Витяги щодо України з прес-конференції президента Обами з президентом Республіки Корея Парком

0
258

 

25 квітня 2014 року

ЗАПИТАННЯ: Пане Президент, Ви стверджуєте, що поглибили санкції проти Росії, але європейці розділяються, щодо того, як далеко вони хочуть іти. Чи можете Ви сказати Вам, чи плануєте Ви якісь консультації з європейськими лідерами, щоб підштовхнути їх уперед, і якщо так, то які саме? І чи не турбує Вас, що це може затримати цей процес? І ще, пане Президент, у період, коли Вашої уваги потребують Україна й інші світові кризи, чи не час зараз визнати поразку мирних зусиль на Близькому Сході, особливо тепер, коли Ізраїль вийшов із перемовин?

У мене є також запитання до Вас, пані Президент. Висловлюю співчуття з приводу трагічної втрати, якої зазнала Ваша країна.  Пані Президент, враховуючи, що Південна Корея і Японія мають важливі спільні інтереси безпеки в регіоні, чи може зробити Ваш уряд що-небудь, щоб пройти цей ритуал гіркої суперечки щодо мілітаристського минулого Японії у Другій світовій війні, і якщо так, то що саме?

ПРЕЗИДЕНТ ОБАМА:  Ну, з приводу України, консультації з моїми європейськими колегами проводяться постійно, не тільки протягом останніх кількох тижнів, але протягом останніх кількох місяців. І мене дуже надихнула єдність, яку ви бачили між Сполученими Штатами, Європою, Канадою і багатьма країнами Земної кулі, які одностайно засуджують подальше вторгнення Росії в Україну і дестабілізаційні дії, які відбуваються на сході й півдні.

І європейці, й Сполучені Штати послідовні в калібруванні санкцій, які б могли стати фактором стримування для росіян, надаючи підтримку українцям і залишаючи відкритою можливість дипломатичного врегулювання цієї проблеми.

Зараз, як я сказав учора, з часу укладення Женевської угоди ми побачили, що український уряд дотримується умов цієї угоди. Це внесення законопроекту, який надає амністію тим, хто складе зброю і звільнить урядові будівлі, окуповані ними. Це просування процесу конституційної реформи, яка забезпечить права всіх українців. І це вартий довіри документ – той, що його було представлено Раді Європи і і що його оцінюють зараз і в Україні, й експерти з питань конституційної реформи за її межами. І ми побачили, що уряд у Києві робить те, що обіцяв робити. І ми не побачили, щоб Росія чітко висловлювала свою позицію й засуджувала проросійських заколотників, які захопили ці будівлі, і використовувала свій вплив, щоб знизити напругу цієї кризи.

Отож я говоритиму з європейцями – не з усіма, але з деякими ключовими європейськими лідерами – знову цього вечора, щоб переконатися, що вони поділяють моє судження з приводу того, що відбулося з часу перемовин у Женеві. Як я вчора сказав, у нас уже є ряд додаткових цільових санкцій, готових до застосування, і ми хочемо бути певними, що консультуємося з ними, за умови того, що не побачимо ніяких різких змін у поведінці росіян, – ми б хотіли їх побачити, але поки що це лише припущення.

Але що так само важливо – це закладання основи того, що коли і якщо ми побачимо наростання ескалації, можливо, навіть військове вторгнення Росії в Україну, то ми будемо готовими до застосування певних галузевих санкцій, які матимуть навіть тяжчі наслідки.

І ще одну річ я повинен сказати про європейське керівництво: вони були одностайними у засудженні Росії й вони справді непохитні, коли доходить до застосування санкцій проти Росії і наслідків для неї. Але Європа складається з багатьох країн і вони мають пройти через тривалий процес, щоб вдаватися до будь-яких дій, які матимуть істотний влив на їхню власну економіку. І, отже, всередині Європи існують певні коливання. Тут є так само багато проблем, як і будь-яких відмінностей між нашими та їхніми оцінками. І ми хочемо працювати з ними, щоб бути певними, що ми узгоджуємо всі ці питання якомога ретельніше, адже це веде до максимізації наших зусиль.

