Фільчині Програма та імунітет

0
49

Верховна Рада не схвалила доопрацьовану Програму діяльності Кабінету Міністрів України. За документ проголосували 207 нардепів за мінімально необхідних 226. Фракції «Європейської солідарності», «Голосу», «Батьківщини» та «ОПЗЖ» своїх голосів не дали.

Та кому вони потрібні…

Таким чином, уряд Дениса Шмигаля залишився без імунітету, який би дав йому змогу працювати протягом року без загрози бути відправленим у відставку. Втім, попередній Кабмін на чолі з Гончаруком такий імунітет мав, але не скористався ним і добровільно пішов «на заслужений відпочинок» після піврічної діяльності.

То чому «слуги народу» не дали ЗЕленого світла фактично власному уряду? Мабуть, тому що, на відміну від Гончарука, який уважався чи не другом Президента Зеленського (навіть заяву про відставку подав йому, а не ВР, як вимагає закон), Шмигаля чомусь ідентифікують як креатуру Ахметова. Тому в «СН» і побоювалися, що новий прем’єр, діставши імунітет, міг би протягом дванадцяти місяців ігнорувати «прохання» чи навіть вимогу Глави держави піти у відставку. Відтепер такої можливості не матиме. Проте, за всіма ознаками, не вельми сумує з цього приводу. Принаймні, представляючи з парламентської трибуни Програму діяльності КМУ, Д. Шмигаль сказав: «Ні мені, ні членам уряду не потрібен імунітет. Ми можемо і будемо працювати ефективно без жодних імунітетів».

Якщо вам не потрібна недоторканність, то й працюйте без неї, відповіли на це депутати, — головне, аби ефективно. Прем’єр-міністр удар витримав і, коментуючи негативний для нього результат голосування у ВР, заявив: «Парламент не підтримав Програми діяльності уряду. Але для нас це нічого не змінює. Ми продовжимо виконувати намічені завдання».

Не бравада, а «слово мужа»

І це не бравада з вуст Прем’єра, як дехто міг би подумати. Річ у тому, що програма діяльності уряду не є обов’язковим елементом його, вибачте за тавтологію, діяльності. Як і так званий імунітет стовідсотково не убезпечує уряд від дострокової відставки.

У жодному законі не написано, що уряд неодмінно повинен мати свою програму діяльності, роз’яснює аналітик Центру спільних дій Олег Савичук. Відповідно Верховна Рада може провалити голосування за Програму Кабміну, проте це не буде підставою для звільнення міністрів. Або ж уряд може взагалі не подати програми і працювати без неї, хоча тоді він наражається на ризик відставки у будь-який момент. Це підтверджується і самим життям.

Так, за президентства Леоніда Кучми змінилося сім урядів. І тільки чотири готували власні програми діяльності. Водночас ВР надавала імунітет лише двом із них: один раз Віктору Ющенку і двічі Віктору Януковичу.

За десять років між Помаранчевою революцією і Революцією гідності змінилося шість урядів. Із усіх Кабмінів тільки один подав до Верховної Ради свою програму — перший уряд Юлії Тимошенко у 2005 році. Але схвалення цієї програми не захистило його — за сім місяців від дня призначення її уряд відправили у відставку. Ще дві програми — обидві другого уряду Юлії Тимошенко — парламентом не розглядалися, тому що Кабмін до Верховної Ради їх не подавав, а схвалював власним рішенням.

Інші чотири уряди — Юрія Єханурова, Віктора Януковича та два Кабміни Миколи Азарова — власних програм не мали. Перші два навіть не подавали проєктів, розуміючи, що шанси на їхнє затвердження парламентом майже нульові. А урядам Азарова річний імунітет був просто не потрібний, тому що і президент, і більшість у ВР, і Кабмін представляли одну політичну силу.

Тож єдиною мотивацією кожного прем’єра займатися цим документом є імунітет на рік від звільнення. Після парламентського схвалення програма служить більше щитом для захисту, ніж реальним планом упровадження реформ та розбудови економіки. Тим паче що зазвичай теорія і практика — дві великі різниці. Як і передвиборчі програми політиків та їхня діяльність. Що ми бачимо, зокрема, й на прикладі Володимира Зеленського та його ставлеників-прем’єрів.

Повернення «схематозу»

Днями колишній чільник уряду Гончарук розкритикував діяльність Кабміну свого протеже Шмигаля. Мовляв, те, що робить його висуванець, є відновленням «схематозу» і «десятьма кроками назад». «На мою думку, в уряд повертається корупція, в окремих міністерствах робота завалена, — вважає Гончарук. Затим він додав: — Ті недоліки, які є зараз, вони не смертельні, просто треба перестати робити дурниці».

Отакий-от рецепт порятунку країни і розвитку економіки від «профана» в економіці. Нічого не нагадує? «Треба просто припинити стріляти» — так бачив встановлення миру в країні Зеленський.

Обидва простецькі рецепти промовисто свідчать про інтелектуальний рівень їхніх авторів. А що ви хотіли від представника шоу-бізнесу? Йому — бізнес, решті — шоу. От і насолоджуйтесь.

Що ж до спроби Володимира Олександровича виправдатися «кадровим голодом», то це просто смішно. Просто. І смішно. Можна запитати: а хто вам винен? Чи не ви самі призвели до такого начебто дефіциту кадрів? Адже у 40-мільйонній країні, навіть ураховуючи відтік мізків, усе ще залишається чимало високопрофесійних людей, здатних до трудових звершень. От тільки «слуги народу» на тлі переможної 73-відсоткової ейфорії до керма влади їх не залучали, надаючи перевагу хай недоосвіченим і недосвідченим, але молодим і з «новими обличчями». Згодом, трохи «протверезівши», почали потроху запрошувати і справжніх професіоналів. Та ті вже самі не хочуть і відмовляються, остерігаючись ганьби і прагнучи зберегти ім’я та репутацію, щоб не бути причетними до тих негараздів, які спіткали Україну за керманичів-«простаків». Не лохи.

Довідка. Перед тим як стати Прем’єр-міністром України з 4 березня 2020 року, львів’янин Денис Шмигаль очолював Івано-Франківську ОДА (від 2 серпня 2019-го по 5 лютого 2020-го). Згодом працював віцепрем’єр-міністром України — міністром розвитку громад і територій (від 4 лютого по 4 березня 2020 року).

Михайло ГУБАШ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here