Державний секретар Сполучених Штатів Марко Рубіо офіційно запросив президента Росії Путіна на саміт G-20 у Маямі. Рубіо наголосив, що для російського очільника це буде прекрасною нагодою зустрітися не тільки із президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом, але й з іншими світовими лідерами, і що потрібний діалог навіть із тими, з ким ти маєш різні позиції з багатьох питань.
Так, у Вашингтоні знову продемонстрували очевидне нерозуміння російської політичної психології. Саме запрошення російського президента на саміт G20 в умовах, коли він фактично не пристає на жодну з американських миротворчих пропозицій, виглядає для Путіна як очевидна ознака слабкості Вашингтону і віддаляє можливості будь-яких продуктивних перемовин щодо завершення російсько-української війни.
Немає поки що жодних ознак того, що Путін дійсно збирається погоджуватися із запрошенням Трампа і відвідувати саміт G-20 у Маямі. По-перше, тому що для нього це буде не демонстрацією того, що його десь бажають зустріти, а якраз демонстрацією ізоляції Росії від решти світу. Адже окрім зустрічі із Трампом або зустрічі із лідерами країн Глобального Півдня, які й так є партнерами Путіна у перемовинах в рамках БРІКС чи Шанхайської організації співробітництва, російський президент не може розраховувати на жодні інші зустрічі.
З ним не будуть зустрічатися лідери країн Європи, з ним не будуть зустрічатися лідери Канади чи Японії. Таким чином те, що Росія залишається ізольованою від решти цивілізованого світу, і що тільки Дональд Трамп у цьому цивілізованому світі займає іншу позицію, на саміті G-20 стане очевидним. Ну і навіщо Путіну погоджуватися із таким порядком денним?
До того ж він може побоюватися, що американський президент пропонуватиме йому провести у Маямі тристоронню зустріч очільників України, Росії та Сполучених Штатів, а у Путіна немає жодного бажання зустрічатися із президентом України та розмовляти з ним про мир. Тому зустріч на рівні міністрів закордонних справ, як така, що відбулася у кулуарах сесії Генеральної Асамблеї ООН між Марко Рубіо та Сергієм Лавровим, відбутися може. Хоча і на цій зустрічі Росія, звичайно, продемонструвала неготовність поступитися будь-якою з тих безкомпромісних позицій, які вона обстоює у питанні завершення російсько-української війни.
А от приїзд Путіна на престижний саміт світових лідерів навряд чи може відбутися до ситуації, поки Путін не буде впевнений, що це перебування не пов'язане буде із цілою серією політичних скандалів, демонстративних виходів з залу, відмов фотографуватися, публічних заяв про російську агресію.
Все це задоволення Путін може залишити лаврову або Сілуанову, але тільки не собі.
Питання в тому, навіщо адміністрації Дональда Трампа так настирливо прагнути розмови з російським президентом? Здавалося б, що зустріч в Анкориджі мала б переконати президента Сполучених Штатів в тому, що будь-який саміт на такому рівні російський очільник використовує виключно для демонстрації власної політичної ваги, що він абсолютно не готовий до будь-яких поступок, які цікаві Дональду Трампу. Що це американський президент йде на поступки російському і тоді, коли відмовляється від своєї ідеї припинення вогню, а вже потім мирних перемовин, і тоді, коли погоджується з Путіним, що припинення вогню може бути пов'язане із виконанням певних російських умов, а вже потім будуть мирні перемовини.
І от тепер, коли Трамп погодився всупереч своїм першим пропозиціям на перемовини під час війни і в результаті не отримав від цієї ідеї жодного реального шляху до завершення бойових дій, бо Путін просто усвідомив, що може використовувати ці перемовини під час війни для затягування часу для очікування проміжних виборів у Сполучених Штатах, а потім вже президентської кампанії та виборів 2028 року.
Під час зустрічі міністрів закордонних справ Лавров чітко сказав своєму американському колезі, що російська федерація готова до перемовин, але про жодне припинення вогню під час перемовин і мови не йтиме. Тобто ніякі українські удари по російській нафтопереробці, ніяка складна ситуація у російській економіці, ніяке небажання Заходу йти на скасування санкцій проти Росії в разі, якщо вона не припинить бойові дії, ніякий закон Грема не примушують Путіна змінити свою позицію щодо російсько-української війни хоч на йоту.
І виникає таке просте питання: що ж заважає це побачити американському президентові? Можливо, грошовий міраж? Можливо, спеціальний представник президента російської федерації Кіріл Дмитрієв невипадково розповідає Стіву Віткоффу та Джареду Кушнеру і коли вони прибувають до Росії, і коли сам Дмитрієв буває у Сполучених Штатах, про приголомшливі можливості економічного співробітництва між Росією і Сполученими Штатами, в якому, звичайно ж, може брати участь і сім'я, і найближче оточення самого Дональда Трампа?
Ось це бажання отримати доступ до легких російських грошей, які можна заробляти просто тому, що до тебе буде добре ставитися Путін, може і бути головною причиною повної ігнорації реальних політичних мотивів російського президента, повного небажання бачити, що до самого Трампа, до його родичів і друзів Путін ставиться майже з неприхованим презирством і сподівається просто пережити цього американського президента, як він вже переживав попередніх. Тим більше, що з цим, здається, навіть простіше впоратися, коли ти продовжуєш розповідати йому про неймовірні економічні можливості і перспективи.
Звісно, з погляду державних інтересів Сполучених Штатів, з точки зору їхнього престижу, ніякого Путіна на зустріч G-20 запрошувати було не можна. Бо президент Сполучених Штатів, якщо він дійсно бажає добитися результату у мирному процесі, має чітко пам'ятати, чому Путіна вигнали з Групи восьми, й чому його не хочуть бачити інші світові лідери, і не спонукати російського президента вважати, що ніхто у світі не пам'ятає про його злочини.
Віталій ПОРТНИКОВ
Ілюстрація: ChatGPT / «Українське Слово».