І останнє. Я думаю, що ми не мусимо передбачати, що цільові санкції, застосовані нами, зараз неодмінно вирішать проблему. Що ми намагаємося зробити – так це постійно підвищувати витрати Росії, пов’язані з її діями, і водночас залишати їм можливість руху в іншому напрямку. І ми й надалі триматимемо стріли в нашому сагайдаку, на випадок подальшого погіршення ситуації протягом наступних днів або тижнів.

ЗАПИТАННЯ:    Пане Президент, дякую Вам. Небагато часу минуло звідтоді, як Ви говорили про перезавантаження відносин із Росією і мали оптимістичні відчуття щодо того, що стосунки з Владіміром Путіним може бути значно покращено. Чи Ви недооцінюєте його, чи він увів Вас в оману? І чи Вам не зрозуміло, що ці санкції просто не можуть змінити його поведінки? І це просто питання про особисті стосунки – я певен, що Ви бачили, як Президента Путіна питали, чи Ви б урятували його, якби він тонув. І він сказав, що думає, що коли б він тонув, то Ви б його врятували. Отож мені цікаво, чи він має рацію щодо цього і чи думаєте Ви, що Путін урятував би Вас?

ПРЕЗИДЕНТ ОБАМА:  По-перше, я, без сумніву, врятував би пана Путіна, якби він тонув. Я хотів би думати, що врятував би будь-кого, якби він тонув. Я був чудовим плавцем – я виріс на Гаваях. (Сміх). Трішки втратив практику.

Майте на увазі, що, коли я вступив на посаду, ідея перезавантаження означала визнання того, що існує ряд питань, у яких інтереси США й Росії збігаються. Це було в наших державних інтересах – намагатися зміцнювати співпрацю з росіянами, так щоб, наприклад, ми могли мати альтернативні лінії постачання наших військ в Афганістані; щоб ми могли співпрацювати з Росією в застосуванні санкцій до Ірану і змушувати їх до перемовин, щоб вирішити, чи можемо ми врегулювати ці проблеми мирним шляхом. І, до речі, протягом мого першого терміну на посаді наш підхід призвів до конкретних вигод для стану національної безпеки Сполучених Штатів. Ми змогли зменшити кількість зброї масового знищення. Ми були певні, що наші війська отримували адекватні поставки в Афганістані в часи, коли, як ви пам’ятаєте, була певна напруга в Пакистані після того, як ми провели рейд проти бін Ладена в Абботтабаді. Ми змогли посадити Іран за стіл перемовин, і досі ми принаймні добилися конструктивних обговорень щодо вирішення там ядерної проблеми.

Отож усе це було для нас вигідно, і я переконаний, що це так само було вигідно для росіян.  Протягом мого другого терміну пан Путін мав тенденцію, яка зростала, дивитися на світ крізь призму Холодної війни і розглядати інтереси Росії, як завжди, у конфлікті із Заходом. Я не згоден із ним в оцінці того, в чому полягають інтереси Росії, але він є Президентом тієї країни. Існують сфери, в яких ми мусимо й надалі співпрацювати – наприклад, боротьба з тероризмом. Але його недавні рішення – перше стосовно підтримки страхітливого кровопролиття, здійснюваного режимом Ассада в Сирії, а тоді, ще виразніше, стосовно ситуації в Україні – дуже ускладнюють для нас цю співпрацю. І я підозрюю, що це затягнеться ще на якийсь період.

Ми продовжуватимемо шукати ті точки зіткнення, які збігатимуться з нашими національної інтересами і, на їхню думку, з їхніми інтересами, і намагатимемось шукати ті галузі, де зможемо працювати разом. Але порушення суверенітету й територіальної цілісності України – це принцип, якому Сполучені Штати мусять протистояти.

