Уже можна говорити не про одну дивну зустріч директора ЦРУ Джона Реткліффа із Зеленським в Ірландії, а про цілу послідовність американських контактів із Москвою та Києвом.
Але найважливіше — не перетворити цю послідовність на красиву, проте недоведену конспірологічну схему.
Контакти між Москвою, Києвом і Вашингтоном
25 серпня Реткліфф здійснив неанонсований візит до Москви. Це був перший відомий приїзд директора ЦРУ до Росії після місії Вільяма Бернса у листопаді 2021 року. Російська сторона підтвердила, що Реткліфф зустрічався з керівниками спецслужб РФ, але не з Путіним. Сергій Наришкін назвав переговори «робочими» і відмовився розкривати їхній зміст.
Водночас джерела Reuters повідомили значно більше. Реткліфф порушував тему можливої російської операції проти однієї з держав НАТО, а також питання підтримки Росією Ірану. Axios повідомив, що директор ЦРУ також зондував можливість відновлення переговорів щодо України та проведення тристоронньої зустрічі Трамп — Зеленський — Путін. Після московських контактів американська сторона окремо поінформувала Київ. Зеленський це публічно підтвердив.
Далі відбулася ще одна показова подія. 5−6 вересня спеціальні представники Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер спочатку провели переговори в Москві, а потім прибули до Києва. Віткофф прямо заявив, що Трамп направив їх «перезапустити переговори», а Кушнер говорив про бажання повернутися до тристороннього формату. Зеленський після зустрічі підтвердив, що обговорювалися результати розмов американців із російською стороною та можливість відновлення переговорного процесу.
21 вересня з’являється наступна ланка. В аеропорту Шеннон в Ірландії Зеленський зустрічається з Реткліффом. Обидва літаки перебували там на дозаправленні: Зеленський летів на Генеральну Асамблею ООН, директор ЦРУ повертався після переговорів із президентом Єгипту. Зміст їхньої розмови не розголошується. Reuters лише підкреслює, що зустріч відбулася менш ніж через місяць після московської місії Реткліффа, яка, за словами джерела агентства, стосувалася ситуації в Україні.
А вже 22 вересня Зеленський зустрівся з Трампом у Нью-Йорку. І тут з’являється перший конкретний результат усієї цієї дипломатичної активності. Українська сторона офіційно заявила, що президенти обговорювали кроки з деескалації, які можуть відкрити шлях до дипломатії, а також зимовий пакет ППО та виробництво ракет-перехоплювачів для Patriot в Україні.
Зеленський після 40-хвилинної зустрічі уточнив: Київ готовий до будь-якого формату взаємного припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, але питання одностороннього припинення українських ударів по російських НПЗ не обговорювалося. Він також підтвердив готовність до тристоронньої зустрічі з Трампом і Путіним.
І процес на цьому не закінчився. 23 вересня держсекретар США Марко Рубіо провів у Нью-Йорку переговори із Сергієм Лавровим. Тобто одночасно працюють щонайменше три канали: президентський, дипломатичний і розвідувальний.
Чи є все це одним ланцюгом?
У політичному та дипломатичному сенсі очевидно, що всі ці контакти відбуваються в межах ширшої американської спроби зрушити переговорний процес. Але немає доказів, що Реткліфф передавав Зеленському якесь «таємне послання Путіна» або що його московський візит був викликаний отриманням американською розвідкою інформації про неминучу нову фазу російської агресії.
Чому аналогія з 2021 роком оманлива
Саме тут виникає небезпечна аналогія з 2021 роком.
У листопаді 2021 року директор ЦРУ Вільям Бернс також прибув до Москви. Але тоді американська розвідка вже мала детальну картину підготовки Росії до великого вторгнення. Сам Бернс пізніше пояснював: Байден направив його до Путіна, щоб продемонструвати, наскільки добре США бачать російські плани, і попередити про наслідки. Після переговорів Бернс, за його словами, повернувся ще більш занепокоєним.
Сьогодні такого рівня відкритого підтвердження немає.
Тому формула «Бернс прилітав у 2021 році перед вторгненням — Реткліфф прилетів у 2026-му — отже, готується нова велика війна» є класичною помилкою хибної аналогії. До неї легко додається confirmation bias — упередження підтвердження, коли ми починаємо помічати передусім ті факти, які підтверджують найгірший сценарій.
Але й недооцінювати значення цих подій не варто.
Особистий приїзд директора ЦРУ до столиці стратегічного противника — це не звичайний дипломатичний ритуал. Контакти між керівниками спецслужб можуть бути регулярними, але така місія зазвичай використовується тоді, коли необхідно безпосередньо перевірити наміри противника, передати стратегічне попередження, окреслити межі допустимого або провести переговори, які сторони не готові вести через публічну дипломатію.
Тому моя оцінка така.
Ми бачимо не доказ підготовки «нового 24 лютого», а формування інтенсивного кризово-переговорного каналу США — Росія — Україна. У ньому одночасно присутні дві складові: пошук можливості хоча б часткової деескалації та страхування від подальшого розширення війни.
Причому переговори відбуваються не на тлі затишшя. Росія продовжує масштабні ракетно-дронові удари, Україна — далекобійні атаки по російській нафтовій та військовій інфраструктурі. Reuters також фіксує появу нових реактивних ударних БпЛА, які створюють додаткове навантаження на українську ППО.
Що покаже результат цих переговорів
Отже, ключове питання сьогодні вже не в тому, «чи повторюється 2021 рік?». Питання інше: чи створює Вашингтон канал для реальної контрольованої деескалації — чи водночас формує систему кризового зв’язку на випадок, якщо Москва зробить ставку на подальше загострення.
Відповідь дадуть не фотографії Реткліффа і не витоки про закриті зустрічі. Її дадуть конкретні наступні кроки: позиція Росії щодо енергетичного перемир’я, результат переговорів Рубіо-Лаврова, перспектива нового тристороннього формату та, найголовніше, реальна поведінка російських військ.
Саме за цим зараз і варто уважно стежити.
Віктор ЯГУН
Ілюстрація створена ChatGPT за запитом «Українського Слова».
