«Високий тиждень» Генасамблеї ООН перетворив Нью-Йорк на політичний калейдоскоп, а Зеленського було скрізь і багато.
Трамп, Макрон, Урсула фон дер Ляєн, союзники, українська діаспора, потенційні інвестори на Волл-стріт.
Між ними — виступи, інтерв’ю, Кримська платформа, мемний ляпас російським пропагандистам і раптовий дипломатичний скандал із Сеулом.
А на десерт — повідомлення Bloomberg, що Трамп нібито запропонував Зеленському поїхати до Москви, яке Банкова заперечила.
Дипломатично цей марафон справді варто було відпрацювати. І Зеленський відпрацював його на максимальних обертах.
Але в сухому залишку швидких історичних рішень немає — та їх навряд чи хтось серйозно очікував. І тут нью-йоркське політичне шоу розбивається об київську бухгалтерію.
Поки президент шукає мільярди, Patriot, інвесторів і формулу миру за океаном, удома буксує парламент, а держава шукає, чим закрити величезну потребу оборонного фінансування.
Нью-Йорк дав Зеленському десятки рукостискань. Тепер головне питання: скільки з них конвертуються у гроші, зброю та рішення?
40 хвилин з Трампом
Сорок хвилин. Саме стільки тривала зустріч Зеленського з Трампом у Нью-Йорку. Але на столі лежав уже не черговий «мирний план», а дипломатичний конструктор, який Вашингтон складав кілька тижнів.
Перед цим директор ЦРУ Джон Реткліфф їздив до Москви, а Віткофф і Кушнер три години говорили з Путіним, після чого прилетіли до Києва. Американці поверталися оптимістами.
Зеленський переказав Axios їхню оцінку: «Ми думаємо, Путін готовий». Його відповідь була коротшою: «Я не впевнений».
До 22 вересня Вашингтон уже мав три пункти.
Перший — взаємне енергетичне перемир’я: Москва не б’є по українській енергетиці, Київ — по російській нафтовій інфраструктурі. «На столі є пропозиція. Ми готові», — сказав Зеленський.
Але Трамп має власну арифметику. Financial Times повідомила, що його непокоїли українські удари по НПЗ на тлі рекордних американських цін на дизель — близько $6,5 за галон. Один український чиновник передав лейтмотив розмови майже анекдотично: «diesel, diesel… diesel».
Другий пункт — Чорне море і зерновий коридор. Зеленський обговорював його з Ердоганом, представниками Індії, ОАЕ та Єгипту: «Коридор має знову працювати».
Третій — найцікавіший: посадити американців, українців і росіян за один стіл. Не президентів — спочатку експертні команди. Серед можливих майданчиків називався Абу-Дабі. «Будь-яка країна, будь-який формат», — відповідав Зеленський.
І машина вже крутилася. Після зустрічі президентів Віткофф і Кушнер говорили з українською командою та радниками Франції, Британії й Німеччини. До США прибував путінський переговорник Кирило Дмитрієв — говорити з американцями про той самий пакет пропозицій.
Над усією конструкцією нависала ще більша декорація — грудневий G20 у Маямі. Зеленський запропонував використати саміт для зустрічі вже на рівні лідерів. А після розмови з Лавровим Марко Рубіо заявив, що Трамп запросив Путіна на G20.
Схема майже математична: енергетичне перемир’я — зерновий коридор — експертна трійка — президенти.
Одна проблема — Кремль тим часом заявляв, що умов для переговорів не бачить. А поки Зеленський розповідав Axios про мирну конструкцію, Росія запускала по Україні балістичні ракети.
Тому за сорок хвилин миру не знайшли. Намалювали дорогу до нього. Тепер головне питання: Путін збирається нею їхати — чи просто дозволяє Трампу малювати карту?
«Нульовий пацієнт» на трибуні ООН
З трибуни Генасамблеї Зеленський цього разу говорив не стільки про Україну, скільки про заразу війни, яка вже виповзає далеко за її кордони. І знайшов для Путіна вбивчу метафору — «нульовий пацієнт».
«Він — patient zero, той, від кого ця ідея війни продовжує поширюватися», — сказав Зеленський. Чим більше свободи має Путін, тим небезпечнішим стає світ.
А далі президент ударив по найболючішому — нафтовому гаманцю Кремля. За його словами, лише за січень–серпень російська армія втратила на українському фронті 248 964 військових, але Москва продовжує міняти людей на кілометри землі.
Тому мішенню України є не бензин і не дизель як такі: «Наша ціль — здатність Росії фінансувати цю війну». Купуєш у Росії — фактично купуєш Путіну додатковий час для війни.
І тут промова вийшла далеко за межі українсько-російського фронту.
Зеленський заявив: Росія використовує у війні громадян 47 держав — від Індії, Непалу й Ємену до Куби, Гани, Кенії та ПАР. Представникам цих країн він кинув майже ультимативну формулу: «Обмежте його простір. Обмежте його гроші. Обмежте його війну».