Тепер, щодо впливу санкцій, – Росія глибоко зацікавлена в тому, що відбувається в Україні, і мені здається, що вони збираються задовольняти ці інтереси в абсолютно хибний спосіб. Але ясно, що – тут Ви повністю маєте рацію – пан Путін приймає рішення, спираючись на те, що, як він думає, є найкращим для Росії, і він вбачає в Україні абсолютно центральний, критичний об’єкт для своєї міжнародної політики і для довготермінових стратегічних інтересів Росії.

Це не означає, що він не бере до уваги інші довготермінові інтереси Росії. Десятки мільярдів доларів, які залишають Росію, створюють проблему для її довготермінових інтересів. Росія стає настільки ізольованою, що ніхто з бізнесменів, які мають здоровий глузд, не збирається інвестувати в неї – це так само проблема довготермінових інтересів Росії. І Президент Путін – не дурень, і, я думаю, нещодавно він побачив, що наслідки вже сталися. І, звичайно, якщо ситуація погіршиться і санкції поширяться на цілу галузь, це матиме ще суворіший вплив на російський народ і російську економіку. 

І, таким чином, прийде момент, коли йому доведеться прийняти фундаментальне рішення, чи хоче він бачити, як російська економіка, що вже ослаблена, що вже хитається, слабшає далі, через те що він не хоче мати справу з Україною на дипломатичних засадах – тобто поважати її суверенітет, водночас відстоюючи будь-які легітимні інтереси, які може мати Росія, чи він збирається використовувати військові сили і різного роду дестабілізаційні дії, які ми бачимо зараз. Це вибір, який він має зробити. Але ми не будемо полегшувати йому цей вибір. Він повинен усвідомлювати, що міжнародна спільнота в цілому не збирається заохочувати такі дії, до яких він досі вдавався.

ЗАПИТАННЯ:    Чи припускаєте Ви, що санкції можуть не вплинути на його поведінку?

ПРЕЗИДЕНТ ОБАМА:  Джонатане, я думаю, що це самоочевидно. Я думаю, що в житті немає жодних гарантій і, безперечно, жодних гарантій немає і в міжнародній політиці.

Одна з речей, що, я думаю, викликала інтерес протягом усього обговорення, – і ми спостерігали це на прикладі багатьох питань міжнародної політики протягом останніх кількох років, – здається, ми набули звичку мислити таким способом, що, коли в міжнародній політиці виникають складні політичні проблеми, то на них, по суті, можуть бути однозначні відповіді, і, як правило, ті, хто пропонує такі однозначні відповіді, виступають з позиції використання сили. Можна було б подумати, враховуючи, що ми пройшли щойно через десятиліття війни, що це припущення може викликати певні сумніви.  Безперечно, як Президент Сполучених Штатів і як людина, яка вивчала історію, я дуже рідко бачив, щоб застосування військової сили давало таку остаточну відповідь.

Отож у вашому арсеналі є ряд методів; і ви можете з’ясувати, які з них працюватимуть краще. Іноді потрібен час, щоб зрозуміти, працює чи ні конкретний підхід. Ви можете не знати цього, аж поки факт не стане доконаним. Але я знаю, що санкції впливають на Росію і якщо пан Путін в першу чергу зацікавлений у тому, щоб Росія на довгі роки залишалася сильною й успішною державою, тоді він значно краще дотримуватиметься угоди, до якої ми прийшли в Женеві: врегульовуватиме ситуацію в Україні мирним шляхом, дозволить Україні приймати власні рішення щодо свого життя, так щоб вона могла мати добросусідські відносини і з Росією, і з Європою, а ділові кола могли й надалі впевнено робити інвестиції в Росію чи мати з нею в економічні стосунки, а європейці могли впевнено купувати енергію у Росії, не боячись, що ці домовленості може бути раптово зірвано через якісь територіальні амбіції Росії, які порушують міжнародне законодавство.