супервівторка» 5 березня, який фактично інтронізує кандидатуру Трампа, навіть якщо Гейлі залишиться у грі. Зокрема останній за часом судовий процес за позовом письменниці Джин Керрол, яка звинуватила Трампа в наклепі, закінчився для нього безпрецедентним штрафом у 83 млн дол., але не похитнув підтримки партійного «ядра». Проблематичнішим для експрезидента може стати наступний етап виборчих перегонів, коли треба буде шукати підтримки ширшої аудиторії, ніж 52% республіканців, які голосуватимуть за нього навіть у разі засудження.

З огляду на непопулярність у американських виборців повторення двобою Байдена й Трампа (проти цього висловлюється більш як 50% американців) зросла увага до незалежних кандидатів, які не представляють жодної з двох головних партій. Найпопулярнішим із них є син Роберта Кеннеді, одного з найвідоміших представників цієї династії, — Роберт Кеннеді-молодший: йому готові віддати голоси близько 10% американців. Можливість участі у виборах серйозно розглядає консервативний сенатор-демократ Джо Манчин, упродовж певного часу про свій намір висунути альтернативного кандидата заявляє двопартійний рух «Без ярликів». Навряд чи будь-який із нинішніх незалежних кандидатів може скласти реальну конкуренцію кандидатам від Демократичної та Республіканської партій у цьому президентському циклі, хіба що відібрати в них (імовірно, у Байдена) незначний відсоток голосів, які, втім, можуть мати помітну вагу під час президентських виборів. Проте й наявність незалежних кандидатів, і влада геронтократії в обох великих партіях свідчать про кризу двопартійної системи США й можливість появи потужних альтернативних постатей уже під час політичних баталій 2028 року.

Олег Шамшур