Новий податок із заробітчан: латання дірок держбюджету шляхом трудового кріпацтва?

0
103

Зі співвітчизників, праце-влаштованих за кордоном, влада намірилась стягувати новий податок: за їхні грошові перекази додому своїм сім’ям.

«Виїхали, на жаль, працювати за кордон»

Український бюджет недораховується величезної суми, через те що більшість співвітчизників, які поїхали на заробітки за кордон, не декларують своїх доходів і не платять із них податків в Україні. Треба зобов’язати всіх їх сплачувати внески у вітчизняну казну. Таку заяву зробив голова Державної податкової служби Олексій Любченко, коментуючи для ЗМІ проблему наповнення скарбниці. До відома непосвячених: з початку карантину дефіцит бюджету зріс у чотири рази і станом на 1 жовтня перевищив 41,6 мільярда гривень. Тож залатувати цю вже не дірку, а справжнє фінансове провалля в головному кошторисі країни доведеться, вишукуючи «додаткові джерела податкових надходжень».

Серед таких високопосадовець насамперед назвав грошові перекази заробітчан додому: «З 12,8 мільярда доларів, що надходять в Україну від тих людей, які виїхали, на жаль, працювати за кордон, задекларовано тільки 11 мільярдів, та й то гривень. Це в тридцять разів менше від загальної суми переказів». Говорячи про 12,8 мільярда, мав на увазі гроші, що їх заробітчани загалом переказали додому лише торік безпосередньо через банки та міжнародні платіжні системи. І хоча, за даними НБУ, епідемія позначилась на вже цьогорічних можливостях заробітку наших людей за кордоном (за підсумками семи місяців року обсяг приватних грошових надходжень у країну скоротився на 5,3% проти аналогічного торішнього періоду), потоки переказів залишаються солідними.

Як і кількість співвітчизників, які за цей час подались у світи, шукаючи не такого черствого хліба, як тут. За оцінками експертів, число їх як мінімум 5 мільйонів. Виходить, кожний четвертий українець працездатного віку «катає» на чужину на заробітки. А буде ще більше, бо міграційні настрої народу посилюються. Так, якщо на початку впровадження карантину, як засвідчила прикордонна служба, додому повернулося 2,2 мільйона українських заробітчан, то після цього вже встигли виїхати 3,6 мільйона…

Наразі влада лише констатує: «Виїхали, на жаль, працювати за кордон». І поки наші громадяни до сьомого поту гарують по світах, щоб прогодувати вдома родини, «слуги народу» за переказами «вирахували» потенційні заробітки співвітчизників на чужині й побачили в них «додаткове джерело надходжень до держбюджету». Тож заявили про необхідність введення декларацій для українців, працевлаштованих за кордоном. Інакше кажучи, держава, не виконавши свого головного обов’язку перед своїми громадянами — забезпечення гідних умов життя та можливості достойного заробітку — заповзялася, сказати б, іще й закріпачити їх додатковими стягненнями до держскарбниці із грошових переказів своїм родинам.

Банківська таємниця вже не таємниця?

Щопрада, якою саме буде податкова ставка для переказів трудових мігрантів в Україну, голова ДПС поки що не сказав (вочевидь, «нагорі» ще не визначились. І хтозна, може, навіть цю скандальну заяву Любченка було зроблено з метою подивитись на реакцію народу, яка і має вплинути на розмір податку). Проте можновладці вже знають, в який саме спосіб можна «подоїти» заробітчан.

На думку чиновника, щоб податкова почала «ефективно боротися» з ухиленням від сплати податків українськими трудовими мігрантами, необхідний контроль банківських рахунків. «Я категорично за розкриття банківської таємниці. Що це за архаїзм?» — заявив Любченко. Заробітчан хочуть змусити платити податки шляхом… оприлюднення банківської таємниці. Поки що банки відмовляють фіскалам у доступі до такої інформації без рішення суду.

Водночас головний податківець визнав за потрібне дорікнути гастарбайтерам через їхнє громадянське мало не паразитування на батьківщині. Він зазначив, що велика частина українських трудових мігрантів узагалі не сплачує удома прибуткового податку та єдиного соціального внеску. В той час, мовляв, як своїми податками на чужині фактично будують іншій державі високоякісні дороги, школи та медичні корпуси. «Хоча, коли грянула пандемія, всі заробітчани приїхали додому. Рідне село, рідна дорога, рідна школа… Тут батьки, діти… Так, вони годують сім’ю, але платять тільки за своє просте відтворення. А розширене? Адже податки і збори — це школи, пенсії, лікарні й на батьківщині», — отак завернув голова податкової.

Треба розуміти, що саме на фіскальну політику, спрямовану на повне розкриття банківської таємниці, узяв курс уряд Дениса Шмигаля. І, схоже, очікує від того добру шкварку надходжень до держбюджету-2021, у проєкті якого, між іншим, податок на прибуток намалювали рекордні 105,9 мільярда гривень.

