Найкращі квіти на землі, даруєм, вчителе, тобі!

0
471

Замислювалися ви коли-небудь над тим, наскільки важливою є вчительська праця? Що незвичайного у професії, яка пов’язана з формуванням і розвитком людської особистості? І чому саме вчительку називають нашою другою мамою?  Я впевнена,  що професія вчителя – найважливіша у нашому суспільстві.
Батьки дають життя, а вчителі наповнюють його змістом. Батьки дбають про матеріальне,  а  вчителі –  про духовне збагачення дитячої душі. Це дуже складна і кропітка робота, бо педагогам треба розуміти кожну дитину, знаходити підхід  до кожної особистості, враховуючи її характер та вдачу. А для цього необхідні не тільки глибокі знання власного предмета, а й  педагогіки та психології .
Водночас це дуже цікава професія, адже вчитель має змогу спостерігати за розвитком людської особистості, становленням дитячого «я». І саме від учителя залежить, який життєвий шлях обере учень, чи принесе він користь суспільству.  Ця відповідальність спонукає педагога постійно вдосконалювати свою майстерність, дбати про рівень професійного розвитку.

Учителі відкривають нам чарівні двері у життя, – не зачиняймо їх, тримаймо відкритими для любові та добра, якими так щедро, по вінця, наповнює наші душі вчитель. Особливо тут, на чужині. Доля розкидала українців по всьому світу, але скрізь, хоч би де вони були, залишалися вірними своєму краєві, пам’ятали, якого вони роду і передавали любов до України своїм дітям. Прикладом може слугувати Школа українознавства — українська суботня школа у містечку Палатайн.
У містечку компактного проживання українців-мігрантів Школа українознавства працює при осередку СУМ ім. Д. Вітовського. Завдання школи — навчати й виховувати молоде покоління українців  Палатайну та інших чиказьких околиць в українських традиціях та поширювати знання української мови, літератури, культури, географії й історії з метою забезпечення зв’язку поколінь і передачі духовних, культурних та інтелектуальних надбань українського народу. Школа є членом Шкільної ради при УККА в м. Нью-Йорку.
Директор Школи українознавства у містечку Палатайн Ірина Ценглевич, вчительський колектив багато літ працюють над тим, що українські діти не розчинилися, не асимілювалися в цьому урбанізованому світі, знали свій національний родовід і любили Україну.
За цю подвижницьку працю батьки українських діток у День вчителя обдарували учителів словами подяки і чудовими квітами. Діти ж продемонстрували перед батьками й вчителями свої уміння декламувати вірші, співати українських пісень, танцювати тощо.
Перед присутніми з словами привітання виступила й гостя з українського Закарпаття Гафія Коваль, яка усе життя пропрацювала на освітянській ниві, будучи вчителем і директором сільської школи у Міжгірському районі…

…Сьогодні, в бурхливий час перебудов, реформацій, всіляких перипетій історичних процесів, коли на другий план, на жаль, відійшли доброта і чесність, порядність і почуття високого призначення людини на землі, вчителі знову залишаються провідниками світла, віри в щасливе майбуття. Це в їхніх душах горить-палає і не повинна згаснути іскра дитинства.
Схиляючи в пошані голову перед мудрістю й самовідданістю освітян, промовляю рядки з поезії Івана Драча:
Це вчителі, найкращі наші люди,
Плекають нас для всіх крутих доріг.
Болять майбутнім, школо, твої груди —
Нехай святиться твій простий поріг!
Оксана КУШІЦЬКА-МОМЧИЛОВА,
«Українське Слово»,
м.Палатайн