ЧЕРНІВЧАНИН У НЬЮ-ЙОРКУ

0
250

Ім’я буковинця Ервіна Чаргаффа, патріарха молекулярної біохімії, який першим відкрив основи ДНК, на жаль, маловідоме в Україні. І це попри те, що майбутній вчений з’явився на світ саме в Чернівцях. Народився він 11 серпня 1905 року в родині банківського службовця Германа Чаргаффа та його дружини Рози Зільберштейн. Родина проживала на вулиці Франценсгассе № 20 (нинішня вул. 28 Червня). Тут пройшло його дитинство, тут він опановував ази початкової освіти. “Своє рідне місто я пам’ятаю тьмяно: кольори – чорний і рожевий, різнобарвні костюми гуцулів у базарний день, парк єпископського двору – такої яскравої зелені більше ніколи не було в моєму житті”, – пригадував пізніше Чаргафф. Особливо запам’ятався маленькому Ервіну грот, який і сьогодні можна побачити в університетському парку.
Напередодні Першої світової війни 1914 року родина Чаргаффів виїхала до Відня. Несподівана смерть батька перекреслила плани повернутися додому – до Чернівців. Ервін згодом напише: “Ми дізналися, що дому в нас більше немає: до Чернівців прийшла війна… Наука здавалася мені схованкою від усіх жахів…” Після закінчення гімназії “Максиміліан” юнак вступив до Віденського університету, де паралельно студіював хімію та літературу. Після захисту докторської дисертації з хімії 1928 року Ервін Чаргафф працював у наукових лабораторіях Копенгагена, Йельського (США) та Берлінського університетів, Пастерівському інституті в Парижі.
Прихід до влади нацистів у Німеччині змусив Чаргаффа з дружиною Вірою Бройдо виїхати до Нью-Йорку. Влаштувавшись на роботу до Колумбійського університету, він захопився біологічною хімією. Розпочинається стрімка наукова кар’єра Ервіна Чаргаффа. Провівши у 1948-1949 роках серію фундаментальних досліджень, учений на початку 1950-х перший у світі описав подвоєння молекули ДНК. Воно увійшло в історію біологічної хімії як “правило Чаргаффа” і стало вагомим кроком до відкриття генетичного коду людини. Ервін Чаргафф впритул підійшов до моделі подвійної спіралі ДНК. Проте фатальна зустріч 1952 року з американським біологом Джеймсом Уотсоном та англійським фізиком Френсісом Кріком завадила вченому самому стати Нобелевським лауреатом. Чаргафф мав необережність детально розповісти про свій винахід. Пізніше вони скористалися результатами його досліджень і 1962 року отримали Нобелівську премію. Цей факт неодноразово викликав суперечки в науковому світі. Багато хто з учених дорікав лауреатам, що вони безсоромно використали наукові ідеї Чаргаффа, навіть не зіславшись на його дослідження.
Ервін Чаргафф залишив після себе багатющу спадщину не тільки як науковець. Він відомий також як автор багатьох науково-публіцистичних праць. Чаргафф постійно наголошував, що вчений має відповідати за можливе використання його наукових винаходів. Маючи на увазі жахи Другої світової війни, під час якої в концентраційному таборі загинула його мати, а також катастрофу Хіросіми та Нагасакі, він згодом напише: “Я впевнений, що жодна людина не має права робити подібні злочини і що наука, яка виточила і вклала меч у руки вбивці, взяла на свою душу гріх, який вона не зможе змити впродовж віків”.
Не втратили актуальності сьогодні також інші слова Чаргаффа: “Для мене існує три ознаки, за якими я визначаю стан цивілізації народу: як він слідкує за своїми деревами; як він поводиться зі своїми дітьми та пенсіонерами; як він ставиться до своєї мови. Я виступаю за повагу перед безпомічністю. А мова якраз і потребує найбільшої допомоги”. І далі: “Хто не хоче позбутися своєї рідної мови, зберігає її, хто її губить, взагалі залишається без жодної мови. Багато американських іммігрантів замість того, щоби володіти двома мовами, не володіють жодною. Я часто був свідком таких процесів утрати людської гідності. Позбавлення себе своєї мови, на мою думку, є психічною хворобою, яка може перерости в епідемію”. Сам Чаргафф знав 15 мов. А його американські колеги зазначали, що він розмовляв англійською краще за них.
Науково-публіцистичні здобутки Ервіна Чаргаффа відзначено численними нагородами та преміями. Його обирали Почесним ректором Базильського та Колумбійського університетів. Вченого нагороджено золотою медаллю імені Л.Пастера, національними відзнаками Американської, Нідерландської та Австрійської академій наук.
Всесвітньовідомий учений помер 22 червня 2002 року на 97 році життя у своєму будинку в західній частині Центрального парку в Нью-Йорку. В останні роки свого життя Ервін Чаргафф підтримував тісні зв’язки з науковцями Чернівецького національного університету, зокрема професором Степаном Костишиним. На біологічному факультеті було створено громадську організацію “Чаргафф-фонд”, проводились міжнародні “Чаргаффські читання”. За поданням ректорату ЧНУ, на чернівецькому будинку, де народився вчений, було встановлено пам’ятну дошку. Життя, наукова і публіцистична діяльність Ервіна Чаргаффа, без сумніву, потребує шанування та подальшого вивчення. Саме тому, в експозиції “Буковинська діаспора” планують відкрити в цьому році розділ, присвячений нашому славетному земляку.
Валерій БЕЛІНСЬКИЙ