Головна експортна стаття української економіки

Однак експерти застерігають: новоспечена Зе-ініціатива тільки підігріє й без того високі міграційні настрої населення та ще більше спонукатиме заробітчан до приховування власних доходів. Що стане ударом по економічній безпеці держави.

Ні для кого не секрет, що сьогодні саме ті, хто заробляє на життя за кордоном, є основним стратегічним інвестором української економіки. Вже названі 12,8 мільярда доларів, які гастарбайтери торік переказали своїм сім’ям, — це навіть більше, ніж інвестиції МВФ. Сума перевищує торішній «чистий» прибуток вітчизняного бізнесу від усього експорту України, який, за даними Мінфіну, становив близько 10 мільярдів доларів. (Наголошу: йдеться саме про «чистий» прибуток, адже сукупно наш експорт 2019-го оцінюють у 50 млрд доларів).

Також одним із основних плюсів заробітчанства, безумовно, є те, що, заробляючи гарні гроші, українці витрачають їх удома. Це є потужним вливанням в економіку країни, наповнює валютний ринок і дає розвиток тим галузям, де ті кошти залишаються.

Замість післямови

Така визискувальна ініціатива не може не обурювати громадян, які змушені тяжко трудитися за кордоном, щоб мати змогу забезпечити себе та свою сім’ю мінімальними побутовими умовами та харчами. І їх можна зрозуміти. Адже заробітчанами стають не від хорошого життя вдома. Радше навпаки!

Люди обирають роботу за кордоном, тому що прагнуть гідного життя, а не жалюгідного існування. Багато родин у такий спосіб хочуть виборсатись із безпросвітних злиднів, дати хорошу освіту дітям, збудувати чи купити житло, накопичити гроші на непевне майбутнє в самій Україні.

Це передовсім ті, хто не зміг знайти робочого місця вдома. Обіцянки Президента Володимира Зеленського створити цього року в країні півмільйона нових робочих місць виявилися популістською локшиною на вуха співвітчизників. У чому ми всі вже встигли переконатися.

Їдуть за кордон, бо українській економіці важко конкурувати з такими зарплатами, як там. Наші підприємства поставлені на коліна. Якщо навіть, повернувшись до України, чоловік чи жінка знаходить роботу за тим же фахом, то майже завжди отримує значно нижчу зарплату. Зокрема, у сусідній Польщі українець, який найнявся працювати зварником, пересічно одержує чистими на руки суму, еквівалентну 1000 євро, водій — 1100, лікар — 1500, різноробочий — 700 євро… До речі, у Польщі ухвалено закон, який узагалі звільняє молодь до 26 років од податків. Аби тільки професійно зростали.

В Україні давно назріла необхідність ухвалення ряду дієвих (а не паперових, лише задекларованих) програм для повернення трудових мігрантів. Зокрема, дати таким співвітчизникам можливість одержання дешевих кредитів на започаткування бізнесу, придбання житла тощо. Аби вони не забирали рідних та близьких за кордон, а повертались в Україну й відкривали якийсь бізнес тут, поліпшуючи добробут місцевих громад та створюючи нові робочі місця.

Чим більше робочих місць в Україні, тим більше податків — це принцип, який має сьогодні нарешті усвідомити влада. А не заходитись рятувати держбюджет, влаштовуючи облави на тих, хто трудиться в поті чола і годує вдома родини. Саме про це свідчать численні відгуки на чергову Зе-ініціативу в соціальних мережах.

Дехто із заробітчан іронізує: «Ну звичайно, нам нічого не треба, бо у нас все є. Це від хорошого життя тут, в Україні, ми залишаємо дітей, батьків і їдемо в чужу країну, де працюємо у дві зміни, часто навіть без вихідних, заради економії живемо в дешевих хостелах або кімнатах по кілька осіб… І все це заради того, щоб на власній шиї утримувати недолугих чиновників».

Водночас співвітчизники обурюються: «Своєю недорікуватою соціально-економічною політикою вони змусили цих людей виїхати заробляти за кордон. А тепер ось влада хоче, щоб після того, як заробітчани отримали гроші й сплатили податок за кордоном, вони ще й за грошовий переказ платили додатковий податок в Україні? Інакше як сволотами не можу назвати авторів цієї ініціативи»…

«Нехай можновладці спершу особистий приклад подадуть — задекларують УСІ гроші, одержані «повз касу», і сплатять із них податки».

Або: «Зеленський та його команда роблять усе, щоб українці шукали кращої долі у чужих країнах». Влучніше, мабуть, і не скажеш! Тут уже, як мовиться, без коментарів.

Олена КОЩЕНКО