Що очікувати Україні від нового глави Держдепартаменту

0
410

Звільнення президентом США Дональдом Трампом держсекретаря Рекса Тіллерсона і номінування ним на цю посаду директора ЦРУ Майка Помпео викликало великий резонанс у світових ЗМІ та соцмережах. Характерно, що американський президент оголосив про своє рішення у ранковому твіті, не переговоривши попередньо з держсекретарем, який дізнався про цю новину від телеканалу CNN. І своє рішення Трамп пояснив наступним чином: «ми розбігались думками з Тіллерсоном, а з Майком Помпео у нас схожий процес мислення.
Оглядачі звертають увагу на те, що звільнення Тіллерсона відбулось наступного дня після того, як він заявив, що «Росія, ймовірно, несе відповідальність за напад з використанням нервово-паралітичного агента, що відбувся в Солсбері минулого тижня». Він також зазначив, що «Від України до Сирії, а тепер і Великої Британії, Росія продовжує бути безвідповідальною силою дестабілізації в світі, діючи з відкритим нехтуванням суверенітету інших держав і життями їх громадян».
Уже будучи звільненим з посади держсекретаря США у своїй прощальній промові у Держдепартаменті у вівторок Тіллерсон наголосив, що перед Вашингтоном попереду ще багато роботи, щоб відповісти на “тривожну поведінку та дії” Росії.
З іншого боку, багато аналітиків критично оцінюють роботу Тіллерсона. Зокрема підбиваючи підсумки його діяльності, британський активіст-консерватор Деніел Гемільтон написав у своєму твіті: «Рекс Тіллерсон увійде в історію США як найгірший із держсекретарів. Йому бракує широти бачення, амбіцій та глибини, тож звільнення є позитивом».
Між іншим і лідер демократичної меншості в Сенаті Чак Шумер заявив, що дії Тіллерсона щодо Росії на посаді очільника Держдепартаменту були недостатньо жорсткими. Він висловив сподівання, що його наступник Майк Помпео «перегорне сторінку», і на посаді держсекретаря і провадитиме жорсткішу політику стосовно Росії та її президента Путіна.
The Washington Post у редакційній статті за 14 березня відзначає, що «Звільнення Рекса Тіллерсона було необхідним з огляду на національну бепзеку» і відтак американська дипломатія має стати значно сильнішою.
Майбутнього очільника держдепартаменту називають «яструбом». Він вірний прибічник політики Трампа, противник ядерної угоди з Іраном та жорсткий до підлеглих, кілька разів виступав за те, щоб розірвати ядерну угоду з Іраном, а також цілковито підтримував жорстку лінію Трампа щодо Північної Кореї.
Помпео неодноразово захищав президента США від критики. За інформацією ЗМІ, прихильність до себе Трампа очільник ЦРУ здобув під час доповідей щодо безпекової ситуації в країні, які роблять чотири рази на тиждень, відтак Трамп почав звертатися до Помпео за порадами і з інших питань.
Аналітики відзначають, щодо Росії Помпео погоджується з думкою американської розвідки, що Москва втрутилася у вибори президента США. Однак при цьому він відмовляється казати, чи вплинуло це втручання на результат.
Кандидатуру Помпео має ще схвалити Сенат, де у республіканців зі 100 лише 51 голос. Слухання у сенатському комітеті із закордонних справ щодо призначення Помпео відбудуться у квітні, повідомив голова комітету Боб Коркер.
Ми звернулися до американського експерта з проханням пояснити останні кадрові рішення президента Дональда Трампа і розповісти, що слід очікувати Україні від нового глави Держдепартаменту.
«ПОГЛЯДИ ПОМПЕО ЩОДО УКРАЇНИ ТА РОСІЇ Є СХОЖИМИ З ПОГЛЯДАМИ МАТТІСА ТА МАКМАСТЕРА»
Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричіу в Атлантичній Раді США, екс-посол США в Україні, Вашингтон:
– У Вашингтоні декілька місяців ширились чутки про звільнення Тіллерсона. І не зрозуміло, що спонукало президента ухвалити це рішення саме тепер. Тіллерсону було складно працювати держсекретарем при президенті Трампі. Однак його варто похвалити за політику, яку він провадив щодо України та Росії. Разом з тим вирішення ним питань щодо персоналу Держдепартаменту було досить слабким. Він допустив ослаблення кар’єрної ланки у зовнішній службі, що було серйозною помилкою. У цьому він був інструментом президента.
Погляди Помпео щодо України та Росії є схожими з поглядами міністра оборони Маттіса та радника президента з питань національної безпеки Макмастером. Тому у цьому відношенні не слід очікувати, що зміни будуть значними.
Якщо говорити про Джину Гаспел, яка замінить Помпео на посаді директора ЦРУ, то вона є кар’єрним працівником ЦРУ. І Гаспел навряд чи матиме такий же політичний вплив, як це було за Помпео на посаді цього відомства. Її причетність до програми «посилених допитів» привносить до її номінації певну суперечність, що ймовірно буде використано під час слухань із затвердження її на цій посаді.
Микола СІРУК