А потім — ще похмуріше попередження. Вже наступного року, сказав Зеленський, може виникнути реальна ситуація, коли рішення на полі бою починатиме ухвалювати не лише людина, а штучний інтелект. Тому нинішні війни треба закінчувати, поки людство остаточно не перестрибнуло в наступну технологічну епоху війни. Зеленський намагався переконати залу: Україна сьогодні лише перша лабораторія війни, правила якої завтра можуть прийти до кожного.
Протест Південної Кореї
Іноді дипломатичний скандал народжується з одного речення. З трибуни ООН Зеленський повідомив: Україна передала Південній Кореї двох північнокорейських солдатів, захоплених на Курщині.
Один із них, за словами президента, намагався накласти на себе руки, зрозумівши, що потрапив у полон. Образ для промови потужний: Кім Чен Ин посилає своїх людей помирати за Путіна.
Але наступного дня вибухнув Сеул. Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон заявив: передачу навмисно тримали в таємниці через загрозу самим полоненим, їхнім родичам у КНДР та можливі політичні наслідки.
За його версією, Київ і Сеул домовилися про нерозголошення. Публічну заяву Зеленського він назвав такою, що викликає «глибокий жаль».
І тут починається дипломатичний детектив. Київ заперечує сам факт такої домовленості. Радник президента Дмитро Литвин заявив прямо: «Не було такої домовленості, це неправда». Водночас Сеул стверджує: перед промовою українська сторона попередила, що Зеленський може згадати полонених, а корейці передали Києву свою позицію.
Тобто проблема вже не у двох солдатах. Дві союзні держави публічно дають несумісні версії однієї конфіденційної історії. А Південна Корея — не випадковий слухач у залі ООН. Це технологічна й оборонна держава, яка сама живе під прицілом Пхеньяна.
Полонених можна передати за одну ніч. Довіру між державами іноді доводиться повертати роками.
Урсула фон дер Ляєн попереджає
У Нью-Йорку Зеленський просив у Європи гроші на війну. Урсула фон дер Ляєн принесла із собою рахунок за реформи.
За підсумками зустрічі 22 вересня Єврокомісія підтвердила: подальша бюджетна підтримка пов’язана з виконанням узгоджених реформ, а фон дер Ляєн вимагала їх прискорити. Йдеться, зокрема, про умови для фінансування в межах €90-мільярдної програми підтримки.
І тут дипломатична мова Брюсселя стає майже недипломатичною. ЄС називає незалежні антикорупційні органи «наріжним каменем верховенства права» і прямо вимагає гарантувати їм можливість працювати без політичного втручання.
Україна вже погодила з Єврокомісією пакет із десяти пріоритетних реформ. Серед них — зміна процедури призначення генерального прокурора із запровадженням конкурентного відбору.
Окрема претензія — ДБР. Єврокомісія раніше вимагала прозорого, заснованого на професійних якостях відбору керівників центрального й регіонального рівнів ДБР із реальною участю незалежних міжнародних експертів.
І гроші тут уже не абстракція. Лише 18 вересня ЄС перерахував Україні €3,3 млрд, довівши виплати 2026 року майже до €15 млрд; загальна допомога ЄС та його держав Україні з 2022-го сягнула €224,5 млрд.
Тому послання Брюсселя читається без перекладача: ми допомагаємо вам воювати — але воєнний стан не є індульгенцією від реформ. Гроші прийдуть. Та разом із ними приходять умови.
Те, що можна помацати руками
І ледь не забули про $400 мільйонів від Пентагону.
Поки Нью-Йорк гудів від Трампа, Зеленського, G20 та майбутнього перемир’я, у Вашингтоні відбувалася менш видовищна, зате матеріальна операція: гроші перетворювалися на зброю.
За даними Reuters, із $400 млн, виділених Конгресом наприкінці 2025 року через Ukraine Security Assistance Initiative (USAI), Пентагон уже взяв зобов’язання на $307 млн. Решту $93 млн мають законтрактувати до 30 вересня — завершення фінансового року. Профільне Defense News підтверджує ці цифри.
Але без фанфар: це не новий подарунок Трампа після зустрічі із Зеленським. Гроші раніше проголосував Конгрес, а законодавці обох партій місяцями тиснули на адміністрацію, вимагаючи нарешті їх використати.
І USAI — не вантажівка зі зброєю, яка завтра перетне український кордон. Пентагон замовляє нове озброєння виробникам. Йдеться про наступальні системи, обладнання та запчастини для бронетехніки. Patriot у пакеті немає, а частина поставок може розтягнутися до жовтня 2029 року.
І все-таки це найбільш матеріальна новина тижня: $307 млн уже стали контрактними зобов’язаннями США, ще $93 млн мають стати ними найближчими днями.
Парадокс у тому, що найвідчутніший результат американського тижня — не результат самого візиту.
Енергетичне перемир’я поки на папері. Тристоронні переговори — у планах. Patriot — у розмовах.
Бо політика рухається з різними швидкостями. Рукостискання триває секунди. А справжній результат починається там, де зброя опиняється в руках українського солдата.
Володимир ЦИБУЛЬКО
Фото: Офіс Президента України